про повернення апеляційної скарги
14 січня 2016 рокусправа № 0870/8769/12
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Чумак С.Ю. перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційної скарги Запорізької митниці ДФС України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі № П/811/180/15 за заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької митниці міндоходів України, Державної казначейської служби України, міністерства доходів і зборів України за участю Прокуратури Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди ,
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року заяву задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу , та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, яка винесена суддею Малиш Н.І., апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, з наданням строку до 14 січня 2016 року для усунення недоліків, а саме: подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору на суму 1218 грн.
13 січня 2016 року відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 0870/8769/12 у зв'язку з відпусткою по вагітності і пологам судді Малиш Н.І., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2016 року справу передано судді Чумаку С.Ю.
22.12.2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги шляхом заявлення клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись при цьому, на відсутність у 2015 році бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору. На підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору надав кошторис на 2015 рік.
Розглянувши вищенаведені доводи апелянта, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити її від сплати судового збору.
При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Разом з тим, обмежене фінансування або ж несвоєчасне перерахування коштів з державного бюджету бюджетній установі, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Вносячи зміни до Закону України «Про судовий збір» та виключаючи органи доходів та зборів зі списку осіб, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень.
Вказані зміни до Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 10 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень. Неналежне фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для звільнення такого органу від сплати судового збору. Вказане питання апелянтом повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання клопотання до суду про звільнення від сплати судового збору.
При цьому суд вважає безпідставними посилання апелянта на правову позицію Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України щодо звільнення митних органів від сплати судового збору, з огляду на наступне.
У вказаних справах суди дійшли висновку про можливість звільнення заявника від сплати судового збору зважаючи на його майновий стан. Проте вказані судові рішення прийнято при вирішенні питання про допуск конкретної справи до свого провадження, а не при прийнятті рішення по суті заяви з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим на вказане рішення не розповсюджуються вимоги статті 244? КАС України щодо обов'язкового врахування правової позиції ВСУ в судовій практиці.
При цьому звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Також суд зазначає, що сплата судового збору є невід'ємною частиною такої процесуальної дії як подання апеляційної скарги, тобто є процесуальною дією, вчинення якої регулюється приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ж частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Тобто, сплата судового збору при вчиненні певної процесуальної дії повинна відбуватись відповідно до законодавства, яке діє саме на час вчинення цієї дії. Оскільки апеляційна скарга відповідачем подається після 1 вересня 2015 року, то і сплата судового збору здійснюється відповідно до правил, які діють після вказаної дати.
Таким чином, відповідач повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в розмірі 1218 грн.
За приписами частини 3 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Оскільки апелянтом вимоги ухвали суду від 10 грудня 2015 року, якою апеляційна скарга залишена без руху, не виконані і недоліки скарги не усунуті, апеляційна скарга Запорізької митниці ДФС України підлягає поверненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання Запорізької митниці ДФС України про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року у справі № П/811/180/15- повернути апелянту.
Ухвала суду може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя: С.Ю. Чумак