18 січня 2016 року 12:10 №810/5499/15
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Сімейко А.А.,
представника позивача: Смірнова О.С.,
представника відповідача: Борисова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхо-будівельне управління №50"
доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне акціонерне товариство «Броварське шляхово-будівельне управління №50» (далі - позивач або ПрАТ «Броварське ШБУ №50») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач або Броварська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2015 №0003522201 та №0003532201.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару між ним та ПВКФ «Маркет» мали реальний характер, товар поставлено, прийнято та оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між позивачем та контрагентом у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про заниження ПрАТ «Броварське ШБУ №50» податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток необґрунтованим.
Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагент позивача не має відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів та не знаходиться за податковою адресою. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагента товарів та послуг.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Броварське шляхово-будівельне управління №50» (ідентифікаційний код 05408668) зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 15.02.1994 як юридична особа, що підтверджується довідкою серії АА №635969 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с. 38).
Як платник податків позивач узятий на облік з 01.12.1991 за №49, станом на момент проведення перевірки перебував на обліку у Броварській ОДПІ.
Видами діяльності ПрАТ «Броварське ШБУ №50» є будівництво доріг та автострад.
У період з 16.10.2015 по 22.10.2015 посадовими особами Броварської ОДПІ на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 15.10.2015 №456 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Броварське ШБУ №50» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПВКФ «Маркет» за період з 01.06.2014 по 31.11.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку.
Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2015 №267/10-06-22-01/05408668 (далі - Акт перевірки) (т.1, а.с. 48-64).
Перевіркою встановлено факт порушення ПрАТ «Броварське ШБУ №50» пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2014 рік на 2280023,00 грн. та пунктів 198.2, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за період червень-листопад 2014 року на загальну суму 2533361,00 грн.
Висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання товарів у ПВКФ «Маркет».
На підтвердження такого висновку відповідач посилається на акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 24.12.2014 №483/21-0-22-06/21292863 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПВКФ «Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Суми Імпекс» за серпень, вересень 2013 року, ТОВ «Мастербілд» за червень 2014 року, ТОВ «Мірадон ін. Трейд» за липень 2014 року, ТОВ «Анонсер Торг», ТОВ «Антуріум Торг», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» за серпень 2014 року, подальшої реалізації або використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності».
Так, з аналізу акту ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 24.12.2014 №483/21-0-22-06/21292863 та інформації, що міститься в інформаційних базах даних податкового органу відповідач дійшов висновку про відсутність руху товарів по ланцюгу постачання ПВКФ «Маркет», які у подальшому поставлені позивачу.
Таким чином, відповідач зазначає, що у ПВКФ «Маркет» була відсутня продукція, яка постачалась позивачеві, у зв'язку з чим податкова інспекція вважає, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру та були здійсненні виключно для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.
На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2015 за №0003522201, яким позивачу збільшеного грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3420035,00 грн., у тому числі 2280023,00 грн. за основним платежем та 1140012,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 73) та №0003532201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2533361,00 грн., у тому числі 2533361,00 грн. за основним платежем та 1266681,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 74).
Не погоджуючись із рішеннями відповідача, якими ПрАТ «Броварське ШБУ №50» донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, позивач звернувся до суду.
У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між Приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» (Продавець) та ПрАТ «Броварське ШБУ №50» (Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 02.03.2011 №24-Б, на умовах якого Продавець приймає на себе обов'язок поставити, а Покупець прийняти та оплатити всю поставлену продукцію - бітум нафтовий дорожній в'язкий марки БНД 60/90, БНД 90/130 (т.1, а.с. 172-174).
Сторони домовились, що поставка товару буде відбуватись узгодженими партіями автомобільним та/або залізничним транспортом. У випадку поставки товару автомобільним транспортом Продавця, Продавець, за проханням Покупця, за власний рахунок укладає договір з перевізником про надання транспортних послуг. Витрати на транспортування Продавець включає у вартість товару (пункти 2.1, 2.3 розділу 2 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору поставлений товар оплачується по договірним цінам, вказаним у рахунках-фактури Продавця і здійснюється за кожну поставлену партію.
Пунктом 3 договору передбачено, що продукція вважається переданою Продавцем і прийнятою Покупцем за якістю - відповідно до сертифіката/паспорта якості заводу-виробника, по кількості - відповідно кількості, вказаної у товаросупровідних документах.
Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПВКФ «Маркет», а саме, позивачем було запитано документи про наявність державної реєстрації та стан ПВКФ «Маркет» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; наявність державної реєстрації як платника податків на додану вартість.
На вказаний запит ПВКФ «Маркет» надало позивачу довідку про взяття на облік платника податків від 12.06.2009 №747/29-177, відповідно до якої ПВКФ «Маркет» узяте на податковий облік з 01.06.1994 за №851 (т.3, а.с. 110); свідоцтво про реєстрацію ПВКФ «Маркет» платником податку на додану вартість №100330805 (т.3, а.с. 111); свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №616354 (т.3, а.с. 120).
Лише після отримання всіх документів позивачем був укладений відповідний договір.
У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито вичерпних заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ПВКФ «Маркет», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу №24-Б від 02.03.2011 ПВКФ «Маркет» передало у власність позивача товар, а саме, бітум дорожній марки «БНД 60/90», що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 15200185,60 грн., у тому числі ПДВ 2533362,24 грн. № 4 від 18.06.2014; № 5 від 19.06. 2014; № 9 від 10.07.2014; № 10 від 11.07.2014; № 12 від 24.07.2014; № 13 від 25.07.2014; № 14 від 26.07.2014; № 15 від 27.07.2014; № 16 від 28.07.2014; № 17 від 01.08.2014 ; № 18 від 01.08.2014; № 22 від 12.08.2014; № 24 від 13.08.2014; № 25 від 20.08.2014; № 26 від 22.08.2014; № 27 від 23.08.2014; № 28 від 24.08.2014 ; № 31 від 27.08.2014; № 32 від 27.08.2014; № 33 від 28.08.2014; № 34 від 28.08.2014; № 35 від 28.08.2014; № 36 від 29.08.2014; № 37 від 30.08.2014; № 38 від 31.08.2014; № 39 від 01.09.2014; № 40 від 02.09.2014; № 42 від 03.09.2014; № 43 від 04.09.2014; № 44 від 06.09.2014; № 45 від 07.09.2014; № 46 від 08.09.2014; № 49 від 18.09.2014; № 50 від 19.09.2014; № 51 від 20.09.2014; № 52 від 23.09.2014; № 53 від 24.09.2014; № 54 від 25.09.2014; № 55 від 26.09.2014; № 56 від 28.09.2014; № 57 від 29.09.2014; № 60 від 01.10.2014; № 63 від 02.10.2014; № 66 від 03.10.2014; № 67 від 06.10.2014; № 68 від 07.10.2014; № 69 від 08.10.2014; № 79 від 11.10.2014; № 74 від 15.10.2014; № 75 від 16.10.2014; № 77 від 18.10.2014; № 78 від 20.10.2014; № 80 від 21.10.2014; № 85 від 01.11.2014; № 86 від 01.11.2014; № 87 від 02.11.2014; № 95 від 15.11.2014; № 96 від 19.11.2014.
В оплату за поставлений товар позивач відповідно до виставлених ПВКФ «Маркет» рахунків-фактур перерахував на користь останнього кошти на загальну суму 15200185,60 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки (т.2, а.с. 170-230).
На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями у розмірі 2533362,24 грн., позивач отримав від ПВКФ «Маркет» податкові накладні № 4 від 18.06.2014; № 5 від 19.06.2014; № 9 від 10.07.2014; № 10 від 11.07.2014; № 12 від 24.07.2014; № 13 від 25.07.2014; № 14 від 26.07.2014; № 15 від 27.07.2014; № 16 від 28.07.2014; №17 від 01.08.2014; № 18 від 01.08.2014; № 22 від 14.08.2014; № 24 від 13.08.2014; № 25 від 20.08.2014;. № 26 від 22.08.2014; № 27 від 23.08.2014; № 28 від 24.08.2014; № 31 від 27.08.2014; № 32 від 27.08.2014; № 33 від 28.08.2014; № 34 від 28.08.2014; № 35 від 28.08.2014; № 36 від 29.08.2014; № 37 від 30.08.2014; № 38 від 31.08.2014; № 39 від 01.09.2014; № 40 від 02.09.2014; № 42 від 03.09.2014; № 43 від 04.09.2014; № 44 від 06.09.2014; № 45 від 07.09.2014; № 46 від 08.09.2014; № 49 від 19.09.2014; № 50 від 19.09.2014; № 51 від 20.09.2014; № 52 від 23.09.2014; № 53 від 24.09.2014; № 54 від 25.09.2014; № 55 від 26.09.2014; № 56 від 28.09.2014; № 57 від 29.09.2014; № 60 від 01.10.2014; № 63 від 02.10.2014; № 66 від 03.10.2014; № 67 від 06.10.2014; № 68 від 07.10.2014; № 69 від 28.10.2014; № 79 від 11.10.2014; № 74 від 15.10.2014; № 75 від 16.10.2014; № 77 від 18.10.2014; № 78 від 20.10.2014;, № 80 від 21.10.2014; № 85 від 01.11.2014; № 86 від 01.11.2014; № 87 від 02.11.2014; № 95 від 15.11.2014; № 96 від 19.11.2014 (т.1, а.с. 108-165).
Суми ПДВ у загальному розмірі 2533362,24 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за червень-листопад 2014 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларації з ПДВ за вказані звітні періоди (т.3, а.с. 29-32, 40-43, 51-55, 63-67, 75-78, 86-89), а суми перераховані контрагенту в якості оплати товару, віднесені позивачем до складу витрат 2014 року (т.3, а.с. 11-21).
Як зазначив представник позивача, транспортування придбаного товару відбувалось автомобільним транспортом як ПВКФ «Маркет» відповідно до договорів перевезення, так і власним транспортом ПрАТ «Броварське ШБУ №50» Skania, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіпом-цистерною, реєстраційний номер НОМЕР_2.
На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи приєднані копії товарно-транспортних накладних, що містять інформацію про вантаж, перевізника, автомобіль, ініціали водія, тощо (т.1, а.с. 176-250, т.2, а.с. 1-91); подорожніх листів вантажного автомобіля (т.2, а.с. 92- 141), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - сідлового тягача Scania A4X2, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень позивача, поставлений ПВКФ «Маркет» товар був прийнятий за кількістю відповідно до актів приймання-передачі товару та видаткових накладних (т.1, а.с. 175-250, т.2, а.с. 1-91), за якістю відповідно до сертифікатів відповідності, виданих Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики (т.2, а.с. 142-145) та паспортів якості, виданих виробником бітуму ПАТ «Укртатнафта» (т.2, а.с. 146-165).
У ході розгляду справи представник відповідача зауважив, що з наданих позивачем актів приймання-передачі товарів неможливо встановити, ким приймався товар, оскільки акти не містять розшифровки підпису особи, яка його вчинила.
Відповідно до пояснень представника позивача приймання товарно-матеріальних цінностей від ПВКФ «Маркет» здійснювалось особисто начальником асфальто-бетонного заводу ПрАТ «Броварське ШБУ №50» ОСОБА_3, з яким позивачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність та підписи якого містяться на відповідних актах про приймання-передачі товару (т.2, а.с. 169).
Щодо відсутності розшифровки підпису на зазначених актах суд зауважує, що недоліки актів-приймання передачі, зокрема, помилки при заповненні, що не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію з поставки товарів (робіт, послуг), платників податку, ціну поставки та суму податку, не може бути безумовною та єдиною підставою для позбавлення такого документу юридичної сили, а відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.
Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.
Судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.
Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПВКФ «Маркет» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.
Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.
Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами та підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.
Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу Міністерства доходів і зборів України Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2014 за №185/24962 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.
Крім цього, на неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.
У зв'язку з цим, у суду не виникає сумнівів щодо належного відображення результатів господарських операцій між позивачем та його контрагентом у податковій звітності.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.
У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.
Крім цього, в силу положень пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктами 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання були визначені позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних послуг та товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.
Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість та податку на прибуток відповідач виходив з того, що ПВКФ «Маркет» не виконувало своїх обов'язків з передачі у власність товару, не надавало послуг, обумовлених договором, має ознаки фіктивності та здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підтвердження зазначених висновків про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та ПВКФ «Маркет» податкова інспекція посилається на акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 24.12.2014 №483/21-0-22-06/21292863 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПВКФ «Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ «Суми Імпекс» за серпень, вересень 2013 року, ТОВ «Мастербілд» за червень 2014 року, ТОВ «Мірадон ін. Трейд» за липень 2014 року, ТОВ «Анонсер Торг», ТОВ «Антуріум Торг», ТОВ «Гео-Ленд Лімітед» за серпень 2014 року, подальшої реалізації або використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності» (т.5, а.с. 158-169).
Зі змісту акту від 24.12.2014 №483/21-0-22-06/21292863 вбачається, що під час виходу на позапланову невиїзну перевірку встановлено відсутність посадових осіб ПВКФ «Маркет» за місцезнаходженням, у зв'язку з чим перевірку проведено у приміщенні ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області з використанням матеріалів, що наявні у ДПІ у м. Херсоні.
Перевіркою ПВКФ «Маркет» встановлено, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» основними постачальниками ПВКФ «Маркет» за операціями, з якими останнім сформований податковий кредит, є ТОВ «Інтек Трейд», ТОВ «Мастербілд», ТОВ «Антріум Торг», ТОВ «Систем інвест трейдінг».
