Кіровоградської області
18 січня 2016 рокуСправа № 912/1609/15
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1609/15
за позовом: фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1, с. Варварівка Долинського району Кіровоградської області
до відповідача: Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області, м. Долинська Кіровоградської області
про визнання недійсним розпорядження.
Представники :
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Фермерське господарство "Колосок" ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Долинської районної державної адміністрації про визнання недійсним розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації від 28.12.2012 р. № 1008-р "Про затвердження проекту землеустрою та передачу членам ФГ "Колосок" ОСОБА_1 земельних ділянок у власність" у частині пункту 3.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2015 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Згідно постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2015 р. задоволено касаційну скаргу фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1; рішення господарського суду Кіровоградської області від 05.06.2015 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2015 р. у справі за № 912/1609/15 скасовано; справу передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.
Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України не погодився з висновком судів попередніх інстанцій, вважаючи його передчасним, тобто таким, що зроблений всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
Так, Вищий господарський суд України зазначив, що господарськими судами не досліджувалось питання чи передавалось належне ОСОБА_1 право на постійне користування земельною ділянкою, яке посвідчене вищезазначеним актом серії КР 000269 від 23.06.2000 р., до складу майна фермерського господарства; чи звертався ОСОБА_1 як голова до відповідного органу про припинення права користування земельною ділянкою за вказаним актом; чи вилучались із постійного користування фермерського господарства земельні ділянки, які оспорюваним розпорядженням були надані іншим членам фермерського господарства у власність; чи звертався ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання фермерському господарству в оренду земельної ділянки площею 19.0979 га за вищезазначеною адресою.
Суд касаційної інстанції в своїй постанові, зокрема зазначив, що під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Згідно ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно ухвали суду від 18.11.2015 р. справу прийнято до свого провадження суддею Вавренюк Л.С.
З метою виконання вимог ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом витребувано від сторін необхідні для розгляду даної справи доводи та відповідні докази.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення Долинської районної ради Кіровоградської області від 24.12.1999 р. № 231 ОСОБА_1 надана в постійне користування земельна ділянка площею 50 га на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
28.07.2000 р. ОСОБА_1 створено та зареєстровано фермерське господарство "Колосок" ОСОБА_1, після чого 21.12.2006 р. до його складу включено нових членів господарства.
У 2012 році на підставі рішення членів фермерського господарства здійснено розпаювання земельної ділянки та решту земельної ділянки що залишилася, спірним розпорядженням, надано в оренду позивачу.
На думку позивача, частина земельної ділянки, що залишилась після розпаювання, вже перебуває в постійному користуванні фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1, а тому у Долинської районної державної адміністрації відсутні підстави для надання її в оренду позивачеві.
14.01.2016 р. позивачем у справі подано заяву в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої просить суд вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним і скасувати п. 3 оспорюваного розпорядження Долинської районної державної адміністрації № 1008-р від 28.12.2012 р. (а.с. 207).
Відповідачем у справі - Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області під час першого розгляду даної судової справи надано до суду відзив на позов № 01-29/161/1 від 18.05.2015 р., у якому позовні вимоги заперечує в повному обсязі та зазначає про правомірність оспорюваного розпорядження, оскільки приписами Земельного кодексу в редакції станом на момент прийняття даного розпорядження не передбачено надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства на праві постійного користування.
Крім того, у поданому відзиві, відповідачем викладено заяву про застосування строку позовної давності, мотивовану тим, що про порушення свого права позивач дізнався 13.07.2007 р., оскільки розпорядженням голови Долинської районної адміністрації від 13.07.2007 р. надано дозвіл членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі 7,65 га умовних кадастрових гектарів із земель запасу, наданих у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Варварівської сільської ради та передачі решти земель, що залишаться після розпаювання в оренду фермерського господарства "Колосок".
Також відповідач, посилаючись на ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації, зазначає, що розпорядження голови державної адміністрації, у випадках, визначених Законом, скасовуються, а не визнаються недійсними (а.с. 63- 66).
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.
На підставі рішення восьмої сесії Долинської районної ради народних депутатів Кіровоградської області від 24.12.1999 р. № 231 (а.с. 204) ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га на території Варварівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 56-57).
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на грудень 1999 року) на ім'я ОСОБА_1 виданий державний акт серії КР № 000269 (а.с. 8).
Розпорядженням Долинської районної державної адміністрації за № 452-р від 01.08.2000 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство "Колосок" ОСОБА_2 та їх Статут (а.с. 205).
Як вбачається зі Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 520299, фермерське господарство "Колосок" ОСОБА_1 зареєстровано 28.07.2000 р. (а.с. 9).
Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27.05.2002 р. № 359-р затверджено проект відведення земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) ОСОБА_1; передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення фермерського господарства в розмірі земельної ділянку (паю) площею 7,2 га ріллі із земель постійного користування ОСОБА_1 на території Варварівської сільської ради; припинено право постійного користування на площі 7,2 га ріллі ОСОБА_1 в зв'язку з наданням її у приватну власність ОСОБА_1 (а.с. 167).
06.07.2002 р. ОСОБА_1 був виданий державний акт на право приватної власності на землю площею 7,20 га (а.с. 168-169).
21.12.2006 р. було проведено реєстрацію змін до Статуту позивача в частині включення до нього інформації про нових членів господарства. Так, у відповідності до п.п. 1.2., 1.3. Статуту господарства, засновником господарства є ОСОБА_1, членами фермерського господарства є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 11-14).
У відповідності до протоколу № 1 загальних зборів фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 від 15.03.2007 р., вирішено із землі фермерського господарства виділити три земельні ділянки членам фермерського господарства ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 72).
До набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 р., відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів покладалось на місцеві державні адміністрації.
На підставі заяв ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (а.с. 74-76), розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації від 13.07.2007 р. № 650-р надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі 7,65 умовних кадастрових гектарів ріллі із земель запасу, наданих в постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Варварівської сільської ради членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі решти земель, що залишаться після розпаювання, в оренду ФГ "Колосок" ОСОБА_1 (а.с. 67).
Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації від 25.06.2012 р. № 453-р внесено зміни до вищезазначеного розпорядження та викладено його в наступній редакції: "Дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі 9,09, сільськогосподарських угідь в умовних кадастрових гектарах, з них ріллі - 7,65 га із земель, які перебувають у постійному користуванні громадянина ОСОБА_1 за межами населених пунктів на території Варварівської сільської ради: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - членам фермерського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва сільськогосподарського призначення та решту земель, що залишиться після розпаювання, в оренду строком на 10 років ФГ "Колосок" ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зобов'язати членів ФГ "Колосок" ОСОБА_1 виготовити проектно-технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Після погодження з відповідними органами подати проект землеустрою районній державній адміністрації для подальшого вирішення згідно з чинним законодавством (а.с. 68).
Нотаріально посвідченою заявою від 26.12.2011 р. ОСОБА_1 надав згоду на поділ земельної ділянки площею 50,00 га, належної йому на праві постійного користування на підставі державного акту серії КР № 000269, та виділ трьох земельних ділянок відповідно до схеми поділу, яка є невід'ємною частиною цієї заяви (а.с. 73).
Приватним підприємством "І-Експерт-Сервіс" була виконана технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та фермерському господарству "Колосок" ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (а.с. 15- 38).
Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 28.12.2012 р. № 1008-р "Про затвердження проекту землеустрою та передачу членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 земельних ділянок у власність на території Варварівської сільської ради":
1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам Фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 ОСОБА_1 І.М, ОСОБА_3О, ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та в оренду на 10 років фермерському господарству для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, які перебувають на умовах постійного користування Фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області;
2. Передано у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель, які перебувають на умовах постійного користування Фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 членам фермерського господарства: ОСОБА_4 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,8583 га ріллі; ОСОБА_3 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9195 га ріллі; ОСОБА_5 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,9243 га ріллі.
3. Передано фермерському господарству "Колосок" ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 19,0979 га ріллі, що залишилась після розпаювання, в оренду терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області. Встановлено орендну плату 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з послідуючою щорічною індексацією (а.с. 21).
Як вбачається з наявної в матеріалах справи технічної документації та витягу з Державного земельного кадастру, земельним ділянкам, що передані у власність, та земельній ділянці, наданій наведеним вище розпорядженням в оренду позивачу, присвоєні окремі кадастрові номери.
Таким чином, утворено чотири окремі земельні ділянки, три з яких передані у власність членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1, а решта площею 19,0979 га згідно пункту 3 розпорядження Долинської районної державної адміністрації від 28.12.2012 р. № 1008-р передано ФГ "Колосок" ОСОБА_1 в оренду терміном на 10 (десять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
11.11.2014 р. позивач звернувся до голови Долинської районної державної адміністрації із заявою про внесення змін до п. 3 розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 1008-р від 28.12.2012 р. "Про затвердження проекту землеустрою та передачу членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 земельних ділянок у власність на території Варварівської сільської ради", якими залишити фермерському господарству "Колосок" ОСОБА_1 земельну ділянку площею 19.0979 га, що залишилась після розпаювання, на праві постійного користування (а.с. 59).
Листом № 01-35/116/1 від 09.12.2014 р. Долинська районна державна адміністрація роз'яснила заявнику, що розпорядження № 1008-р від 28.12.2012 р. прийняте у відповідності до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, п. 6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з урахуванням рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.09.2005 р. і якщо фермерське господарство бажає в подальшому користуватись частиною земельної ділянки, яка після приватизації членами господарства залишилась у державній власності, то це можливо виключно на умовах оренди (а.с. 42).
Позивач не погодився з такою позицією відповідача, та, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.
Як вбачається із встановлених обставин, земельна ділянка площею 50 га на території Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась громадянину ОСОБА_1, який в подальшому створив назване фермерське господарство, і, як вбачається із Статуту фермерського господарства очолив його.
За твердженням відповідача, земельна ділянка, що перебувала на праві постійного користування у ОСОБА_1 до статутного капіталу фермерського господарства "Колосок" не передавалась.
Однак, господарським судом з'ясовано, що на підставі акту приймання-передачі від 02.08.2000 р. (а.с. 203), згідно розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації № 452-р від 01.08.2000 р. (а.с. 204), ОСОБА_1 передав, а селянське (фермерське) господарство "Колосок" ОСОБА_1 прийняло для ведення селянського (фермерського) господарства (постійного користування) земельну ділянку площею 50 га, що знаходиться на території Варварівської сільської ради, належну ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КР № 000269 від 23.06.2000 р.
Статтею 14 Закону встановлено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
За приписами ст. 20 цього Закону порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
01.01.2002 р. набрав чинності Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ, згідно якого землі фермерських господарств можуть належати їм, як юридичним особам, на приватній власності або використовуватися ними на умовах оренди. Пункт 6 Перехідних Положень цього Кодексу зобов'язував юридичних осіб, які мають у користуванні земельні ділянки, переоформити право власності або право оренди на них.
Проте, положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду №5-рп/2005 від 22.09.2005 р.
Статтею 122 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття спірного розпорядження) визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.
Так, у відповідності до ч. 3 наведеної статті районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.
Відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Після проведення розпаювання та отримання членами фермерського господарства паїв із земель фермерського господарства, залишилася площа земельного масиву 19,0979 га, яка і була передана спірним розпорядженням в оренду позивачу.
Як стверджує позивач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, на даний час він продовжує користуватися даною земельною ділянкою.
При цьому, договір оренди з відповідачем на виконання спірного розпорядження, наразі не укладений, хоча позивач і звертався до відповідача з клопотанням від 11.06.2007 р. про надання, у відповідності до ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", залишку землі в оренду строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 на території Варварівської сільської ради Долинського району (а.с. 171).
Також в матеріалах справи наявні докази звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 19,0979 га в оренду на 10 років (а.с. 180), висновок Варварівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 17.09.2015 р. про погодження передачі в оренду земельної ділянки (а.с. 182) та висновок від 30.09.2015 р. голови ФГ "Колосок" ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки (а.с. 181), що були вчинені вже після порушення провадження у даній справі.
За статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;
г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";
ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності.
Зазначена норма жодним чином не обмежує та не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами на законних підставах.
Право постійного користування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.
Так, згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Як встановлено господарським судом, позивач не звертався до відповідача із заявою про припинення права користування земельною ділянкою за державним актом серії КР за № 000269, в матеріалах справи докази такого звернення відсутні, як відсутні належні докази вилучення даної земельної ділянки із постійого користування фермерського господарства, а отже, припинення права постійного користування землею у визначеному чинним законодавством порядку не здійснювалось.
Разом з тим, чинне законодавство не визначає механізму припинення права постійного користування фермерського господарства у разі реалізації його членами права, визначеного ч. 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство".
За доводами позивача, хоча із постійного користування фермерського господарства земельні ділянки, які оспорюваним розпорядженням були надані іншим членам фермерського господарства у власність, не вилучались, таке право припиняється як наслідок передачі ділянки у приватну власність.
Господарський суд вважає, що прийняття оспорюваного розпорядження, а саме пункту 3 зазначеного документу, автоматично не припиняє право постійного користування фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 земельною ділянкою загальною площею 19,0979 га ріллі, що залишилась після розпаювання, так як передача в оренду земельної ділянки порівняно з правом постійного користування ставить позивача в гірше становище.
Таким чином, передача в оренду земельної ділянки загальною площею 19,0979 га ріллі, право постійного користування позивача на яку не припинено, суперечить вимогам чинного, на час прийняття спірного розпорядження, законодавства та порушує права позивача, з метою захисту якого позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, таки й акт визнається недійсним.
Пунктом 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законом України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки господарським судом встановлено, що пункт 3 розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 1008-Р від 28.12.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 земельних ділянок у власність на території Варварівської сільської ради" не відповідає вимогам чинного законодавства, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про вихід за межі позовних вимог, а саме: визнати недійсним та скасувати оспорюване розпорядження в частині пункту 3.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування строку позовної давності відповідач вказує на те, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, стверджує відповідач, про порушення свого права голова фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 дізнався 13.07.2007 р., коли розпорядженням Долинської районної державної адміністрації № 650-р надано дозвіл членам господарства на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в розмірі 7,65 га умовних кадастрових гектарів ріллі із земель запасу, наданих у постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Варварівської сільської ради та передачі решти земель, що залишаться після розпаювання в оренду фермерському господарству "Колосок", а, отже, позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності.
Позовна давність, за визначенням ст. 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 Цивільного кодексу України, абзац 3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Господарським судом встановлено, що оспорюване позивачем розпорядження в частині п. 3 зазначеного документу, прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства. Разом з цим, господарський суд не погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.
Так, розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації від 13.07.2007 р. лише надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а розпорядженням від 28.12.2012 р. передано земельні ділянки у власність та в оренду відповідно.
А отже, строк на оскарження розпорядження від 28.12.2012 р. спливає 28.12.2015 р., а до суду позивач звернувся з позовом 06.05.2015 р., тобто до закінчення такого строку.
Таким чином, порушення прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з даним позовом відбулося саме 28.12.2012 р. З огляду на дату звернення позивача до суду з даним позовом, позивачем не пропущено визначений законом строк позовної давності.
Враховуючи наведені вище обставини та висновки господарського суду, господарський суд не вбачає підстав для застосування позовної давності.
Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 800,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.
Як зазначено в пункті 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як - от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
На підтвердження фактичного надання послуг адвоката та понесення позивачем витрат на їх оплату позивачем надано, зокрема, копії договору про надання правової допомоги від 09.04.2015 р., що підписаний між позивачем та адвокатським бюро "Юридичний центр ОСОБА_6" (а.с. 43), акту здачі-приймання послуг від 17.04.2015 р. на суму 2 800,00 грн. (а.с. 47) та оригінал квитанції № 19НL50874 від 24.04.2015 р. про сплату позивачем на користь адвокатського бюро 2800,00 грн. (а.с. 48).
Так, згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 09.04.2015 р., безпосереднє надання правової допомоги Клієнту - фермерському господарству "Колосок" ОСОБА_1 доручається адвокату адвокатського бюро "Юридичний центр ОСОБА_6" ОСОБА_6, який має право на здійснення адвокатської діяльності згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 214/н від 27.03.2006 р.
Пунктом 6.1. договору про надання правової допомоги від 09.04.2015 р. визначено, що Клієнт оплачує Адвокатському бюро гонорар у сумі за домовленістю сторін, але не менше 700,00 грн. за годину роботи адвоката та/чи помічника адвоката під час складання документів, участі у судових засіданнях, наданні консультацій Клієнту, інших діях, які стосуються захисту інтересів Клієнта у господарській справі.
Згідно наявної в матеріалах справи копії свідоцтва № 2/87 від 27.03.2006 р. ОСОБА_6 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Підписанням акту здачі-приймання послуг від 17.04.2015 р. Клієнт та адвокат підтвердили належне надання юридичних послуг - правової допомоги згідно договору від 09.04.2015 р., а саме: надання консультацій на суму 700,00 грн. та виготовлення позовної заяви на суму 2100,00 грн.
Отже, сторони погодили, що за послуги надані адвокатом, Клієнт має сплатити суму в загальному розмірі 2 800,00 грн.
Сплата позивачем зазначених коштів адвокату підтверджується належним доказом, а саме наявною у справі квитанцією № 19НL50874 від 24.04.2015 р.
Виходячи з наведеного та положень ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 2 800,00 грн.
У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 1008-Р від 28.12.2012 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу членам фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 земельних ділянок у власність на території Варварівської сільської ради" в частині пункту 3 (три).
Стягнути з Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Леніна, 28, ід. код 04055216) на користь фермерського господарства "Колосок" ОСОБА_1 (28510, Кіровоградська область, Долинський район, с. Варварівка, ід. код 31077162) витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2 800,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Копії рішення направити сторонам у справі, а саме:
позивачу за адресою: 28510, Кіровоградська область, Долинський район, с. Варварівка;
відповідачу за адресою: 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Леніна, 28.
Повне рішення складено 23.01.2016 року.
Суддя Л.С. Вавренюк