Кіровоградської області
13 січня 2016 рокуСправа № 912/4174/15
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4174/15
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +", м. Харків
до відповідача: державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області
про зобов'язання повернути майно на суму 3 671 628,81 грн. та стягнення пені в сумі 202 088,81 грн.
Представники :
від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 27/11/2015 від 27.11.2015 р.;
від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 17.08.2015 р.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, що містить наступні вимоги:
- зобов'язати відповідача повернути позивачу наступне майно: ячмінь озимий "Достойний", вал, у кількості 32,700 т, оціночною вартістю 114450,00 грн.; ячмінь озимий "Основа", еліта, вал, у кількості 25,180 т, оціночною вартістю 100720,00 грн.; пшеницю озиму "Епоха Одеська", перша репродукція, вал, у кількості 194,700 т, оціночною вартістю 681450,00 т; пшеницю озиму "Розкішна", перша репродукція, вал, у кількості 303,680 т, оціночною вартістю 1062880,00 грн.; пшеницю озиму "Землячка Одеська", еліта, вал, у кількості 122,170 т, оціночною вартістю 1021360,00 грн.;
- у разі неможливості повернути зазначене майно, стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" вартість майна у розмірі 3 469 540,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 202 088,81 грн.
16.11.2015 р. на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить:
- зобов'язати відповідача повернути позивачу наступне майно: ячмінь озимий "Достойний", вал, у кількості 32,700 т, оціночною вартістю 114450,00 грн.; ячмінь озимий "Основа", еліта, вал, у кількості 25,180 т, оціночною вартістю 100720,00 грн.; пшеницю озиму "Епоха Одеська", перша репродукція, вал, у кількості 194,700 т, оціночною вартістю 681450,00 т; пшеницю озиму "Розкішна", перша репродукція, вал, у кількості 303,680 т, оціночною вартістю 1062880,00 грн.; пшеницю озиму "Землячка Одеська", еліта, вал, у кількості 122,170 т, оціночною вартістю 488 680,00 грн.; пшеницю озиму "Одеська 267", еліта, вал, у кількості 255,340 т, оціночною вартістю 1 021 360,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 202 088,81 грн. (а.с. 30-31).
Відповідач позовні вимоги заперечив, стверджуючи, що акт приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.07.2015 р. не відповідає вимогам, які законодавчо встановлені до первинної документації. Зважаючи на неточності та невідповідності, що виявлені в договорі та акті приймання-передачі, відповідачем замовлено аудиторську перевірку щодо документального підтвердження кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем, за результатами якої встановлено відсутність на відповідальному зберіганні відповідача сільськогосподарської продукції на суму 3 459 540,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, надані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
21.07.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (далі - ОСОБА_3) та державним підприємством "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (далі - ОСОБА_4) укладено договір відповідального зберігання № ДВЗ-21/07-2015 (далі - Договір, а.с. 13-15).
Відповідно до умов Договору, ОСОБА_3 з 21.07.2015 р. передає, а ОСОБА_4 приймає на відповідальне зберігання та зобов'язується зберігати та повернути у схоронності майно ОСОБА_3, у строк не пізніше 1(одного) дня з моменту отримання листа-розпорядження на видачу майна з відповідального зберігання за умови правильного оформлення Товаросупроводжувальних документів; майно асортимент, найменування, кількість, оціночна вартість, вартість зберігання вказується в ОСОБА_4 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання (Додаток № 1), які є невід'ємною частиною цього Договору; право власності на майно до ОСОБА_4 не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті ОСОБА_4, передаватися третім особам та у заставу під забезпечення зобов'язань ОСОБА_4 перед третіми особами та т. ін.; зберігання майна здійснюється за адресою: Кіровоградська обл., Бобринецький район, с. Чарівне та с. Мирне (п.п. 1.1.- 1.4. Договору).
У розділі 3 Договору сторони погодили ціну Договору та порядок розрахунків.
