79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.2016р. Справа№ 914/3697/15
Господарський суд Львівської області в складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 підприємства “Тедекс Мастила Україна”, м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Зелений Гай”, с.Розвадів Миколаївського району Львівської області
про стягнення 50 871,76 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 12.11.2015р.);
від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність №169-1 від 12.11.2015р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено ОСОБА_1 підприємством “Тедекс Мастила Україна” до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Зелений Гай” про стягнення 50 871,76 грн., з яких 32 854,62 грн. - основний борг, 1 135,64 грн. - 3% річних, 16 881,50 грн. - інфляційні втрати.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача подав клопотання (вх.№640/16 від 11.01.2016р.) про долучення до матеріалів справи копій накладних за період з 2011р. по 2014р. Представник позивача позовні вимоги підтримав частково, зокрема просив стягнути з відповідача 28 165,08 грн. основного боргу, оскільки сума боргу 4 689,54 грн. не підтверджена матеріалами справи. Крім того представник позивача просив здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-
встановив:
24.01.2011р. між ОСОБА_1 підприємством “Тедекс Мастила Україна” (надалі - постачальник) та ОСОБА_1 підприємством “Зелений Гай” (надалі - покупець) укладено договір постачання №14/11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором доставити мастила Tedex в асортименті (надалі - продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію.
Відповідно до п.5.1. договору розрахунок за цим договором між постачальником і покупцем проводиться шляхом 100% попередньої оплати покупцем за продукцію на розрахунковий рахунок продавця.
Як стверджує позивач він належним чином виконав умови договору постачання, однак відповідач в порушення умов договору здійснив лише часткові оплати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 32 854,62 грн.
Крім того позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 1 135,64 грн. - 3% річних та 16 881,50 грн. - інфляційних втрат.
Таким чином позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 50 871,76 грн., з яких 32 854,62 грн. - основний борг, 1 135,64 грн. - 3% річних, 16 881,50 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2011р. між сторонами укладено договір постачання №14/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором доставити мастила Tedex в асортименті (надалі - продукція), а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором постачання №14/11 від 24.01.2011р. підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи.
Із поданих матеріалів, а саме із поданих позивачем видаткових накладних та банківських виписок вбачається, що сума боргу відповідача за договором постачання №14/11 від 24.01.2011р. становить 28 165,08 грн., а не 32 854,62 грн. Заборгованість на суму 4 689,54 грн. не підтверджена матеріалами справи, про що позивач не заперечив.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач звертає увагу, що суму основного боргу позивач обґрунтував несплатою відповідачем товару, поставленого за трьома накладними: № 1914 від 16.10.2014р.; № 2039 від 28.10.2014р.; № 2123 від 07.11.2014р., поставку за якими відповідач не заперечує. З матеріалів справи вбачається, що це були останні поставки.
Однак, відповідач стверджує, що він частково оплатив заборгованість за вищенаведеними накладними у розмірі 15000,00 грн. і у підтвердження надав платіжні доручення № 935 від 17.10.2014р. та № 961 від 22.10.2014р.
У призначенні платежу згідно наведених платіжних доручень зазначено «За мастила згідно рах. № 2037 від 16.10.2014р.». Слід зазначити, що в матеріалах справи вказаний рахунок на оплату відсутній. Водночас відповідач зазначає, що фактично такий рахунок документально не оформлявся, і як встановлено судом, так і всі інші рахунки на оплату за поставлений товар документально оформлено не було. Відтак неможливо встановити саме за які поставки було виставлено зазначений рахунок № 2037 від 16.10.2014р.
З розрахунку заборгованості та акту звірення взаємних розрахунків, який не підписаний відповідачем, вбачається, що позивачем врахована вищезазначена оплата у розмірі 15 000, грн. - 17.10.2014р. та 22.10.2014р., і відповідачем не надано доказів, що 17.10.2014р. та 22.10.2014р. ним було здійснено ще якусь оплату за поставку товару у розмірі більшому ніж 15 000,00 грн. Відтак, беручи до уваги вартість поставленого товару згідно накладних, що містяться в матеріалах справи та суму оплаченого товару згідно банківських виписок, відповідачем не доведено відсутність заборгованості за поставлений товар у розмірі 28 165,08 грн.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 32 854,62 грн. основного боргу підлягає задоволенню частково, а саме обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та не спростованою відповідачем є заборгованість в розмірі 28 165,08 грн.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 135,64 грн. - 3% річних та 16 881,50 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню частково. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 928,84 грн. - 3% річних та 14 784,59 грн. - інфляційних втрат.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2799 від 05.10.2015р. на суму 1 218,00 грн. Керуючись нормами ст.49 ГПК України, враховуючи те, що позов слід задоволити частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 050,56 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Зелений Гай” (81634, Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів, вул.. Сагайдачного, 72, код ЄДРПОУ 30418517) на користь ОСОБА_1 підприємства “Тедекс Мастила Україна” (79040, м.Львів, вул.Городоцька, 355, код ЄДРПОУ 34943074) 28 165,08 грн. - основного боргу, 928,84 грн. - 3% річних, 14 784,59 грн. - інфляційних втрат та 1 050,56 грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 16.01.2016р.
Суддя Петрашко М.М.