Водночас, відповідно до інформації, наявної у податкового органу, ТОВ «Мастербілд» у червні 2014 року задекларувало податковий кредит у розмірі 3481615,00 грн., тоді як у ЄРПН зареєстровано податкових накладних лише на суму 1636611,11 грн. Найбільшим постачальником ТОВ «Мастербілд» є ТОВ «Зевс Буд» та ТОВ «Будкапіталгруп», які не поставляли ТОВ «Мастербілд» бітуму нафтового дорожнього. Таким чином, податкова інспекція вважає, що ТОВ «Мастербілд» не поставляло бітуму на користь ПВКФ «Маркет», яке, у свою чергу, не могло поставити його у червні 2014 року на користь позивача.
Крім цього, відповідач зазначає, що транспортування бітуму у червні 2014 року від ПВКФ «Маркет» до позивача здійснювалось перевізником ТОВ «Ріва Норд», однак ТОВ «Ріва Норд» не декларувало взаємовідносин з ПВКФ «Маркет».
У серпні 2014 року ПВКФ «Маркет» придбавало бітум дорожній, зокрема, у ТОВ «Антріум Торг». У свою чергу, ТОВ «Антріум Торг» придбавало зазначений бітум у ТОВ «Лисми», яке не знаходиться за податковою адресою та не декларувало взаємовідносини з ПВКФ «Маркет».
Стосовно інших контрагентів ПВКФ «Маркет» по ланцюгу постачання в Акті перевірки міститься загальний опис операцій, проте будь-яких обставин, що свідчать про обрив ланцюга постачання не наведено.
Також відповідачем враховано податкову інформацію, отриману від ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, викладену у листі від 24.02.2015 №66/21-03-22-04/21292863 «Про неможливість проведення зустрічної звірки по ПВКФ «Маркет» за вересень-листопад 2014 року» (т.5, а.с. 155-157).
З приводу доводів про відсутність ПВКФ «Маркет» за податковою адресою, суд звертає увагу відповідача, що належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є виключно відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Положеннями частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність ПВКФ «Маркет» за адресою: м. Херсон, вул. Куліка, буд. 29, кв. 154 (т.3, а.с. 131-136). При цьому, як вбачається з інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, реєстр містить записи про підтвердження відомостей про юридичну особу як станом на дату розгляду справи, так і станом на дату вчинення спірних господарських операцій (т.3, а.с. 128-130).
Факт наявності відомостей про відсутність ПВКФ «Маркет» за податковою адресою в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу суд до уваги не приймає.
Натомість суд бере до уваги, що ПВКФ «Маркет» неодноразово зверталось до податкової інспекції за місцем обліку зі скаргами на неправомірні дії працівників ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області під час проведення зустрічних звірок, за наслідками яких податковим органом до інформаційних баз вносились відомості про відсутність ПВКФ «Маркет» за місцезнаходженням та неможливість проведення зустрічної звірки (т.1, а.с. 75, 77-78).
У відповідь на такі скарги, листами від 24.05.2013 №326/21-22-08-15 та від 09.04.2015 №442/10/21-22-07-02-09 податковий орган повідомив, що інформація про неправомірні дії посадових осіб ДПІ м. Херсоні у ході проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження ПВКФ «Маркет» частково підтвердилась, а винних осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності (т.1, а.с. 76, 79).
Суд також зазначає, що отримавши від позивача інформацію про те, що Броварською ОДПІ правочини, укладені з ПВКФ «Маркет», визнані безтоварними з огляду на ненадання документів до зустрічної звірки, ПВКФ «Маркет» звернулось до Прокуратури Харківської області із скаргою, у якій контрагент позивача наголошував, що ДПІ у м. Харків зустрічна звірка не здійснювалась, посадові особи контролюючого органу на адресу підприємства не виходили, будь-яких документів та письмових пояснень не вимагали (т.5, а.с. 189).
За наслідками перевірки викладених у зазначеній скарзі фактів, листом відділу власної безпеки ГУ ДФС у Херсонській області від 10.08.2015 №1360/10/21-22-08-13 повідомлено про те, що інформація, викладена у вищезазначеній скарзі в частині не проведення зустрічної звірки ПВКФ «Маркет» по взаємовідносинам за ПрАТ «Броварське ШБУ №50 знайшла своє підтвердження, а винних осіб притягнуто до юридичної відповідальності (т.5, а.с. 190).
З матеріалів справи також вбачається, що ПВКФ «Маркет» після отримання листа ВВБ ГУ ДФС у Херсонській області від 10.08.2015, яким підтверджено, що ДПІ у м. Харкові не проводило зустрічної звірки ПВКФ «Маркет» з ПрАТ «Броварське ШБУ №50», подало до ДПІ у м. Херсоні документи, що підтверджують реальність зазначених фінансово-господарських операцій (т.5, а.с. 191).
Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту на відсутність поставок бітуму до ПВКФ «Маркет» з боку його контрагентів, зокрема, ТОВ «Інтек Трейд», ТОВ «Мастербілд», ТОВ «Антріум Торг», ТОВ «Систем інвест трейдінг» судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості придбання ПВКФ «Маркет» бітуму, який у подальшому був реалізований позивачеві, у інших постачальників, ніж ті що зазначені у Акті перевірки.
Суд також зазначає, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.
Суд вважає, що отримання податковим органом акта перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини господарської діяльності платника податків.
Однак, як вбачається із змісту Акта перевірки, податковим органом не перевірялось ПВКФ «Маркет» на предмет наявності у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів виробництва, наявності матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, транспортних засобів; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.
З метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд відповідно до ухвали від 30.11.2015 про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду витребував у відповідача письмову інформацію про наявність у ПВКФ «Маркет» основних фондів виробництва (власних чи орендованих), управлінського персоналу тощо; форму № 1-ДФ; письмову інформацію про наявність заборгованості у ПВКФ «Маркет» щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.
Вимоги вказаної ухвали відповідач не виконав та не повідомив про причини неможливості надання відповідних доказів.
На неодноразову вимогу суду відповідач не надав жодних доказів того, що контрагент позивача не звітувався до податкового органу, не відображав результати господарських операцій з позивачем та не сплатив до бюджету обов'язкових платежів.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Проте, це не означає, що суд зобов'язаний взяти на себе тягар доказування та проведення перевірки контрагентів позивача замість сторони у справі - суб'єкта владних повноважень у відносинах з юридичною чи фізичною особою.
У зв'язку з цим суд констатує, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.
У контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Факт поставки контрагентом позивача товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
Як встановлено судом, усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари поставлялись, за якою ціною, між якими контрагентами.
Так, позивач зазначив, що основним видом діяльності ПрАТ «Броварське ШБУ №50» є будівництво доріг та автострад.
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ПВКФ «Маркет» є основним постачальником ПрАТ «Броварське ШБУ №50» бітуму дорожнього 50/90, який використовується як в'яжуча основа у дорожньому будівництві та у виготовленні асфальтобетону на власному асфальтобетонному заводі позивача.
Фінансово-господарські взаємовідносини позивача та ПВКФ «Маркет» мають тривалий та систематичний характер, зокрема, бітум дорожній зазначений контрагент поставляє позивачу з 2005 року. Вибір контрагента був обумовлений тим, що ПВКФ «Маркет» відпускає товар позивачеві на значні суми (до 26 млн. грн.) з відстрочкою платежу, що надає змогу проводити роботи та їх оплату із власних оборотних коштів, у тому числі, з відстрочкою платежів при виконанні робіт за державним замовленням за кошти бюджетів різного рівня.
Наведене, у свою чергу, дозволяє підприємству підтримувати рентабельність, своєчасно і у повному обсязі здійснювати розрахунки з бюджетом за податками та обов'язковими платежами.
Придбаний у ПВКФ «Маркет» бітум був використаний позивачем при виробництві асфальтобетону та у зв'язку із виконанням робіт з будівництва (капітального ремонту) автодоріг на підставі договорів, укладених з ТОВ «Сіті Інжинірінг Сістемс», УЖКГ Броварської міської ради, ТОВ «Проктер енд Гембл Україна», Комунальна корпорація Київавтодор, ТОВ «Катальпа-Еко». На підтвердження наведеного позивачем до матеріалів справи приєднані копії відповідних договорів, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, акти на відпуск матеріалів в переробку, розрахунки матеріалів, використаних для приготування сумішей на АБЗ Бровари.
З огляду на вищевикладене, придбання товарів у ПВКФ «Маркет» в контексті з основним видом діяльності позивача прямо вказує на наявність ділової мети у позивача та використання придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності.
Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.
Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ПВКФ «Маркет» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів. Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій та використання придбаних робіт у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Таким чином, в основу притягнення позивача до податкової відповідальності не може бути покладено висновки про порушення законодавства його контрагентами без фактичного встановлення порушень податкового законодавства самим позивачем.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.11.2015 №0003522201 та №0003532201.
Присудити Приватному акціонерному товариству «Броварське шляхово-будівельне управління №50» (ідентифікаційний код 05408668) документально підтверджені судові витрати у розмірі 108301 (сто вісім тисяч триста одна) грн. 16 коп. згідно платіжного доручення від 20.11.2015 №113 за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Повний текст постанови виготовлено 22 січня 2015 року.