10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач:Котік Т.С.
іменем України
"21" січня 2016 р. Справа № 806/5145/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Котік Т.С.
суддів: Жизневської А.В.
Малахової Н.М.,
при секретарі Єрикаловій О.О. ,
за участю представника КП Теплозабезпечення
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Теплозабезпечення на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2015 р. у справі за позовом Комунального підприємства Теплозабезпечення до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови ,
У листопаді 2015 року Комунальне підприємство Теплозабезпечення звернулось до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 21.10.2015 року про арешт коштів боржника.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі Комунальне підприємство Теплозабезпечення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про задоволення позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що при вирішенні справи судом не враховано приписи Закону України "Про оплату праці" та закріплені Конституцією України норми щодо права особи на заробітну плату, яка не може бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Розглядаючи справу суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, і що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки державний виконавець, приймаючи постанову від 21 жовтня 2010 року (ВП № 48104329) про арешт коштів, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Проте, колегія суддів не може погодитися з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Так само, відповідно до частини 4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство Теплозабезпечення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є стороною зведеного виконавчого провадження (постанова № 48104329 від 13.07.2015), а саме: боржником, з якого стягується борг на загальну суму 23707631,20грн. згідно виконавчих документів, які видано Господарським судом Житомирської області про стягнення з КП Теплозабезпечення на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" заборгованості (а.с. 54,55).
З огляду на вищезазначене, коли законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Згідно вимог ст.121-2 Господарсько-процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Також, відповідно до роз"яснень, які містяться в п.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 №10 зазначено, що розгляд господарськими судами скарг у порядку статті 121-2 ГПК України, є однією з форм судового контролю щодо виконання рішень, ухвал, постанов, а виконання рішення, ухвали постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу.
Отже, зазначені скарги щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів підлягають розгляду господарським судом, який розглянув відповідну справу у першій інстанції, тобто тим господарським судом, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу). Розгляд таких скарг здійснюється господарськими судами за правилами ГПК України.
Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.
Якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду, але не загального суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ.
Аналогічного змісту містяться роз"яснення щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції і в п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби".
З огляду на вищезазначене, коли КП Теплозабезпечення оскаржується рішення державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об"єднано виконавчі провадження по виконанню рішень Господарського суду Житомирської області, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки у справі, що розглядається, суд помилково прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалене в цій справі судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній.
Разом з тим, позивач не позбавлений права на розгляд вказаного спору за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Теплозабезпечення задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "27" листопада 2015 р. скасувати.
Провадження у справі за позовом Комунального підприємства Теплозабезпечення до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови - закрити.
Роз'яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.С. Котік
судді: А.В. Жизневська
Н.М. Малахова
Повний текст cудового рішення виготовлено "21" січня 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу Комунальне підприємство "Теплозабезпечення" вул.Кірова,8-а,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500
3- відповідачу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області майдан Соборний,1,м.Житомир,10014
- ,