18 січня 2016 р.Справа № 816/3002/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 по справі № 816/3002/15
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - відповідач), третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області (далі - УПФУ в м. Кременчуці).
Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській обл. щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку грошового утримання (заробітної плати) за період роботи з 27 липня 1987 року по 27 жовтня 1987 року.
Зобов'язано провести перерахунок грошового утримання (заробітної плати) ОСОБА_1 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 27 липня 1987 року по 27 жовтня 1987 року з урахуванням мотивувальної частини постанови та видати довідку про грошове утримання з урахуванням перерахунку.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2015 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про необхідність заміни по даній справі неналежного відповідача на належного - 4 ДПРЗ, крім того відповідач вважає недоведеними обставини перебування позивача у 1,2 та 3 зонах небезпеки.
Відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі представника Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській обл.
Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ст.195-1, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі представника відповідача та третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Cудом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи.
У 1987 році позивач проходив службу у 7-й воєнізованій пожежній частині загону ВПО по охороні Кременчуцького нафтопереробного заводу у спеціальному званні лейтенант внутрішньої служби на посаді старшого інспектора.
У період з 27.07.1987 по 27.10.1987 позивач виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За відпрацьований час було нараховане грошове забезпечення у розмірі 1642,35 крб.
16 лютого 2015 року позивач звернувся до начальника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській обл. із заявою щодо проведення перерахунку грошового забезпечення за період ліквідації аварії на ЧАЕС з 27.07.1987 по 27.10.1987.
Листом від 20.03.2015 №04-71-161/12 Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській обл. повідомило про відсутність копій наказів про направлення ОСОБА_1 для виконання службових завдань в зону ЧАЕС, довідки про перебування в зоні ЧАЕС і картки обліку місця і тривалості роботи в зоні ЧАЕС, у зв'язку з чим зроблено відповідний запит до архіву УМВС України в Полтавській обл.
Листом від 30.07.2015 №01/Н-291/13 Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Полтавській обл. повідомило, що не може прийти до висновку чи вірно проведено нарахування грошового забезпечення.
Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Умови оплати праці в період виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначалися постановами та розпорядженнями Ради Міністрів СРСР та УРСР у залежності від категорії працюючих (працівники, особи рядового та начальницького складу, військовозобов'язані, призвані на збори, військові строкової служби) та місця знаходження працівника залежно від встановлених зон в період виконання цих робіт (1-ша, 2-га, 3-тя зони небезпеки, зона іонізуючого випромінювання (30-ти кілометрова зона).
Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13 квітня 2001 року №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13 червня 1989 року №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29 грудня 1987 року №1497-378, розпоряджень від 3 вересня 1986 року №1767-рс і від 11 грудня 1986 року №2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 8 травня 1986 року №168-5, від 10 червня 1986 року №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10 вересня 1986 року №530-рс, від 16 грудня 1986 року №694-рс, від 6 січня 1988 року №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 9 травня 1986 року, №58с від 11 червня 1986 року, №132с від 16 вересня 1986 року, №179с від 25 грудня 1986 року, №8с від 22 січня 1988 року. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Постанова Кабінету Міністрів СРСР та ВЦРПС "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення, працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища" від 05 жовтня 1986 року № 665-195 передбачає встановлення за працівниками, направленими для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забрудненню навколишнього середовища, збереження середньої заробітної плати.
Оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7 (абзац четвертий пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195) провадилась у III, II, I зонах небезпеки у 4-кратному, 3-кратному та 2-кратному розмірі (із врахуванням 100 % тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 "Про оплату праці і матеріальне забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) оплата праці працівників підприємств, організацій і установ (надалі - підприємств), розташованих у зоні ЧАЕС, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, повинна провадитись з дня аварії в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 - у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах в порівнянні з нормами, встановленими діючим законодавством.
Пунктом 1 Постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 "Про умови оплати праці й матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС" передбачено підвищення тарифних ставок (посадових окладів) працівників підприємств і організацій, безпосередньо зайнятим на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 100%.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) було дозволено підприємствам залучати працівників на роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження і запобіганням забрудненню навколишнього середовища, у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року №153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Встановлені граничні розміри премій було дозволено підвищувати до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць (підпункт 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7).
Виходячи з пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС №524-156 від 07 травня 1986 року, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС №665-195 від 05 червня 1986 року, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок №207-7 від 10 червня 1986 року, оплата за роботу у зонах небезпеки провадиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці (посадовий оклад + оклад за спеціальне звання), підвищеної у два рази (наказ МВС СРСР №0130 від 11 травня 1986 року та №0189 від 30 червня 1986 року, вказівка МВС СРСР №35з від 30 травня 1986 року).
На підставі вказівки МВС СРСР №1/5725 від 21 жовтня 1986 року видана вказівка ГУ ДПО №3/7/1587 від 17 грудня 1986 року "Про компенсацію робітникам зведеного закону протипожежної служби за постійне перебування у місті Чорнобилі в резерві у стані бойової готовності", якою визначена тарифна ставка години надходження у стані бойової готовності, як одна третина години робочого часу з виплатою за обліковий період одинарної тарифної ставки, а робітникам із числа начальницького складу окладу з спеціальне звання.
Крім того, постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 жовтня 1986 року №153/10-43 встановлено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення й винагороди нараховувати відповідно до діючих положень на збільшені, згідно пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) і посадові оклади.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
*Тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає про наявність підстав для перерахунку грошового утримання позивачу з нарахуванням премії у розмірі 60 % тарифної ставки, що повинна бути підвищена на 100 %, тобто вдвічі, а також подвійною оплатою за роботу у вихідні дні, з урахуванням кратності зони небезпеки та обчислення за одну годину як 1/3 години робочого часу за період несення служби у стані бойової готовності.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо належного відповідача -Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки ДПРЗ-4 підпорядковується Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (територіальний орган).
Посилання апелянта на невірне застосування до позивача судом першої інстанції постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС №524-156 та №665-195 колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції враховуючи вищезазначене.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року по справі № 816/3002/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.І. Сіренко О.А. Спаскін
Повний текст ухвали виготовлений 22.01.2016.