33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" січня 2016 р. Справа № 918/1338/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: Кузнецовського міського комунального підприємства
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 110 314,16 грн.
Представники:
від позивача: Кузьмич В.М. (довіреність від 14 липня 2015 року);
від відповідача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 20 листопада 2015 року);
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.
Позивач - Кузнецовське міське комунальне підприємство звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення збитків в сумі 110 314,16 грн., позовні вимоги аргументувавши тим, що між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду № 204 від 16 вересня 2013 року по здійсненню капітального ремонту міжпанельних швів житлових будинків в м.Кузнецовську, при виконанні якого позивачу було завдано збитків.
В обгрунтування спірної суми збитків позивач вказує, що Волинським відділенням Львівського НДІСЕ на виконання постанови слідчого СВ Кузнецовського МВ (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького р-ну) УМВС України в Рівненській області проведено будівельно-технічні експертизи, об'єктом дослідження яких були проведені відповідачем будівельні роботи по ремонту стиків зовнішніх стін великопанельних будинків у м.Кузнецовськ.
На дмумку позивача, вказними експертизами встановлено розмір завданих йому збитків.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути на свою користь 110 314,16 грн. збитків.
Ухвалою суду від 01 грудня 2015 року судом порушено провадження у справі № 918/1338/15, розгляд справи призначено до слухання в судовому засіданні на 17 грудня 2015 року.
09 грудня 2015 року відповідачем подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якої відповідач позовні вимоги не визнає, та зазначає, що проектно-кошторисною документацією передбачене застосування розцінки "Р-3-60-2", а тому твердження заявника про необхідність застосування відповідачем розцінки "Р-3-60-1" є некоректним та не відповідає умовам договору.
Ухвалою суду від 17 грудня 2015 року розгляд справи відкладено на 12 січня 2016 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх у сукупності, господарським судом встановлено наступне.
16 вересня 2013 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (позивач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, підрядник) було укладено договір підряду № 204 (надалі договір).
Відповідно до пункту 1.1. цього договору підряду замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання капітального ремонту міжпанельних швів житлових будинків в межах проектно- кошторисної документації, на умовах даного договору та у відповідності до вимог будівельних норм і правил, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані будівельні роботи.
З матеріалів справи встановлено, що договір підписано представниками обох сторін та скріплено відбитками їх печаток.
Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна договору визначається локальним кошторисом з розрахунком договірної ціни яка є динамічною і на момент укладення цього договору складає 649 711,20 грн. з ПДВ, відповідно до плану фінансування робіт.
Згідно з пунктами 10.4-10.5 договору, розрахунки за виконані будівельні роботи проводяться замовником в безготівковому порядку, на підставі підписаного акту приймання виконання будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма № КБ-3) за відповідним розподілом протягом 5 робочих днів з моменту їх підписання.
Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником в безготівковому порядку, на підставі остаточного підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат (форма № КБ-3) з урахуванням здійсненої попередньої оплати протягом 5 робочих днів з моменту їх підписання.
Згідно з наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт відповідач виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору № 204 від 16 вересня 2013 року, будь-яких заперечень щодо неякісного виконання робіт, порушення умов договору чи проектно-кошторисної документації при виконанні робіт позивач не заявив.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України (далі ГК України) та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За частиною 1 статті 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з частиною 2 статті 875 ЦК України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Укладений між сторонами Договір є фактично договором будівельного підряду на виконання робіт нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Положеннями частини 4 статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору № 204 від 16 вересня 2013 року, будь-яких заперечень щодо неякісного виконання робіт, порушення умов договору чи проектно-кошторисної документації при виконанні робіт позивач не заявив, вказані обставини підтверджуються актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт.
Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що 16 грудня 2014 року у Волинське відділення Львівського НДІСЕ з СВ Кузнецовського МВ (з обслуговування м.Кузнецовськ та Володимирецького р-ну) УМВС України в Рівненській області надійшла постанова слідчого про призначення будівельно-технічної експертизи. Об'єктом дослідження були проведені будівельні роботи по ремонту стиків зовнішніх стін великопанельних будинків у м.Кузнецовськ. Для проведення дослідження були обрані будинки: АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_1.
На вирішення будівельно-технічної експертизи поставлено зокрема питання № 10: Яка різниця між об'ємами і вартістю фактично виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів та даними про об'єми і їх вартість, що відображені у відповідних актах виконаних робіт?
Згідно з висновком № 8227-8229, складеним 21 квітня 2015 року, при дослідженні цього питання встановлено, що довжина швів внесена в акти виконаних робіт відповідає фактично влаштованій довжині. Проте при визначенні вартості виконаних робіт ПП ОСОБА_1 невірно застосував розцінки на ремонтно-відновлювальну герметизацію стиків зовнішніх стінових панелей методом поверхневої герметизації двохкомпонентними бутил каучуковими мастиками (типу Гермабутил з прокладанням склотканини, а саме використав розцінку "Р-3-60-2" замість -"Р-3-60-1" Різниця у вартості фактично виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів в порівнянні з вартістю виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів становить 54 725,50 грн. з ПДВ.
Також на вирішення будівельно-технічної експертизи поставлено питання № 11: Чи наявні невідповідності фактично виконаних робіт даним проектно-кошторисної документації та їх різниця у об'ємах, кількості, видах, а також розмір завданих збитків? Експертизою було встановлено, що оскільки обсяги виконаних робіт по влаштуванню ремонтно-відновлювальної герметизації стиків зовнішніх стінових панелей (довжина швів) в проектно-кошторисній документації та в актах виконаних робіт однакові, тому різниця у вартості відповідає різниці у вартості, що досліджена в десятому питанні та становить 54 725,50 грн. з ПДВ.
Крім того, згідно з висновком № 8230, складеним 24 червня 2015 року, проводились дослідження будинків: АДРЕСА_2, НОМЕР_1 та АДРЕСА_3.
На вирішення будівельно-технічної експертизи поставлено зокрема питання № 10: Яка різниця між об'ємами і вартістю фактично виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів та даними про об'єми і їх вартість, що відображені у відповідних актах виконаних робіт?
Відповідно до висновку № 8230, складеним 24 червня 2015 року, при дослідженні цього питання встановлено, що обсяги робіт, довжина швів внесена в акти виконаних робіт відповідає фактично влаштованій довжині, проте в акти виконаних будівельних робіт внесено відомості щодо об'ємів та вартості робіт, виконаних ПП ОСОБА_1, по різниці "Р-3-60-2". Проведеним дослідженням встановлено, що об'єми та вартість фактично виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів, при здійсненні виконаних ПП ОСОБА_1 робіт, виходячи з ширини стику стінових панелей житлових будинків, повинні відповідати розцінці "Р-3-60-1". Тому, відповідно до проведених розрахунків в дослідній частині різниця між вартістю фактично виконаних робіт і застосованих будівельних матеріалів та даними про їх вартість, що відображені у відповідних актах виконаних робіт становить 55 588,66 грн. з ПДВ.
Ставилось також питання № 11: Чи наявні невідповідності фактично виконаних робіт даним проектно-кошторисної документації та їх різниця у об'ємах, кількості, видах, а також розмір завданих збитків? Експертизою встановлено, що оскільки обсяги виконаних робіт по влаштуванню ремонтно-відновлювальної герметизації стиків зовнішніх стінових панелей (довжина швів) в проектно-кошторисній документації та в актах виконаних робіт однакові, тому різниця у вартості відповідає різниці у вартості, що досліджена в десятому питанні та становить 55 588,66 гри. з ПДВ.
Проте, як зазначалося вище, відповідач виконав взяті на себе зобов'язання згідно умов договору № 204 від 16 вересня 2013 року, роботи виконані відповідачем відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації, будь-яких заперечень (відмови від прийняття виконаних робіт) позивач не заявив.
В судовому засіданні судом судом досліджено оригінал примірника проектно-кошторисної документації.
Судом встановлено, що проектно-кошторисною документацією передбачене застосування саме розцінки "Р-3-60-2", які і була застосована відповідачем при обрахунку вартості виконаних робіт та відповідає умовам договору.
Водночас, суд не вбачає необхідності проведення судової експертизи, оскільки розцінка застосована відповідачем при обрахунку виконаних робіт та відображена в актах приймання виконаних робіт відповідає погодженій сторонами проектно-кошторисній документації. Позивач у своїх позовних вимогах не покликається на наявність недоліків у виконаній відповідачем роботі, не вказує на невідповідність якості чи об'ємів виконаних підрядних робіт умовам договору.
З огляду на таке, судом, при вирішенні цього спору, не встановлено необхідності роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань та проведення відповідної судової експертизи.
Будівельно технічні експертизи, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, проводились в рамках кримінального провадження, висновки за результатами таких експертиз не мають для господарського суду наперед встановленої юридичної сили. Суд оцінює такі висновки поряд з іншими доказами.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з положеннями статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Статтею 226 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.
З урахуванням положень частини 2 статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зі змісту положень роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 1 квітня 1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.
Так, в обґрунтування заявленої суми збитків позивач посилається на висновки № 8227-8229 від 21 квітня 2015 року та № 8230 від 24 червня 2015 року судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів понесених збитків в сумі 110 314,16 грн. Суд зазначає, що предметом договору сторони встановили зокрема і ціну договору, разом з тим акти виконаних будівельних робіт підписані позивачем без будь-яких зауважень.
Другим елементом складової збитків є протиправна поведінка заподіювача шкоди.
Така протиправна поведінка не лише повинна мати місце, а повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Для того, щоб виникла відповідальність, дія або бездіяльність особи, якою заподіяно договірну або позадоговірну шкоду, мають бути протиправними, тобто забороненими законом. У сфері цивільних правовідносин протиправні дії (бездіяльність) порушують не лише об'єктивну норму права, а й суб'єктивне право тієї чи іншої особи.
Проте будь-яких доказів протиправних дій відповідача позивач суду не надав.
Необхідною умовою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність певного причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.
Причинний зв'язок - це об'єктивний зв'язок між явищами природи або суспільного життя, при якому одне явище виступає як причина, а друге - як наслідок: одне явище (причина) породжує, зумовлює виникнення другого явища (наслідку).
Як наслідок, з огляду на зазначене, сумнівним є твердження позивача, що має місце вина заподіювача шкоди.
Так, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів наявності вини у відповідача у відповідності до підстав позовних вимог.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку про відсутність у заподіяній шкоді (нанесених збитках) усіх чотирьох складових, що у свою чергу не може бути підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Згідно зі статтею 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Кузнецовського міського комунального підприємства до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 110 314,16 грн. до задоволення не підлягають.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України залишаються за позивачем.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову Кузнецовського міського комунального підприємства відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.
Повне рішення складено 13 січня 2016 року
Суддя Качур А.М.