28 вересня 2015 р. Справа № 804/11330/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Пелих А.А.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Путрі А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу
за позовом самозайнятої особи ОСОБА_3
до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) і рішення про застосування штрафних санкцій, -
Самозайнята особа ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003801703 від 23.04.2015р., вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0003821703 від 23.04.2015р. та рішення №0003811703 від 23.04.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесені Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної планової невиїзної перевірки позивачки дійшов помилкового висновку про порушення нею податкового законодавства та заниження оподатковуваного (чистого) доходу внаслідок включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, документально непідтверджених витрат через не надання ОСОБА_3 до перевірки первинних документів, що підтверджують показники, відображені у податкових деклараціях про отримані доходи за 2012-2013 роки, та інших документів, пов'язаних з предметом перевірки, оскільки надати такі документи позивачка не мала можливості, тому що на виконання вимог ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» передала їх до Донецького обласного державного нотаріального архіву, про що повідомила відповідача. При цьому контролюючий орган наділений повноваженнями щодо витребування таких документів, однак, ними не скористався. Натомість позивачка позбавлена можливості та повноважень їх надати, оскільки документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебували у володінні та користуванні ОСОБА_3 у зв'язку із здійсненням нею на той час нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу, але після припинення такої діяльності передані до відповідного державного нотаріального архіву. Отже, донарахування позивачці податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб є протиправним, так само як і донарахування у зв'язку із цим єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та винесення рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.
Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що самозайнятою особою ОСОБА_3 не було надано до перевірки первинні документи, що підтверджують задекларовані нею у податкових деклараціях про отримані доходи за 2012-2013 роки витрати у розмірі 135943,08грн. та 680785,90грн. відповідно. Отже, такі витрати є документально не підтвердженими та не можуть враховуватися при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб і зменшувати чистий оподатковуваний дохід. За наведених обставин, перевіркою встановлено завищення позивачкою означених витрат, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що нараховується на суми доходу, отриманого від зайняття незалежною професійною діяльністю. Посилання ОСОБА_3 на неможливість надання до перевірки первинних документів у зв'язку із передачею їх до Донецького обласного державного нотаріального архіву на виконання ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» та Правил нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. №3253/5, є безпідставними, оскільки п.44.1, п.44.3 та п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що самозайнята особа ОСОБА_3 (до укладення шлюбу - ОСОБА_3 (свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 09.08.2014р.)) здійснювала незалежну професійну діяльність (нотаріальна діяльність) на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 20.08.2012р. №8844 (а.с.30,57).
В період з вересня 2012 року по липень 2014 року ОСОБА_3. здійснювала діяльність приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу згідно наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 06.09.2012р. №592/1, реєстраційне посвідчення від 06.09.2012р. №463 (а.с.30).
Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 16.07.2014р. №39/2 у зв'язку із надходження заяви приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М. про припинення приватної нотаріальної діяльності за власним бажанням з 16.07.2014р., на підставі ст.ст.30,30-1 Закону України «Про нотаріат», було припинено діяльність приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Сіренко Т.М. з 16.07.2014р. та анульовано реєстраційне посвідчення №463 від 06.09.2012р. (а.с.36).
Судом також встановлено, що 27.08.2014р. було зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_3 у Дніпропетровському міському нотаріальному окрузі (реєстраційне посвідчення від 27.08.2014р. №541) (а.с.31).
На податковому обліку позивачка перебуває в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області).
На підставі наказу Дніпропетровської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.02.2015р. №94 та згідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок на І квартал 2015 року фахівцями вказаного контролюючого органу була проведена документальна планова невиїзна перевірка платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п.3161821125) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформленння трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.
За результатами означеної перевірки складено акт від 30.03.2015р. №129/17-03/3161821125, яким зафіксовано встановлені під час перевірки порушення позивачем приписів п.178.3 ст.178 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід в розмірі 816728,98грн., в т.ч. за 2012 рік в сумі 135943,08грн., за 2013 рік - 680785,90грн.; відповідно до п.167.1 ст.167, п.178.2 ст.178 ПК України податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за наслідками проведеної перевірки, визначений у сумі 134429,43грн. в т.ч. за 2012 рік в сумі 20665,28грн., за 2013 рік - 113764,15грн.; аб3. 1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 92048,81грн. в т.ч. за 2012 рік на суму 24027,86грн., за 2013 рік на суму 68020,95грн. (а.с.13-16).
Означений висновок акту перевірки обґрунтований тим, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 задекларовано в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 рік та 2013 рік вартість документально непідтверджених витрат у розмірі 135943,08грн. і 680785,90грн. відповідно. При цьому до перевірки позивачем не надано первинні документи, що підтверджують задекларовані витрати, пов'язані з веденням нотаріальної діяльності, а надано лише листи від 27.02.2015р. та від 06.03.2015р. про неможливість надання таких документів у зв'язку із передачею їх до Донецького обласного державного нотаріального архіву на виконання ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» та Правил нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010р. №3253/5. Проте, п.44.1, п.44.3 та п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Так у зв'язку із відсутністю у платника документального підтвердження витрат, контролюючим органом зроблено висновок про заниження приватним нотаріусом ОСОБА_3 чистового оподатковуваного доходу на суму 816728,98грн. внаслідок завищення витрат, що призвело до заниження ПДФО у загальній сумі 134429,43грн., у тому числі: за 2012 рік - 20665,28грн., 2013 рік - 113764,15грн. Крім того у зв'язку із заниженням ПДФО позивачем також було занижено єдиний внесок на загальну суму 91765,66грн., в тому числі за 2012 рік - 23744,71грн., 2013 рік - 68020,95грн.
На підставі означеного акту перевірки Дніпропетровською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №0003801703 від 23.04.2015р., яким ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 168036,79грн., в тому числі за основним платежем на 134429,43грн. та за штрафними санкціями на 33607,36грн. (а.с.10).
Крім того, 23.04.2015р. відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску №Ф-003821703 у розмірі 91765,66грн. та рішення №0003811703 від 23.04.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 10363,81грн. у зв'язку із виявленням перевіркою порушення ОСОБА_3 приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та донарахування через це єдиного внеску до сплати на суму 91765,66грн. (а.с.11-12).
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищевказаних податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) і рішення про застосування штрафних санкцій, суд зважає на наступне.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність врегульовано ст.178 ПК України.
Так п.178.1 ст.178 ПК України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Згідно п.178.2 ст.178 ПК України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.178.3 ст.178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та її пов'язаність із господарською діяльністю останнього.
Як зазначалося вище, підставою для винесення оскаржуваних рішень відповідача стали висновки акту перевірки від 30.03.2015р. №129/17-03/3161821125 про відсутність документального підтвердження задекларованих ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з веденням нею незалежної професійної діяльності у період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., через ненадання позивачкою до перевірки відповідних первинних документів, які остання повинна була зберігати відповідно до ст.44 ПК України не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
При цьому судом встановлено, що наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 16.07.2014р. №39/2 на підставі ст.ст.30,30-1 Закону України «Про нотаріат», було припинено діяльність приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 з 16.07.2014р. та анульовано реєстраційне посвідчення №463 від 06.09.2012р.
Також п.6 та п.7 вказаного наказу було зобов'язано позивачку передати справи нотаріальних документів на зберігання до Донецького обласного державного архіву у строк до 16.08.2014р., а завідуючого обласним нотаріальним архівом ОСОБА_5 в строк до 16.08.2014р. прийняти ці справи для зберігання та користування.
Порядок припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса регулюється ст.30-1 Закону України «Про нотаріат», ч.ч.1-3 якої передбачено, що припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-9 частини першої статті 30 цього Закону, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі зобов'язані негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності. Приватний нотаріус зобов'язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про припинення його нотаріальної діяльності.
Відповідно до ч.ч.5-6 ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше ніж на місяць. У разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, яке в разі необхідності залучає до цього представників органів внутрішніх справ.
Наведені положення ч.ч.5-6 ст.30-1 Закону України «Про нотаріат» кореспондуються з приписами абз.2 п.15.2 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22.12.2010р., яким встановлено, що справи (наряди) нотаріальних документів та архів приватного нотаріуса передаються до державного нотаріального архіву тільки у разі припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (у тому числі у зв'язку з анулюванням свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю).
Крім того, згідно абз.5 ст.14 Закону України «Про нотаріат» документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса є власністю держави і перебувають у володінні та користуванні приватного нотаріуса у зв'язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності.
На виконання вимог ст.30-1 Закону України «Про нотаріат», абз.2 п.15.2 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №3253/5 від 22.12.2010р., та наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 16.07.2014р. №39/2 позивачкою було передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву документи за 2012-2014 роки, в тому числі і справи за №01-14 «Первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах» за весь період діяльності нотаріуса, що підтверджуються актом приймання - передавання документів до державного нотаріального архіву від 31.07.2014р., описом справ та листом Донецького обласного державного нотаріального архіву від 18.03.2015р. №81/01-12, які були надані позивачем до перевірки (а.с.34-35,42).
Враховуюче зазначене, суд приходить до висновку, що позивачка була позбавлена можливості надати до перевірки первині документи, пов'язані з веденням нею незалежної професійної діяльності у період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., через виконання обов'язків, покладених на неї вищенаведеними законодавчими приписами та наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 16.07.2014р. №39/2, невиконання яких тягне за особою несприятливі наслідки у вигляді примусового здійснення передачі документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Головним управлінням юстиції в областях, яке в разі необхідності залучає до цього представників органів внутрішніх справ.
Водночас, у контролюючого органу наявні повноваження щодо витребування таких документів самостійно.
Так відповідно до п.20.1.3 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали.
Проте, відповідач цим правом не скористався, хоча був поінформаний позивачкою про обставини, які перешкоджали наданню нею цих документів до перевірки.
Тим паче, що, з огляду на приписи абз.5 ст.14 Закону України «Про нотаріат», вказані документи є власністю держави і після передачі їх до державного нотаріального архіву ОСОБА_3 не є їх власником, користувачем та розпорядником.
Отже, посилання відповідача на п.44.3 та п.44.6 ст.44 ПК України у даному випадку є помилковими, оскільки за наведених обставин позивачка, виконуючи імперативні приписи ст.30-1 Закону України «Про нотаріат», не могла забезпечити надання до перевірки первинних документів, пов'язаних з веденням нею незалежної професійної діяльності у період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. Виготовлення і збереження приватним нотаріусом, професійна нотаріальна діяльність якого припинена, копій таких документів чинним законодавством не передбачена.
За таких обставин висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 30.03.2015р. №129/17-03/3161821125, є хибними та безпідставними, а прийняті на підставі цього акту перевірки оскаржувані рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов самозайнятої особи ОСОБА_3 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу (недоїмки) і рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми «Р» від 23.04.2015р. №0003801703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.04.2015р. №Ф-0003821703 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.04.2015р. №0003811703.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Турова