18 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
судді-доповідачаГриціва М.І.,
суддів:Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» (далі - ТОВ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року у справі за позовом ТОВ до міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за участю прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,
установила:
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2015 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2015 року про відмову у задоволенні позову.
Не погодившись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ТОВ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального права, що регулюють відносини формування платником податку податкового кредиту та податкових зобов'язань, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 18 листопада та 9 грудня 2015 року (справи №№ К/800/10996/14, К/800/57992/14).
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.
За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Із зіставлення змісту рішення, про перегляд якого подано заяву, з рішеннями, на які робиться посилання як на приклад неоднаковості у правозастосуванні, випливає, що в основі кожного з них лежать посилання на конкретні фактичні обставини, які залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення, в оскарженому рішенні були оцінені як такі, що документально не підтверджують фактичність та товарність господарських операцій, здійснення яких не давали права платнику податку віднести суми податку до податкового кредиту, а в порівнювальних - такі, що давали для цього підстави.
З викладеного можна підсумувати, що заява не містить обґрунтування про наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке зумовлює необхідність перегляду справи Верховним Судом України.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,
ухвалила:
Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» до міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників, за участю прокуратури м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2015 року.
Суддя-доповідач М.І. Гриців
Судді: О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко