12 січня 2016 року м. Київ К/800/33472/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Вербицької О.В.
суддів: Бившевої Л.І.
Маринчак Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приватного підприємства «Акрилфасад»
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року
у справі № 810/481/15
за позовом Приватного підприємства «Акрилфасад»
до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне підприємство «Акрилфасад» (далі по тексту - позивач, ПП «Акрилфасад», товариство) звернулось з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року в задоволенні позовних вимог ПП «Акрилфасад» відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року апеляційну скаргу ПП «Акрилфасад» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Акрилфасад» з питань визначених у постанові старшого слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 29.08.2014 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток щодо взаємовідносин з ТОВ «Сі Оф Лайф Україна» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2014 року № 3716/10-07-22-03/35271828.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем пунктів 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо заниження податку на прибуток підприємств на суму 42 281,00 грн., пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 ПК України, внаслідок заниження податку на додану вартість на суму 44 506,00 грн.
На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.10.2014 року № 0006812203, яким ПП «Акрилфасад» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 42 281,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 10 570,00 грн., № 0006802203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 44 506,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 11 127,00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2014 року між ПП «Акрілфасад» (замовник) та ТОВ «Сі Оф Лайф Україна» (підрядник) укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №1800213, відповідно до вимог якого підрядник в межах договірної ціни зобов'язується на свій ризик власними та /або залученими силами та засобами з матеріалу замовник виконати відповідно проектно-кошторисної документації наданої замовником ремонт виробничих приміщень, а замовник, зобов'язується надати підряднику доступ до місця виконання робіт та сплатити вартість виконаних за даним договором робіт в порядку та строки, передбачені умовами цього договору.
На підтвердження реальності здійснення договору, товариством надані первинні документи (податкові накладні, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних), які за своїм змістом не дають можливості встановити реальність спірних операцій, саме за даним договором, а лише фіксують господарські операції з контрагентом.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції проаналізувавши наявні у справі матеріали, вірно дійшли висновку, що надані позивачем первинні документи не є достатніми доказами фактичного виконання спірних робіт; вищевказані господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ОДПІ фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність зазначених операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є правомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.
За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Акрилфасад» залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді Л.І. Бившева
Н.Є. Маринчак