Справа № 127/23869/14-а
Суддя-доповідач: Білоус О.В.
20 січня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білоуса О.В.
суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики м.Вінниці про стягнення недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення,
Відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року позов задоволено - визнано дії Департаменту соціальної політики м. Вінниці щодо відмови провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік протиправними, та зобов'язано Департамент соціальної політики м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2014 рік, з урахуванням виплачених сум.
На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, прийняте у порядку скороченого провадження, то за правилами п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 168 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для прийняття додаткового судового рішення. Так суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи та поданого клопотання вбачається, що підставою для звернення позивача із заявою про ухвалення додаткового рішення стало те, що, на його думку, при ухваленні рішення суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення. Зокрема, позивач зазначає, що на підставі постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року було відкрито виконавче провадження. Однак, рішення суду було виконано частково, в частині нарахування сум компенсації. Виплата сум не була проведена у зв'язку з відсутністю фінансування. Посилаючись на приписи п.2 ч.1 ст. 168 КАС України, просив ухвалити додаткове рішення, яким встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з відповідача (боржника) щорічної компенсації на оздоровлення.
При цьому питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі (із зобов'язання вчинити дії на стягнення) вже було предметом розгляду. Так, ухвалою Вінницького міського суду від 24.04.2015 року (а.с.42) у задоволенні відповідного клопотання головного державного виконавця було відмовлено.
Колегія суддів звертає увагу, що в пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" № 7 від 20.05.2013 року роз'яснено, що прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу суд може лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України.
Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі. Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Зі змісту резолютивної частини постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01 2015 року вбачається, що дане судове рішення було ухвалено в межах заявлених позивачем вимог, що в свою чергу узгоджується з приписами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом із тим, з матеріалів справи встановлено, що позовна вимога про стягнення недоплаченої щорічної компенсації у визначеній позивачем сумі дійсно була заявлена при зверненні до суду. Відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 року було задоволено позовні вимоги про визнання дій протиправними, а також судом було зобов'язано Департамент соціальної політики здійснити перерахунок і виплату позивачу належної йому щорічної допомоги на оздоровлення.
Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Крім того, згідно із частиною 4 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, без порушень принципу розподілу влади.
Оскільки вирішення питання про розмір недоплаченої позивачу суми компенсації, з урахуванням раніше сплачених сум, належить до виключної компетенції відповідача, і суд не в праві своїм рішенням підміняти рішення суб'єкта владних повноважень, належним і правильним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, що відповідає резолютивній частині постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року. Відтак у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої суми необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2014 рік в сумі 5970 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 168, 195, 196, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Прийняти додаткову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Департаменту соціальної політики м.Вінниці недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення за 2014 рік в сумі 5970 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню згідно ст.ст. 183-2, 212, 254 КАС України.
Головуючий Білоус О.В.
Судді Курко О. П.
Совгира Д. І.