номер провадження справи 8/191/15
13.01.2016 Справа № 908/5503/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; адреса для листування - 49027, м.Дніпропетровськ, а/с 1800)
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 АДРЕСА_1
про стягнення 5582 грн. 88 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3798 грн. 70 коп. пені
Суддя Попова І.А.
Представники сторін:
від позивача: Суберляк Д.В., дов. № 4007-О від 31.10.2012 р.
від відповідача: не з'явився
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 5582 грн. 88 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5265 грн. 32 коп. пені.
Розгляд справи, призначений на 02.12.2015 р., відкладався до 17.12.2015 р., 13.01.2016р. Строк вирішення спору продовжувався відповідно до ст.. 69 ГПК України за клопотанням позивача з метою врегулювання спору в добровільному порядку. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 13.01.2016 р.
В судовому засіданні 13.01.2016 р. позивачем подано заяву про уточнення суми позовних вимог. Після дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами суд вважає, що заявлене клопотання за своєю суттю є клопотанням про зменшення розміру позовних вимог. До вказаного клопотання позивачем додано докази своєчасного направлення заяви відповідачу. Таким чином, позивачем додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, внаслідок чого у відповідності до ст. 22 ГПК України заява задовольняється судом.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 5582 грн. 88 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3798 грн. 70 коп. пені.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.. 526, 527, 530, 610 ЦК України, ст. 193 ГК України. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.02.2006 р. ЗАТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір банківського рахунку № НОМЕР_2. До вказаного договору укладено додаток № 7 (додатковий договір), який разом із договором банківського рахунку складає кредитний договір та згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 2500 грн. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт згідно з умовами кредитного договору. Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами. Позивач просить стягнути з відповідача 5582 грн. 88 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом в період з 14.05.2010 р. по 10.08.2015 р. Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань до стягнення заявлено 3798 грн. 70 коп. пені, нарахованої за період з 10.08.2012 р. по 10.08.2015 р. відповідно до п. 5.3 додаткового договору.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом двічі не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Згідно Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ФОП ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 Ухвала суду від 29.10.2015 р. про порушення провадження по справі № 908/5503/15, яка направлялася на адресу відповідача, повернута органом зв'язку з зазначенням «за закінченням терміну зберігання». З урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 13.01.2016 року за відсутності представника відповідача.
Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив: 16.02.2006 р. ЗАТ «КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є позивач по даній справі) та ФОП ОСОБА_3 (клієнт, відповідач по даній справі) уклали договір № НОМЕР_2 за умовами якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання), та здійснювати його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів НБУ та умов цього договору.
До договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 16.02.2006 р. сторонами підписано додаток № 7 від 07.03.2008 р. за умовами якого банк при наявності вільних коштів зобов'язується здійснювати овердрафтові обслуговування клієнта на підставі Анкети-Заявки на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок (додаток № 8 до даного договору), що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами клієнта з використанням корпоративних платіжних карт, понад залишок коштів на картковому рахунку клієнта № НОМЕР_3, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього додатку, шляхом дебетування картрахунку.
Згідно п. 1.2 додатку № 7 кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, дебіторської заборгованості, сплаті відсотків та винагороди в обговорені цим додатком до даного договору терміни. Пунктом 1.3 додатку № 7 передбачено, що на момент підписання цього додатку до даного договору ліміт складає 2500 грн., проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим додатком до даного договору, здійснюється банком у термін по 02.03.2009 р. Овердрафтове кредитування клієнта здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно п.п. 1.3 цього додатка до договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів. (п. 1.4 додатку № 7). Клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2, 3.3 цього додатка до чинного договору.
Порядок розрахунків узгоджено пунктами 3.1 - 3.11 додатку № 7. За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатку до договору (п. 3.1). У відповідності зі ст.. 212 ЦК України при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених цим додатком до чинного договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу « 16-30 днів» від суми залишку непогашеної заборгованості. Згідно п. 4.1 додатку № 7 для розрахунку відсотків за користування кредитом застосовується диференційована процента ставка.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 вказаного Кодексу, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
У статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору позивач здійснював овердрафтове кредитування клієнта за рахунок кредитних коштів.
