16 січня 2016 року м. Київ К/800/48989/15
Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ректора державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» Смоланки Володимира Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення і збільшення позивних вимог просив визнати протиправною бездіяльність ректора ВДНЗ «Ужгородський національний університет» Смоланка В.І., зобов'язати ректора ВДНЗ «Ужгородський національний університет» Смоланка В.І. не чинити йому перешкоди у користуванні правом, передбаченого пунктом 21 III Розділу «Порядку працевлаштування випускників державних вищих (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 367 від 25.12.1997, та видати довідку про надання можливості самостійного працевлаштування.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до положень пункту п'ятого частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2008 між Ужгородським національним університетом (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник) укладений договір про платне навчання, відповідно до якого Виконавець зобов'язався за рахунок коштів Замовника здійснити навчання (надати освітню послугу) за напрямком підготовки «Медицина. Лікувальна справа». Строк дії договору встановлювався з 01.09.2008 до 30.06.2014.
Відповідно витягу з наказу від 18.08.2008 № 297/01-05 позивача з 01.09.2008 зараховано студентом першого курсу медичного факультету денної форми навчання за напрямком лікувальна справа.
18.11.2010 наказом Ужгородського Національного Університету з питань оплати за навчання студентів-контрактників за № 1739/01-07 на підставі рапорту декана факультету за рахунок вакантних місць державного замовлення звільнено від оплати за навчання у 2010-2011 навчальному році ряд студентів контрактників, серед яких, зокрема ОСОБА_1
14.12.2011 Ужгородським Національним Університетом видано наказ з питань оплати за навчання № 1766/01-07, відповідно до якого за рахунок вакантних місць державного замовлення звільнено від оплати за навчання у 2011-2012 навчальному році ряд студентів контрактників серед яких, зокрема ОСОБА_1
27.09.2012 позивач звернувся до декана медичного факультету із заявою про звільнення його від оплати навчання у зв'язку з важким матеріальним станом.
06.11.2012 на підставі рапорту декана факультету в.о. ректора ДВНЗ «Ужгородський національний університет» видав наказ з питань оплати за навчання за № 1614/01-07. Відповідно до вказаного наказу, у зв'язку з наявністю вакантних місць з листопада 2012 року переведено на навчання за кошти державного бюджету ряд студентів контрактників медичного факультету, серед яких, зокрема і ОСОБА_1
06.03.2014 позивач отримав направлення на роботу за № 34, яким направлявся у розпорядження Департаменту ОЗ Черкаської ОДА, Жашківської ЦРЛ, Тетерівської АЗПСМ для роботи на посаді лікаря загальної практики - сімейного лікаря. Дата прибуття - 01.08.2013.
Під час судового розгляду справи судами встановлено, що у даті прибуття, яка вказана у направленні на роботу, допущено описку, а саме: замість 2014 року помилково зазначено 2013 рік.
03.07.2014, не погодившись з направленням, позивач подав на ім'я ректора ДВНЗ «Ужгородський Національний Університет» заяву про відмову від проходження інтернатури за призначенням згідно Наказу МОЗ України № 367 від 25.12.1997 «Про затвердження порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням» та просив дозволу на відшкодування коштів, що були витрачені державним бюджетом на його навчання.
Крім того просив видати йому довідку про надання можливості самостійно працевлаштуватися.
04.08.2014 позивачу надано відповідь № 2139/01-27 про те, що Ужгородський національний університет листом від 04.08.2014 2138/01-27 звернувся до Міністерства освіти і науки України з проханням надати роз'яснення щодо порядку відшкодування коштів за період навчання в університеті (за отриману освітню послугу за рахунок держави). При цьому в листі зазначено, що позивач буде додатково повідомлений про вирішення порушеного в заяві питання.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (далі - Порядок № 992) та Порядком працевлаштування випускників державних вищих (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 367 від 25 грудня 1997 року (далі - Порядок № 367).
Порядок № 992 ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1 (пункт 4).
Розірвання випускником угоди, передбаченої пунктом 4 цього Порядку, допускається з таких поважних причин: 1) встановлення інвалідності 1 або 2 групи, внаслідок чого випускник не може виїхати на роботу за призначенням; 2) встановлення інвалідності 1 або 2 групи у дружини (чоловіка) випускника, одного з батьків (або осіб, які їх замінюють) випускника; 3) якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років, або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; 4) проходження чоловіком (дружиною) служби за контрактом у Збройних Силах, Держприкордонслужбі, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Національній гвардії, Держспецтрансслужбі, Держспецзв'язку, на посадах рядового і начальницького складу у правоохоронних органах, органах і підрозділах цивільного захисту, поза місцем розташування замовника; 5) вступу до вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації для випускників вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 367 розірвати угоду, передбачену пунктом 5 цього Положення, випускник має право з таких причин: - встановлення інвалідності I або II групи, внаслідок чого випускник не може стати до роботи за місцем призначення; - встановлення інвалідності I або II групи у дружини (чоловіка) випускника, у одного з батьків (або осіб, які замінюють батьків) випускника; - якщо випускник - вагітна жінка, мати або батько, які мають дитину у віці до трьох років або дитину, яка згідно з медичним висновком потребує догляду (до досягнення нею шестирічного віку); одинока мати або батько, які мають дитину до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; - у разі проходження чоловіком (дружиною) військової служби (крім строкової), в тому числі за контрактом, на посадах рядового, сержантського й старшинського складу, прапорщиків, мічманів та офіцерів у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, Службі безпеки, а також інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, та служби в органах внутрішніх справ поза місцем розташування замовника; - у разі вступу випускників вищих закладів освіти I - II рівнів акредитації до вищих закладів освіти III - IV рівнів акредитації.
У цих випадках за рішенням комісії з працевлаштування випускників видається довідка про надання можливості самостійного працевлаштування.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 367 випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо випускник не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Враховуючи, що у позивача відсутні підстави, передбачені пунктами 9 Порядку № 992 та Порядку № 367 для розірвання угоди та отримання довідка про надання можливості самостійного працевлаштування, суди попередніх інстанції прийшли до висновку щодо відсутності у відповідача законодавчо передбачених підстав для розірвання угоди з позивачем та надання йому довідки про можливість самостійного працевлаштування, а відтак про відмову у задоволенні позову.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом п'ятим частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока