Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" січня 2016 р.Справа № 922/6113/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський
до Головного територіального управління юстиції у Харківський обл., м. Харків
про стягнення 31872,01 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 13.08.2015 року;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 78 від 25.12.2015 року;
Первомайське комунальне підприємство "Тепломережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення заборгованості в сумі 31872,01 грн. за надані послуги з теплопостачання за договором № 2170 від 23.08.2014 року та від 07.10.2015 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 листопада 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 грудня 2015 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.12.2015 року представник позивача супровідним листом (вх. № 48444) надав документи для долучення до матеріалів справи. Також позивачем було подано клопотання, в якому зазначено про те, що відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 4604,10 грн., у зв'язку з чим просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 27267,91 грн. заборгованості та судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 04.12.2015 року представник відповідача надав заперечення на позов (вх. № 48583), в яких заперечує проти позову та посилається на те, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області фінансується з Державного бюджету України, з чого випиває, що в межах кошторисних призначень, які виділяють на поточний бюджетний період (що становить один календарний рік з 1 січня по 31 грудня поточного року) погашення незареєстрованої кредиторської заборгованості за попередні роки може бути здійснене лише на виконання рішення суду.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.12.2015 року представник позивача надав клопотання (вх. № 48696/15) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2015 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 18.01.2016 року.
Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2015 року підтримав позовні вимоги в частині стягнення 27267,91 грн. з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості та заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2015 року проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог та зазначає, що подальший розгляд справи ведеться з її урахуванням.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
Як свідчать матеріали справи, 23.07.2014 року між Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі", м. Первомайський (позивач) та Головним територіальним управлінням юстиції у Харківській області (відповідач, споживач) укладено договір про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води лот № 2 - централізоване постачання теплової енергії відповідачу, за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна цього договору становить 93704,25 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунковим періодом з постачання водяної пари і гарячої води є календарний місяць, але може бут подекадний.
Відповідно до п. 4.3 договору, якщо споживач розраховуються за показанням приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену це перевищення додатково сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків зараховується на наступний місяць.
Відповідно до п. 6.2.2 договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Щомісячно до 20-го числа наступного місяця виконувати звірку розрахунків з підписанням актів.
Як зазначив позивач, завертаючись до господарського суду з даним позовом та з урахуванням зави про зменшення позовних вимог, відповідач, в порушення умов договору має заборгованість по оплаті за надану позивачем теплову енергію, яка, станом на 01.11.2015р. складає за 2014 рік - 27267,91 грн.,
Так, відповідно до матеріалів справи, надання послуг з постачання теплової енергії у приміщення відповідача , підтверджується актами про включення системи опалення в приміщення відповідача, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками установ.
Факт споживання теплової енергії відповідачем в спірний період також не заперечується відповідачем, проте, відповідач свої зобов'язання за договором № 2170 від 23.07.2014р. щодо своєчасної оплати за отриману теплову енергію виконав не в повному обсязі.
Заперечення відповідача ґрунтуються на то, що Головне територіальне управління юстиції у Харківській області фінансується з Державного бюджету України, з чого випиває, що в межах кошторисних призначень, які виділяють на поточний бюджетний період (що становить один календарний рік з 1 січня по 31 грудня поточного року) погашення незареєстрованої кредиторської заборгованості за попередні роки може бути здійснене лише на виконання рішення суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за поставлену теплову енергію за договором № 2170 від 23.07.2014р.
Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності бюджетних коштів для оплати заборгованості, суд зазначає що дані обставини не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі N 11/446 (Постанова N 3-28гс12).
Статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором № 2170 від 23.07.2014р., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 27267,91 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526,612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківський області (61002, м. Харків, вул. Петровського, 16, р/р 35219001011604, р/р 35227101011604, р/р 35224201011604, МФО 851011, в ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ 34859512) на користь Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, м. Первомайський, м-н 1/2, д/с № 9, р/р 26037300250917, Харківське обласне УАТ Ощадбанк, м. Харків, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31679569) 27267,91 грн. заборгованості та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21.01.2016 р.
Суддя ОСОБА_3
922/6113/15