Так, згідно п.п. 3.1.-3.2. Договору, розрахунки за послуги ОСОБА_4 по відповідальному зберіганню майна ОСОБА_3 проводяться в грошовій формі щомісячно, не пізніше 10 числа кожного наступного місяця на підставі складених та підписаних сторонами ОСОБА_4 приймання-передавання наданих послуг; вартість послуг ОСОБА_4 по відповідальному зберіганню майна ОСОБА_3 встановлюється сторонами за взаємною домовленістю та зазначається в актах приймання-передачі на зберігання.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання сторонами (п. 7.3. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4, скріплений круглими печатками сторін.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір належить до договорів, правовідносини у яких регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.
Крім того, правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регулюються також Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні".
Так, відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання (ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.
Згідно ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, за яким зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.
Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: ОСОБА_4 приймання - передачі на відповідальне зберігання від 21.07.2015 р. до Договору, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_4 прийняв для відповідального зберігання наступне майно:
- ячмінь озимий "Достойний", вал у кількості 32,700 т, оціночною вартістю 114 450,00 грн.;
- ячмінь озимий "Основа", еліта, вал, у кількості 25,180 т, оціночною вартістю 100 720,00 грн.;
- пшеницю озиму "Епоха Одеська" перша репродукція, вал, у кількості 194,700 т, оціночною вартістю 681 450,00 т;
- пшеницю озиму "Розкішна", перша репродукція, вал, у кількості 303,680 т, оціночною вартістю 1 062 880,00 грн.;
- пшеницю озиму "Землячка Одеська", еліта, вал, у кількості 122,170 т, оціночною вартістю 488 680,00 грн.;
- пшеницю озиму "Одеська 267", еліта, вал, у кількості 255,340 т, оціночною вартістю 1 021 360,00 грн.,
загалом в кількості 933,770 т загальною (оціночною) вартістю 3 469 540,00 грн. (а.с. 16-17).
Акт приймання-передачі на відповідальне зберігання до Договору підписаний з боку ОСОБА_4 в.о. директора відповідача ОСОБА_5, з боку ОСОБА_3 генеральним директором позивача ОСОБА_6, скріплений печатками сторін.
Підписавши зазначений ОСОБА_4 сторони погодили також, що строком зберігання є період з 21.07.2015 р. по 30.08.2015 р.; передача майна здійснюється згідно договору зберігання № ДВЗ-09/07-2015 ВІД 09.07.2015 Р., укладеного між ТОВ "Інтерсервіс +" та ДП "ДГ"Червоний землероб" КДСГДС ОСОБА_7 України; недоліків переданого майна не виявлено. У разі виявлення недоліків майна складається відповідний акт; зберігання майна понад встановлені терміни відбувається за взаємною згодою сторін із підписанням відповідної додаткової угоди до Договору; ОСОБА_4 письмово за 7 (сім) днів до закінчення строку зберігання майна, попереджає ОСОБА_3 про закінчення строку зберігання та зазначає у повідомленні строк витребування майна; у випадку, коли ОСОБА_3 у запропонований ОСОБА_4 строк не здійснив вивезення майна, ОСОБА_4 має право здійснити продаж майна на конкурсних засадах за ринковими цінами. Кошти, отримані від продажу майна, перераховуються на розрахунковий рахунок ОСОБА_3, із відрахуванням сум, належних зберігачу, в тому числі і пов'язаних з продажем майна; даний акт приймання-передачі складний у двох примірниках, по одному для кожної сторони та є невід'ємною частиною Договору відповідального зберігання.
Господарський суд вважає ОСОБА_4 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.07.2015 р. до Договору належним та допустимим доказом передачі ОСОБА_3 на відповідальне зберігання ОСОБА_4 визначеного у цьому ОСОБА_4 майна та не приймає заперечення відповідача з цього приводу, з огляду на наступне.
В ході судового розгляду справи господарський суд звернув увагу сторін на те, що у п. 2 ОСОБА_4 приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.07.2015 р. до Договору міститься посилання на договір зберігання № ДВЗ-09/07-2015 від 09.07.2015 р., укладений між сторонами.
Згідно письмових пояснень позивача № 82 від 09.11.2015 р., останній пояснює, що таке посилання є технічною помилкою, так як сторони мали на меті укласти договір зберігання 09.07.2015 р., проте досягли згоди про укладення договору лише 21.07.2015 р. із номером № ДВЗ-21/07-2015 р. (а.с. 37-38).
