Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22 січня 2016 року справа №П/811/3138/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом до податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року, якими збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 9017,78 грн. та накладено штрафну санкцію - 2254,45 грн.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав позов.
Стверджував, що позивач не занижував доходу та не завищував витрат протягом періоду, який перевірявся.
Пояснив, що до структури витрат включено витрати, котрі документально підтвердженні та стосуються господарської діяльності, яка полягає у наданні в оренду приміщень та передачі електроенергії.
Звертав увагу, що станом на 01 січня 2013 року у позивача не рахувалась кредиторська заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності.
Представник податкового органу заперечив щодо задоволення позову.
Пояснив, що позивач не включив до доходу кредиторську заборгованість, стосовно якої минув строк позовної давності.
Наполягав, що позивач і завищив валові витрати, включивши до них витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю та не підтверджені документально.
Ухвалою суду від 15 січня 2016 року прийнято рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (Том 2 а.с.33).
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, у серпні 2014 року відповідач провів документальну виїзну перевірку позивача на предмет правильності нарахування та сплати податків у період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року (Том 1 а.с.11-32).
У висновках акту перевірки зазначено, що позивач допустив заниження доходу на 11532,12 грн. та завищення витрат - 48586,39 грн.
Заниження доходу полягало у не включенні до нього кредиторської заборгованості, стосовно якої минув строк позовної давності.
На думку ревізорів, цією кредиторською заборгованістю є заборгованість, яка існувала ще станом на 31 грудня 2010 року перед ПАТ "Кіровоградолебенерго" (далі - Товариство) у сумі 11040,82 грн. та ПАТ "Укртелеком" (далі - Товариство 2) - 491,30 грн.
Завищення ж валових витрат мало місце у 2011 році на суму 23364,14 грн., у 2012 році - 12145,85 грн., у 2013 році - 13076,40 грн.
Згідно акту перевірки це порушення полягало у включенні до валових витрат оплати послуг мобільного зв'язку, номера операторів яких не закріплювались за найманими працівниками.
Також, на думку ревізорів, позивач не надав доказів сплати вартості послуг з водопостачання, котрі зазначені у структурі вартості витрат.
Водночас, ревізори встановили, що у 2013 році позивач включив до складу валових витрат витрати щодо оплати послуг з обслуговування ліфтів у сумі 2392,30 грн.
У акті зазначено, що у цей період позивач не надав приміщення в оренду, а дохід одержував виключно від передачі електроенергії субспоживачам.
Керівник податкового органу погодився з висновками ревізорів та прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 9017,78 грн. та накладено штрафну санкцію - 2254,45 грн.
Під час судового розгляду позивач надав усі первині документи бухгалтерського обліку, котрі витребовувались судом.
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Дослідивши первині документи бухгалтерського обліку, суд встановив наступне.
Дійсно, станом на 31 грудня 2010 року у позивача існувала кредиторська заборгованість перед Товариством у сумі 11040,82 грн. та Товариством 2 - 491,30 грн.
Згідно банківського платіжного доручення від 19 січня 2011 року позивач сплатив Товариству 2 кошти у сумі 909,66 грн. (Том 1 а.с.71).
Згідно банківських платіжних доручень від 06 та 28 січня 2011 року позивач сплатив Товариству кошти у сумі 3216,71 грн. і 37000 грн. згідно рахунків від 30 грудня 2010 року (Том 1 а.с.72-73).
Отже, кредиторська заборгованість позивача перед Товариством та Товариством 2 станом на 31 грудня 2010 року сплачена у січні наступного року.
А тому, позивач не міг її включити до валових витрат, як таку, стосовно котрої минув строк звернення до суду.
Що стосується завищення валових витрат, то суд зазначає наступне.
У акті перевірки зазначено, що позивач надавав послуги оренди власного нерухомого майна та здійснював передачу електроенергії субспоживачам на загальній системі оподаткування.
У судовому засіданні представник позивача зазначив, що до структури вартості витрат, пов'язаних зі здійсненням діяльності, включались вартість послуг з водопостачання, зв'язку та обслуговування ліфтів.
Позивач надав суду платіжні доручення про сплату послуг з водопостачання.
Вартість оплачених послуг протягом 2011 - 2013 років збігається з вартістю цих послуг, котрі включені до структури валових витрат звітних періодів (Том 2 а.с.71-89).
Так, позивач сплатив за 2011 рік - 8562,59 грн., за 2012 рік - 5922,97 грн., за 2013 рік - 4845,03 грн.
Отже, ревізори допустили помилку під час обрахунку сплачених коштів стосовно послуг з водопостачання.
Представник позивача заперечив факт користування найманими працівниками послугами мобільного зв'язку і включення цих витрат до структури валових витрат.
Натомість, пояснив, що до структури валових витрат виключалася оплата послуг зв'язку, які надавало Товариство 2 відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг.
Такий договір укладений 01 червня 2009 року і відповідно до якого позивач користувався 6 номерами (Том 1 а.с.105-114).
Ці номери закріплені за приміщенням, яке належить позивачу і передавалось в оренду.
Позивач надав суду докази сплати витрат з оплати послуг зв'язку (Том 1 а.с.205-250, Том 2 а.с.1-70).
Підсумовуючи, суд робить висновок, що ці витрати підтверджені документально і пов'язанні з отриманням доходу від передачі в оренду нерухомості.
У 2013 році позивач поніс витрати з оплати послуг по обслуговуванню ліфтів у сумі 2392,30 грн.
Це встановлено ревізорами і не заперечується позивачем.
Ревізори встановили, що у цьому періоді позивач не здавав в оренду приміщення, а лише отримував дохід від передачі електроенергії субспоживачам.
На думку ревізорів, такі витрати не пов'язанні з отриманням згаданого доходу.
Такий висновок є помилковим з наступних підстав.
Передача електроенергії здійснюється через електричну мережу, яка розміщена в нерухомості позивача.
За станом цієї мережі треба постійно слідкувати.
Ліфт ж в багатоповерховому приміщенні існує для зручності пересування, у тому числі і під час контролю за якістю надання послуг з передачі електроенергії та ремонту мережі.
А тому, суд робить висновок, що згадані витрати пов'язанні з одержанням доходу.
Отже, оскаржене рішення податкового органу ґрунтується виключно на помилкових висновках податкових ревізорів стосовно завищення валових витрат та заниження валового доходу, котрі зроблені внаслідок неправильної оцінки фактичних обставин справи.
Таким чином, позивач ніяким чином не порушив приписи пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, включено лише документально підтвердженні витрати).
З огляду на це рішення відповідача є протиправним та його належить скасувати, задовільнивши позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 18 вересня 2014 року, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на 9017,78 грн. та накладено штрафну санкцію - 2254,45 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20 грн.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей