Справа № 452/2807/15-ц
Іменем України
"21" грудня 2015 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі: головуючого- судді Кравціва В.І., з участю секретаря Добрянського І.І., розглянувши у порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту,
ОСОБА_1 5 жовтня 2015 року пред'явив позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення з-під арешту ? частини житлового будинку АДРЕСА_1, накладеного згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 квітня 2009 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди від злочину.
У обґрунтування заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5, після смерті котрої, на майно, яке належало їй на праві приватної власності відкрилася спадщина, а саме на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Будучи спадкоємцями майна за законом, він, позивач, та його брат ОСОБА_1 звернулися із заявами до Самбірської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, у тому числі і на вказану частину будинку, однак нотаріус виявив, що на даний будинок накладений арешт і заборона відчуження згідно ухвали судді від 6 квітня 2009 року.
Позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб, однак на час постановлення судом ухвали про забезпечення позову ОСОБА_1 не був власником житлового будинку і не є ним на даний час так як ? частина житлового будинку належить їхній матері ОСОБА_6, а інша ? частину будинку належить ОСОБА_7
Отже, арешт на вказаний будинок був накладений безпідставно.
Він будучи спадкоємцем майна позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки арешт, накладений на будинок є перешкодою у вчиненні нотаріусом нотаріальних дій і видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, про підтримання позовних вимог та не заперечення проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленими, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилися, від них не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності, і тому суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про задоволення позову із наступних підстав.
Із ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 квітня 2009 року вбачається, що за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вжито заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на майно: будинок АДРЕСА_1, грошові кошти, що належали ОСОБА_8, та заборонено йому вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного будинку та грошових коштів, що належали йому на праві власності, до вирішення вищевказаної справи по суті ( а.с. 9).
Із інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців відомо, що на підставі ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2009 року у справі № 2-328/2009 року реєстратором Самбірської державної нотаріальної конторою накладено арешт на майно, будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_9 ( а.с. 10-12 ).
Із довідки, виданої Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації відомо, що будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на право особистої власності в цілому за: 1) ОСОБА_5 - ? частина, свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконкому Самбірської міської ради від 19.07.2001 року за № 306; 2) ОСОБА_7 - 1/2 частина - не проведена перереєстрація згідно рішення Самбірської міської ради від 19.07.2001 року за № 306 ( а.с. 8).
Із свідоцтва про право власності на будинковолодіння, виданого 15 жовтня 2001 року виконкомом Самбірської міської ради народних депутатів, на підставі рішення Самбірської міської ради від 19 липня 2001 року № 306 року, відомо, що ? частина будинковолодіння з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_5 ( а.с. 7 ).
Із свідоцтва про смерть вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).
Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом відомо, що ОСОБА_1 15 квітня 2015 року звернувся до Самбірської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_5, котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 5,6 ).
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном та відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.
Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 15.05.2013 року у справі № 6-26 цс 13, згідно з якою вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Ураховуючи наведене, суд прийшов до висновку про те, що у зв'язку із накладеним арештом на нерухоме майно позивача, порушується його право власності, оскільки він не має можливості належно користуватись цим майном чи розпорядитись ним, а тому таке право позивача підлягає захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.
Керуючись ст. ст. 208, 209, 212 - 215, 224, 225, 226 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Звільнити з-під арешту ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, накладеного на підставі ухвали судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 6 квітня 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди від злочину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, та може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив рішення, протягом десяти днів з дня його отримання.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення відповідачами може бути подана заява про його перегляд.
Суддя