ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2016Справа №910/32214/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Безпека ЛТД"
До Державного підприємства Міністерства оборони України Київський завод "Ремдизель"
про стягнення 17 619,00 грн.
Суддя Лиськов М.О.
Представники:
від позивача: Тупікова К.В. (дов. від 11.01.2016)
від відповідача: Боженко В.М. (дов від 06.01.2016)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
23.12.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 50 від 16.12.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Безпека ЛТД" (надалі - позивач) до Державного підприємства Міністерства оборони України Київський завод "Ремдизель" (надалі - відповідач) про 17 619,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору про на охорону об'єкта № 12-/ФО від 16.03.2015 , внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 17 619,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/32214/15, розгляд справи призначено на 13.01.2016.
В судове засідання, призначене на 13.01.2016, з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
16.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Безпека ЛТД" (надалі - позивач, виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України Київський завод "Ремдизель" (надалі - відповідач, замовник) було укладено Договір № 120/ФО на охорону об'єкта (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо фізичної охорони силами 1 цілодобового поста охорони об'єкта Замовника, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Електриків, 28а
За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 4.3. Договору оплата за послуги охорони здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування визначеної у рахунку-фактурі суми на поточний рахунок Виконавця до 20 числа поточного місяця.
Однак, відповідач, на думку позивача в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість яка, за розрахунками позивача, складає 14 323 грн.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором в сумі 14 323 грн.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 14 323 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати послуг, у відповідності до п. 4.3 Договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 14 323 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 155 грн. трьох відсотків річних та інфляційних втрат в сумі 615 грн.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2 526 грн. пені в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 4.5. Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Разом з тим, судом встановлено, що Відповідача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі № 43/329 Господарського суду м. Києва.
Відповідно да ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 2 526 грн. не підлягають задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України Київський завод "Ремдизель" (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 2; ідентифікаційний код: 08247289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Безпека ЛТД" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Оксамитова , будинок 10; ідентифікаційний код 39216032) 14 323 грн. 00 коп. - основного боргу, 155 грн. 00 коп. - три відсотки річних, 615 грн. 00 коп. - інфляційні нарахування та 1 043 грн. 34 коп. - суму судового збору.
3. В частині стягнення пені в сумі 2 526 грн. - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 20.01.2016
Суддя М.О. Лиськов