14.01.2016 Справа № 920/1787/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми,
до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Технологія», м. Суми,
про стягнення 18171 грн. 40 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача - Черняк К.М., довіреність № 26 від 07.05.2015 року,
від відповідача - не з'явився.
У засіданні брав участь секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 10032 грн. 85 коп. боргу, 3285 грн. 04 коп. пені, 246 грн. 40 коп. 3% річних, 4607 грн. 11 коп. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.082009 договору № 1234-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Позивач подав заяву від 13.01.2016 про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 10032 грн. 85 коп. боргу, 2725 грн. 24 коп. пені, 246 грн. 40 коп. 3% річних, 3154 грн. 38 коп. інфляційних нарахувань.
Суд приймає заяву до розгляду, оскільки право на подання такої заяви передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК).
Представник позивача в судовому засіданні усно пояснив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке містяться в матеріалах справи.
Оскільки відповідач в судове засідання не з'явився та відзив на позовну заяву не подав і враховуючи, що явка в судове засідання та можливість подання доказів є правом, а не обов'язком сторони, то справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.08.2009 між сторонами було укладено договір № 1234-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
В п. 9 додатуку № 2 до Договору передбачено, що для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують визначений п.11 Договору акт прийому передачі послуг, який, відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору, відповідач повинен на протязі 2 днів підписати та повернути позивачу.
Відповідно до п. 10 додатку № 2 до Договору у разі непідписання відповідачем акту та ненадання вмотивованої відмови, вважається, що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги наданів в обсязі, вказаному в акті.
Згідно до п. 3.3 Договору відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної в Договору кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.
Відповідно до п. 3.5 Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з листопада 2014 року по квітень 2015 року позивач надавав відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі теплової енергії та рахунками за вищезазначений період (а.с. 25-30).
Відповідач акти не підписав, жодних заперечень стосовно наданих позивачем послуг не надав, а тому, у відповідності до Договору та додатку до нього, вважається, що акти відповідачем підписані, а послуги прийняті.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року відповідач не сплатив за спожиту теплову енергію, чим заборгував позивачу 10032 грн. 85 коп. та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно із ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Суд вважає, що заборгованість відповідача в розмірі 10032 грн. 85 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач відзив на позовну заяву або доказів сплати боргу не подав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому законом або договором.
Пунктом 5.1.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 2725 грн. 24 коп. пені, за загальний період з 11.12.2014 по 30.09.2015, яка нараховувалась окремо за кожний розрахунковий період.
Заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, а тому вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2725 грн. 24 коп., за загальний період з 11.12.2014 по 30.09.2015 підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 246 грн. 40 коп. 3% річних (період з 11.12.2014 по 05.10.2015) та 3154 грн. 38 коп. інфляційних збитків (період 01.12.2014 по 30.09.2015).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язань, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3154 грн. 38 коп. інфляційних збитків (період 01.12.2014 по 30.09.2015) є правомірною та такою, що підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення 3% річних, то суд здійснивши перерахунок 3% річних (період з 11.12.2014 по 05.10.2015) дійшов висновку, що 3% річних підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає 192 грн. 80 коп., оскільки позивачем до розрахунку річних (розрахунок а.с. 13) була включена заборгованість відповідача в розмірі 3811 грн. 38 коп. (за попередні періоди надання послуг), яка не є предметом даного спору, не підтверджена належними та допустимими, а тому неправомірно була включена позивачем при розрахунку 3% річних.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Технологія» (пров. Калиновий, буд. 10, м. Суми, 40034, код ЄДРПОУ 35171480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) 10032 грн. 85 коп. боргу, 2725 грн. 24 коп. пені, 192 грн. 80 коп. 3% річних, 3154 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 1213 грн. 96 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.01.2016.
Суддя О.Ю. Резніченко