Дослідивши укладений сторонами договір № НОМЕР_2 банківського рахунку від 16.02.2006 р. та додаток № 7 до вказаного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України, та договором банківського рахунку, до якого застосовуються положення гл. 72 Цивільного кодексу України. Зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.
Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 2500 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_4.
Відповідно до ст.ст. 1066, 1067 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
В силу ч.1 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В частині 2 ст. 1054 ЦК України зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що на адресу відповідача банком направлялася претензія №80307ZРТ0О400 від 30.07.2015 р. про сплату простроченої заборгованості за тілом кредиту та за відсотками, а також сплату пені.
Позивач вказує, що в порушення вимог закону відповідач у встановлені строки зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав. На час звернення з даним позовом відповідачем не повернуто кредитні кошти в розмірі 2499 грн. 63 коп. Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахованими за період з 14.05.2010 р. по 10.08.2015 р., складає 5582 грн. 88 коп. Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань у визначені строки.
З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 5582 грн. 88 коп., нарахованими за період з 14.05.2010 р. по 10.08.2015 р., обґрунтованими, підтвердженими доданими матеріалами і розрахунками та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення пені в розмірі 3798 грн. 70 коп., нарахованої за період з 10.08.2012 р. по 10.08.2015 р., позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.1 додатку № 7, яким передбачено, що при порушенні клієнтом якого-небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12.1, 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до чинного договору; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п. 1.3, 1.4, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього додатка до чинного договору, винагороди, передбаченого п. 1.10, 3.4, 3.5, 3.6, цього додатку до чинного договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до частини першої статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема ч. 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено строк, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій, і даний строк не є строком позовної давності - строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України ).
Норма ч. 6 ст. 232 ГК України не є імперативною, і сторони в договорі можуть відступити від її положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зокрема, в договорі може бути передбачений інший строк, зі спливом якого припиняється нарахування штрафних санкцій. Тобто сторони в договорі можуть самостійно визначити тривалість періоду, за який може бути нараховано штрафні санкції. Перебіг такого строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Такий строк є присічним.
Пунктом 5.3 додатку № 7 узгоджено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконане клієнтом.
Як зазначено позивачем в заяві про уточнення, пеня в розмірі 3798 грн. 70 коп. нарахована за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в період з 10.08.2012 р. по 10.08.2015 р.
Відповідно до приписів ст. 1054 ЦК України за кредитним договором зобов'язаннями позичальника є повернення кредиту та сплата процентів.
При цьому, у кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється у встановлені терміни щодо повернення кредиту та щодо сплати процентів. Період нарахування пені (3 роки) визначається окремо за кожним зобов'язанням.
В обґрунтування розміру заявленої до стягнення пені позивачем надано розрахунок (а.с.111). З даного розрахунку неможливо зробити висновки щодо того, за якими зобов'язаннями нарахована пеня в заявленому до стягнення розмірі (3798 грн. 70 коп.). При цьому, правові підстави для нарахування пені, нарахованої за період з 10.08.2012 р. по 10.08.2015 р., за несвоєчасне повернення тіла кредиту відсутні внаслідок спливу періоду часу (3 роки), за який може бути нараховано штрафні санкції, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 2499 грн. 63 коп. стягнуто рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 15.07.2010 р. у справі № 2-1004 внаслідок віднесення банком заборгованості за кредитом до простроченої з 27.02.2009 р. В такому випадку настають наслідки, передбачені іншими нормами законодавства, зокрема ст. 625 ЦК України.
У разі якщо заявлена до стягнення пеня нарахована за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, то з наданого розрахунку неможливо визначити періоди виникнення заборгованості у відповідності до п. 1.3 додатку № 7 до договору № НОМЕР_2 та розмір цієї заборгованості. На вимогу суду позивачем не надано розрахунку пені саме в заявленому до стягнення розмірі з зазначенням періоду виникнення заборгованості, розміру заборгованості та періоду нарахування відповідної суми пені за кожним із зобов'язань, що виключає можливість здійснити арифметичний перерахунок пені.
Відповідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 3798 грн. 70 коп. відмовляється в зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю вимог.
Позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, ст. 526, 530, 610, 611, 1054 ЦК України, ст. 193, 232 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 5582 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн. 88 коп. заборгованості по процентам, 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 82 коп. судового збору. Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 19 січня 2016 року.
Суддя І.А. Попова