ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
22 січня 2016 року 13 год. 50 хв. № 826/23867/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про віднесення до нікчемного договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрованого в реєстрі за №191, укладеного між позивачем та АТ "Златобанк" (далі - договір відступлення), та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином (далі - оскаржуване рішення);
- визнання протиправними дій відповідача щодо направлення повідомлення про нікчемність договору відступлення та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином (лист №1456 від 27 квітня 2015 року).
В обґрунтування позову зазначено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії та рішення відповідача є такими, що суперечать нормам законодавства та, як наслідок, порушують права та інтереси позивача.
Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року задоволено частково позов публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк"), а саме стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "Златобанк" заборгованість у розмірі 11173060,11 грн.: основний борг - 8271671, 33 грн., проценти - 1794136,49 грн., пеня - 987923,27 грн. три проценти річних - 119329,02 грн. Звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30 червня 2009 року шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах (початкова ціна предмету іпотеки - 21472505,00 грн.).
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 лютого 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року залишено без змін.
З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між ПАТ "Златобанк", як первісним кредитором, та позивачем, як новим кредитором, 12 лютого 2015 року укладено договір відступлення, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за: кредитним договором від 18 червня 2009 року №022/09/CL, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4, разом із змінами до нього; договором про заміну боржника у зобов'язанні від 25 липня 2011 року, укладеним між ПАТ "Златобанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Згідно з п. 1.7 розділу 1 договору відступлення, первісним кредитором здійснюється на користь нового кредитора відступлення прав за договорами, що забезпечуються виконання зобов'язань за кредитним договором: договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. 30 червня 2009 року №117; договором поруки від 25 липня 2011 року №022/09/CL/Р-2.
На підставі договору відступлення позивач набув право вимоги у розмірі 11426014,88 грн. до ОСОБА_3 за кредитним договором №022/09/СL від 18 червня 2009 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4, зі змінами до нього, та, з урахуванням договору про заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу) від 25 липня 2011 року, укладеного між ПАТ "Златобанк", ОСОБА_4 та ОСОБА_5, внаслідок якого ОСОБА_4 перевів свій борг за кредитним договором на ОСОБА_3.
Крім того, позивач набув права іпотекодержателя за договором іпотеки №117.
Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору, новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору в день укладення цього договору грошові кошти у розмірі 11426014,88 грн.
Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення від 12 лютого 2015 року №461431, позивачем здійснена повна оплата відступленого права вимоги у розмірі 11426014,88 грн.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року №105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким із 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_7 (далі - уповноважена особа Фонду).
27 квітня 2015 року уповноваженою особою Фонду направлено на адресу позивача повідомлення про нікчемність договору відступлення прав вимоги та відступлення прав за договором забезпечення від 12 лютого 2015 року.
Вказане повідомлення отримано позивачем 30 квітня 2015 року.
У повідомленні про нікчемність відповідач, як на підставу нікчемності договору відступлення, посилається на те, що позивач, уклавши договір та сплативши за відступлене право вимоги грошові кошти у розмірі 11426014,88 грн., отримав переваги перед іншими вкладниками, які полягають у набутті права вимагати повернення вказаної суми від ОСОБА_3.
В контексті вище викладеного суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 204, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 3, п. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до абзацу 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Але, відсутність потреби визнавати судом правочин недійсним не означає відсутність потреби у встановленні на підставі достатніх та допустимих доказів наявності невідповідності правочину вимогам закону.
Тобто, правова ознака нікчемного правочину полягає у тому, що він є недійсним в силу закону, а не як наслідок будь-яких рішень, у тому числі уповноважених осіб.
Але, відсутність потреби визнавати судом правочину недійсним не означає відсутність потреби у встановленні на підставі достатніх та допустимих доказів наявності невідповідності правочину вимогам закону.
Згідно з п. 5 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам.
У ході судового розгляду справи представник позивача наполягала на тому, що станом на дату укладення договору відступлення, якою є 12 лютого 2015 року, позивач не був кредитором ПАТ "Златобанк", а тому не міг як кредитор отримати будь-які переваги (пільги).
Крім того, сам факт набуття позивачем права вимоги та сплата за нього грошових коштів у розмірі 11426014,88 грн. не може вважатися перевагою або пільгою, наданою позивачу.
Суд, у свою чергу, зазначає, що твердження відповідача про те, що на дату укладання договору позивач був кредитором ПАТ "Златобанк" відповідно до договору банківського вкладу від 29 жовтня 2014 року №072565 є необґрунтованими, оскільки станом на 12 лютого 2015 року договір банківського вкладу вже був припинений, про що зазначено самим відповідачем у його письмових запереченнях проти позову.
Зокрема, як самостійно зазначено відповідачем, банківські метали, які продані 12 лютого 2015 року, були банківським вкладом позивача за договором банківського вкладу. 12 лютого 2015 року грошові кошти від продажу банківських металів перераховані на розрахунковий рахунок позивача.
Перевагу (пільгу), нібито надану позивачу, відповідач розуміє таким чином, що в переддень віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних створено передумови для списання коштів з рахунку позивача, у зв'язку з чим позивач отримав перевагу перед іншими вкладниками, яка полягає у набутті ним права вимагати повернення грошових коштів у розмірі 11426014,88 грн.
Разом з тим, такі твердження відповідача є безпідставними.
Відповідно до абзацу 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Однак, як з'ясовано судом, оцінка підстав нікчемності правочину відповідачем здійснена з урахуванням обставин, що сталися після вчинення правочину, оскільки договір відступлення укладений 12 лютого 2015 року, а тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" запроваджено рішенням від 13 лютого 2015 року починаючи із 14 лютого 2015 року.
Станом на 14 лютого 2015 року позивач не був вкладником ПАТ "Златобанк".
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до ст. 36 Закону.
У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених ч. 2 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Тобто, з дня запровадження тимчасової адміністрації вкладники банку мають право на виплату коштів в межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування.
Позивач, станом на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк", не був вкладником вказаного банку, а тому не має право на отримання гарантованої суми відшкодування.
Суд зазначає, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" надано уповноваженій особі Фонду право проводити перевірку та виявляти нікчемні правочини, повідомляти сторони цих правочинів про їх нікчемність. До повноважень уповноваженої особи Фонду належить не прийняття рішень про нікчемність правочинів, а виявлення таких правочинів і направлення повідомлення про це.
Отже, підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав, з якими закон пов'язує нікчемність правочину неплатоспроможного банку та які можуть бути застосовані до договору відступлення.
Твердження відповідача про те, що позивач на підставі договору відступлення набув права вимоги за договором іпотеки, вартість предмету іпотеки за яким значно перевищує суму боргу, за переконанням суду, також є безпідставними, оскільки позивач, на підставі вказаного договору, отримав право вимоги у конкретно визначеному розмірі, а саме у розмірі основного зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та, як наслідок, наявність підстав та необхідність їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" про віднесення до нікчемного договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрованого в реєстрі за №191, укладеного між публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_8, та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином.
3. Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Златобанк" щодо направлення ОСОБА_1 повідомлення про нікчемність договору відступлення права вимоги та відступлення прав за договорами забезпечення від 12 лютого 2015 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куксовою М.С., зареєстрованого в реєстрі за №191, та про вжиття заходів щодо повернення коштів, переданих за нікчемним правочином (лист №1456 від 27 квітня 2015 року).
4. Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) здійснений ним судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016).
Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин