ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016Справа №910/29407/15
За позовомКиївського національного музею російського мистецтва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея"
простягнення 5 934,72 грн.
суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Вінніченко Т.В. - представник за довіреністю № 1/16-5а від 18.01.2016
від відповідачане з'явились
В судовому засіданні 20.01.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського національного музею російського мистецтва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея" про стягнення 5 934,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.05.2015 між Київським національним музеєм російського мистецтва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 78-462-16, на підставі якого виконавець зобов'язався поставити в погоджені строки періодичні видання, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх вартість. Оскільки поставка товару здійснюється на умовах 100 % передоплати, позивачем на підставі платіжного доручення № 89 від 26.05.2015 було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5 764,27 грн. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив поставки товару протягом трьох місяців, у зв'язку з чим останньому було направлено лист про припинення дії договору та претензія щодо термінової поставки товару за договором або про повернення у повному обсязі суми передоплати. Оскільки вимога позивача залишена без задоволення, позивач просить суд стягнути з останнього 5 934,72 грн., з яких: 5 764,27 грн. - передоплати за поставку товару, 55,92 грн. - інфляційного збільшення та 114,53 грн. - неустойки.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29407/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 16.12.2015.
У судове засідання, призначене на 16.12.2015, з'явився представник позивача, який на виконання вимог ухвали суду подав документи, що долучені до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
З наданого до матеріалів справи електронного витягу про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України вбачається, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея" є місто Київ, вул. Німанська, 10.
Оскільки, представник відповідача в судове засідання не з'явився та місцезнаходження останнього змінено, спір не може бути розглянутий у даному судовому засіданні, суд ухвалив відкласти розгляд справи на 20.01.2016.
В судовому засіданні 20.01.2016 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 20.01.2016 представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач повторно не з'явився у судове засідання., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
26 травня 2015 між Київським національним музеєм російського мистецтва (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ідея" (далі - відповідач, виконавець) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 78-462-16, за умовами якого виконавець зобов'язується у другому півріччі 2015 року поставити замовнику товар, зазначений у Специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити товар: видання періодичні.
Відповідно до п.3.1 договору сторони визначили, що ціна договору складає 5764,27 грн.
Згідно п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати; яка здійснюється на підставі постанов КМУ № 117 від 23.04.2014р.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що товар поставляється партіями 1-5 разів на тиждень протягом року.
Відповідно до п.6.3.1 договору виконавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач за платіжним дорученням № 89 від 26.05.2015р. перерахував на рахунок відповідача суму 5764,27 грн. в якості передплати за періодичні видання згідно договору № 78-462-16 від 26.05.2015.
Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання по договору не виконав, а саме після отримання попередньої оплати не здійснив поставку періодичних видань, що зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), загальною вартістю 5764,27 грн.
З матеріалів справи вбачається, що листами № 1/257-5а від 08.07.2015 та № 1/286-5а від 31.07.2015 позивач звертався до ТОВ «НВП «Ідея» з вимогою терміново здійснити поставку оплаченого товару, а у разі неможливості - повернути передоплату в розмірі 5764,27 грн.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно, тобто або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Враховуючи, що Специфікацією (додаток № 1 до договору) було визначено, що термін передплати складає 6 місяців: липень-грудень 2015, строк поставки оплаченої продукції станом на момент вирішення спору настав.
Докази поставки товару, у т.ч. у визначені строки на всю суму отриманої відповідачем попередньої оплати по договору у матеріалах справи відсутні.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань є порушенням умов договору № 78-462-16 від 26.05.2015р., вимог чинного законодавства Україна.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № 78-462-16 від 26.05.2015р у відповідача перед позивачем в сумі 5764,27 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення передоплати визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 114 грн. 53 грн. неустойки та 55 грн. 92 коп. інфляційних втрат, що нараховані на основну суму заборгованості.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення інфляційних та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти виконавець сплачує замовнику штрафні санкції у розмірі 120 % від облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
За невиконання зобов'язань щодо поставки товару позивачем нараховано 55,92 грн. інфляційних втрат за період з 08.09.2015 по 17.11.2015, 46,34 грн.
За перерахунком суду розмір інфляційних втрат та неустойки складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 55,92 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 08.09.15 по 17.11.15 та 114 грн. 53 коп. штрафу, що нарахований за період з 01.08.15 по 29.10.15.
Відповідач письмового відзиву, свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 5764,27 грн. основного боргу, 55,92 грн. інфляційних втрат та 114,53 грн. неустойки.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Ідея» (01103 м. Київ, вул. Німанська, 10, ідентифікаційний код 00128272) на користь Київського національного музею російського мистецтва (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 9, ідентифікаційний код 02224293) 5 764 (п'ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 27 коп. - основного боргу; 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 92 коп. - інфляційних втрат та 114 (сто чотирнадцять) грн. 53 коп. - неустойки, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.01.2016.
Суддя Пукшин Л.Г.