Справа №585/2625/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова В. І.
Номер провадження 22-ц/788/18/16 Суддя-доповідач - Лузан Л. В.
Категорія - 27
11 січня 2016 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Лузан Л. В.,
суддів - Криворотенка В. І. , Сибільової Л. О.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2015 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_3
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням суду від 01 жовтня 2015 позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за договором банківського обслуговування № BL_KГ100095890 від 22 лютого 2012 року, яка виникла станом на 20 серпня 2015 року в розмірі 22359,04 грн.
Стягнуто із ОСОБА_3 в дохід держави 243,60 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судом були порушені норми процесуального права .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
22 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ "ВіЕйБі Банк" був укладений договір банківського обслуговування №BL_КГ100095890, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на поточні потреби, а також для оплат послуг банка та супутніх послуг в розмірі 6000 грн. із сплатою процентної ставки 0,01% річних, комісії за управління кредитом в розмірі 3 % щомісяця від суми кредиту ( п. 1.6 договору) з терміном повернення кредиту - 22 лютого 2015 року (а.с.9-16).
Розділом ІІ договору банківського обслуговування "Загальна частина", зокрема, передбачається, що :
- проценти та комісію за управління кредитом позичальник повинен сплачувати щомісячно в день повернення частини кредиту відповідно до платежів, передбачених у графіку погашення заборгованості за кредитом, наведеному у додатку №1 цього договору ( п. 2.4.2 договору) (а.с.12) ;
- позичальник зобов'язується не пізніше дати, встановленої в графіку, поповнювати рахунок ПАТ "ВіЕйБі Банк", вказаний в п.6 спеціальної частини договору, у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням, у сумах не менших за суми платежів, встановлені у графіку, а також в сумах комісії за управління кредитом ( п. 2.5.2 договору);
- у випадку прострочення позичальником сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу за графіком, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, що розраховується від суми невиконаних боргових зобов'язань (а саме неповерненої чергової частини кредиту та/або несплачених процентів та/або комісії за управління кредитом), строк виконання яких настав і які не були виконані на день прострочення виконання. Ставка, яка застосовується для обчислення пені, зазначена в п.9 спеціальної частини договору ( п. 4.3 договору).
Звертаючись 26 серпня 2015 року до суду з позовом як на підставу для його задоволення ПАТ "ВіЕйБі Банк" посилалось на невиконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування від 22 лютого 2012 року, внаслідок чого станом на 20 серпня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 22359,71 грн., з яких:
- заборгованість по тілу кредиту - 3635,85 грн.,
- заборгованість по сплаті відсотків - 0,03 грн.,
- заборгованість по сплаті комісії - 2734,12 грн.,
- пеня за несвоєчасно виконання зобов'язань - 15989,04 грн. (а.с.7).
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ "ВіЕйБі Банк" пояснила, що нарахування пені за несвоєчасно виконання зобов'язань в сумі 15989,04 грн. передбачено п. 4.3 договору, проте у розрахунку заборгованості ця сума помилково названа "платою за пропуск платежів" .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та послався на те, що відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, як це передбачено ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи та давши правильну оцінку всім зібраним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про протилежне не можна визнати обґрунтованими. При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно вимог ст. 611 ЦК України 1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 3) сплата неустойки .
Статтею 1054 ЦК України передбачається : 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Керуючись названими нормами права та умовами укладеного сторонами договору, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 прохає скасувати рішення суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому як на підставу для задоволення скарги посилається на те, що 01.10.2015 р. вона вперше з поважних причин не з'явилась у судове засідання, проте в порушення вимог ч. 3 ст. 169 ЦПК України суд вирішив справу на підставі наявних у ній доказів. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що назване порушення процесуального законодавства з боку суду призвело до вирішення справи без її участі, позбавлення її права на захист та можливості надати пояснення по справі, подати заперечення проти позову і т.і.
Приймаючи до уваги названі доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийняла відповідні заходи для надання ОСОБА_3 можливості реалізувати свої процесуальні права щодо захисту від заявленого у справі позову.
Зокрема. 02 грудня 2015 року відбулося судове засідання суду апеляційної інстанції. У зв'язку з неявкою ОСОБА_3 у судове засідання та приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги, колегія суддів визнала за необхідне розгляд справи відкласти на 16 грудня 2015 року, надіславши ОСОБА_3 листа з роз'ясненням їй її процесуальних прав.
03 грудня 2015 року ОСОБА_3 був надісланий лист, у якому відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України її увага зверталась на те, що діючим законодавством не передбачено право апеляційного суду направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції у разі скасування постановленого у справі рішення. За таких обставин ОСОБА_3 було запропоновано надати свої пояснення з приводу обґрунтованості заявленого до неї позову або особисто під час чергового судового засідання суду апеляційної інстанції, або викласти їх письмово і надіслати Апеляційному суду Сумської області поштою .
Під час телефонної розмови ОСОБА_3 повідомила про те, що 14 грудня 2015 року, начебто, надіслала Апеляційному суду Сумської області письмові пояснення з приводу обґрунтованості заявленого до неї позову та з приводу мотивів незгоди з рішенням суду першої інстанції.
16 грудня 2015 року відбулося чергове судове засідання суду апеляційної інстанції. Приймаючи до уваги, що апеляційний суд не отримав вищезазначеного листа, колегія суддів прийняла рішення про відкладення розгляду справи на 11 січня 2016 року з надісланням ОСОБА_3 ще одного листа з роз'ясненням їй її процесуальних прав.
23 грудня 2015 року ОСОБА_3 був надісланий черговий лист, у якому відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України її увага знову зверталась на те, що за відсутності у суду апеляційної інстанції права направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції у разі скасування постановленого у справі рішення, їй надається ще одна можливість надати свої пояснення з приводу обґрунтованості заявленого до неї позову або особисто під час чергового судового засідання суду апеляційної інстанції, або викласти їх письмово і надіслати Апеляційному суду Сумської області. Крім того, ОСОБА_3 була повідомлена про те, що до Апеляційного суду Сумської області не надійшли її письмові пояснення, про які вона зазначала у телефонній розмові.
Не дивлячись на створену судом апеляційної інстанції для ОСОБА_3 можливість надати суду свої пояснення і заперечення відносно заявленого до неї позову, відповідачка такою можливістю не скористалась, а саме, у жодне судове засідання суду апеляційної інстанції для надання особистих пояснень вона не з'явилась і будь-яких письмових пояснень до Апеляційного суду Сумської області вона не надіслала.
11 січня 2016 року до Апеляційного суду Сумської області від ОСОБА_3 факсом надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України 1. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. 3. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, колегія суддів не знаходить підстав для скасування постановленого у справі рішення. Порушення судом першої інстанції норми процесуального права, на яке посилається ОСОБА_3 як на підставу для задоволення апеляційної скарги, не є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий -
Судді -