73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
15 січня 2016 р. Справа № 923/1893/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Кулик В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 міської ради м.Херсона
до товариства з обмеженою відповідальністю "Перший будівельний Альянс", м.Херсон
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю вих. №9-1979-9/21 від 29.12.2015р.;
від відповідача: не прибув.
Позивач ОСОБА_1 міська рада звернувся до суду з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Перший будівельний Альянс", м. Херсон, в якому просить суд внести зміни до укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки в частині визначення розміру орендної плати.
Ухвалою господарського суду від 20.11.2015р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2015р., зобов'язано сторони надати додаткові докази, явка представників сторін в судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою від 03.12.2015р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподання ним витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 22.12.2015р., а ухвалою від 22.12.2015р. - на 15.01.2016р.
В судове засідання представник позивача прибув.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Як слідує з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі отримана відповідачем 24.11.2015р. (повідомлення про вручення - а.с.30).
Ухвала суду про відкладення розгляду справи від 20.11.2015р. (а.с.40-43) повернулась до матеріалів справи з відміткою поштового відділення "Організація вибула".
Суд зазначає, що згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що всі процесуальні документи направлялись господарським судом відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.45), суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити та внести зміни в укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки.
У судовому засіданні 15.01.2016р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Згідно із ч.1 ст.2 ЗУ "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч.ч.1,8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із ч.ч.1, 5 ст.6 ЗУ "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 19.11.2007р. між позивачем - ОСОБА_1 міською радою (Орендодавець) та відповідачем товариством з обмеженою відповідальністю "Перший будівельний Альянс" (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.10-12).
За умовами п.1 договору Орендодавець (позивач) на підставі рішення міської ради від 05.10.2007р. №593 надає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення під закінчення будівництва 9-поверхового житлового будинку з офісними приміщеннями, яка знаходиться у м.Херсоні по вул.Петренка,26 із земель запасу.
Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,2521 га - землі зайняті поточним будівництвом.
Відповідно до п.8 договору його укладено на 5 років, строком до 05.10.2012р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно з рішенням міської ради від 21.01.2005р. №722 у розмірі 0,2% від нормативної грошової оцінки землі, площею 1947 кв. м., що на поточний рік становить 343,41 грн.; 3% від нормативної грошової оцінки землі, площею 574 кв.м., що на поточний рік становить 1460,26 грн., після введення об'єкта в експлуатацію розрахунок розміру орендної плати необхідно перерахувати, але не пізніше 05.10.08р.
У пункті 13 договору сторони дійшли згоди про те, що розмір орендної плати переглядається у разі: змін умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.
Договір був зареєстрований в ОСОБА_1 міській філії Державного підприємства "ОСОБА_1 регіональний центр державного земельного кадастру" 27.12.2007р. за №040771300282.
27.12.2007р. земельну ділянку було передано орендарю, про що між сторонами був складений акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі (а.с.17).
В подальшому 17.12.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с.20), за умовами якої було поновлено договір оренди на три роки з 05.10.2012р. до 05.10.2015р.
09.01.2015р. листом №02-37-25 (а.с.18) позивач, з посиланням на приписи Закону України від 27.03.2014р. №1166 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким з 01.04.2014р. внесено зміни до статті 288.5.1 Податкового Кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати для всіх категорій земель державної та комунальної власності та визначено, що орендна плата не може бути меншою 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, повідомив відповідача про необхідність підписання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2007р. №040771300282 стосовно розміру орендної плати, додавши до нього примірник додаткової угоди з пропозицією внести зміни в п.9 договору та змінити розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 01.04.2014р. (а.с.19).
Проте, даний лист було повернуто на адресу позивача з відміткою поштового відділення "Адресат вибув" (а.с.18 - зворот).
У зв'язку з чим, враховуючи, що сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, з огляду на недоотримання місцевим бюджетом орендної плати в повному обсязі та порушенням майнових інтересів територіальної громади, ОСОБА_1 міська рада звернулась до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст.13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до статті 15 Закону однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди.
Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
За правилами ст. 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Наслідками закінчення строку договору оренди землі, згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі", є припинення договору оренди землі.
Як вже зазначалось, договір оренди земельної ділянки було укладено між сторонами 19.11.2007р.
Відповідно до п.8 договору його укладено на 5 років, строком до 05.10.2012р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
17.12.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки (а.с.20), за умовами якої було поновлено договір оренди на три роки з 05.10.2012р. до 05.10.2015р.
Ухвалами про відкладення розгляду справи від 03.12.2015р. та 22.12.2015р. суд зобов'язував позивача надати відомості щодо чинності укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки станом на день розгляду справи.
Такі відомості позивачем надані не були. Натомість представником ОСОБА_1 міської ради було повідомлено, що відповідач у строки, встановлені п.8 договору, не звертався до ОСОБА_1 міської ради із клопотанням про поновлення строку дії договору оренди, додаткова угода про поновлення договору оренди землі в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" сторонами не укладалась.
Таким чином, суд констатує, що, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, обов'язковість якої встановлена приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" та відомості про наявність якої (додаткової угоди), відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в Аналізі практики застосування судами ст. 16 ЦК України (лист Верховного Суду України від 01.04.2014р.), необхідні для її державної реєстрації, з часу проведення якої настає момент поновлення договору і виникнення за ним права оренди (ст. 640 ЦК України, ст.125 ЗК), то з 05.10.2015 року договір оренди земельної ділянки припинив свою дію на підставі абз.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" та п.8 Договору за закінченням строку, на який його було укладено.
Однією із підстав припинення зобов'язання є домовленість сторін (ст. 604 Цивільного кодексу України). Також відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором.
На підставі аналізу вищевикладених приписів законодавства можна дійти висновку, що зобов'язання припиняється внаслідок припинення строку дії договору, так як це є різновидом домовленості сторін, яка зафіксована, зокрема, в умовах угоди.
За наведених обставин суд зазначає, що внесення змін до договору, який припинив свою дію, неможливо, оскільки між сторонами фактично відсутні зобов'язання, які можливо було б змінювати.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є необґрунтованими і підлягають залишенню без задоволення.
У зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2016р.
Суддя М.Б. Сулімовська