В усних поясненнях представник позивача пояснив господарському суду, що інших господарських відносин, крім Договору відповідального зберігання від 21.07.2015 р., між сторонами не існує.
Відповідач також зазначає, що про існування між сторонами договору відповідального зберігання № ДВЗ-09/07-2015 від 09.07.2015 р. йому не відомо (а.с. 66).
Разом з цим, у своїх письмових поясненнях відповідач звертає увагу суду на те, що у п. 2 ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору зазначено найменування відповідача ДП "ДГ "Червоний землероб" КДСГДС ОСОБА_7 України, тоді як відповідач має назву ДП "ДГ "Червоний землероб" ОСОБА_8 України, тож не зрозуміло з ким укладався Договір.
В зазначених поясненнях відповідач вказує також на те, що п. 5 Додатку № 1 до Договору, тобто ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору, змінює умови Договору, встановлюючи умови, що Договором не передбачені, що є неможливим для документу, який лише фіксує господарську операцію (а.с. 66).
Крім того, відповідно до письмового відзиву на позов, відповідач зазначає, що акт приймання-передачі є первинним документом, що підтверджує господарську операцію. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З наведеної дефініції, зазначає відповідач, вбачається, що такий акт мав бути складений в місці передачі майна, а саме: с.Чарівне Бобринецького району Кіровоградської області і аж ніяк не в м. Харкові.
Також у ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору не визначена особа, яка відповідальна за здійснення фінансово-господарської операції. Так, в преамбулі ОСОБА_4 зазначено, що від імені ОСОБА_4 діє в.о. директора ОСОБА_9, тоді як в рядку підпис зазначено в.о. директора ОСОБА_5
Відповідач вказує, що ОСОБА_9 не виконував обов'язки директора підприємства, виконуючим обов'язки директора з 10.07.2015 р. був ОСОБА_5, що підтверджується відповідним наказом (а.с. 47, 50).
Зазначені доводи відповідача господарський суд вважає такими, що не спростовують факту здійснення господарської операції передачі майна позивачем на зберігання відповідачу, що відображена у ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору.
При цьому, господарський суд виходив з наступного.
Розділ 7 Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін", як і п. 2 ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору, містить наступну назву відповідача: ДП "ДГ "Червоний землероб" КДСГДС ОСОБА_7 України.
При цьому, факт укладення Договору відповідач не заперечує, тим не менш ставлячи під сумнів підписання ОСОБА_4 з підстав неправильного зазначення назви підприємства.
Такі доводи відповідача господарський суд вважає необґрунтованими. Так, скріплюючи Договір підписом повноважної особи та печаткою підприємства відповідач підтвердив свою згоду з умовами Договору.
Як вбачається з нової редакції Статуту відповідача, до 09.01.2014 р. державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України мало назву державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України та мало абревіатуру ДП "ДГ "Червоний землероб" КДСГДС ОСОБА_7 України (а.с. 81-87).
Однак, відповідач, підписуючи Договір та Додаток № 1 до Договору, не вказав на помилку в частині найменування відповідача, а тому має нести всі негативні наслідки, спричинені такими діями. Так само вказувати на те, що як Договір, так Додаток до Договору укладені "не зрозуміло з ким" у відповідача підстави відсутні.
Господарський суд також звертає увагу відповідача на те, що ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. є Додатком до Договору та його невід'ємною частиною, тож доводи відповідача про неможливість зміни Додатком умов Договору також є безпідставними.
До того ж, пункт 5 ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору не змінює умови Договору, а доповнює п. 2.1. Договору в частині наявності обов'язку ОСОБА_4 письмово за 7 (сім) днів до закінчення строку зберігання майна попередити ОСОБА_3 про закінчення строку зберігання та зазначити у повідомленні строк витребування майна.
Помилковими, на думку суду, є і доводи відповідача щодо необхідності зазначення в ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. місця передачі майна, оскільки ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містить положення про те, що первинний документ повинен містити дату і місце складання такого документу.
На підставі наказу № 06-Ком від 15.07.2015 р. генеральний директор позивача ОСОБА_6 21.07.2015 р. знаходився у відрядженні в с. Чарівному Бобринецького району Кіровоградської області, де відповідачем і було підписано Договір та Додаток до Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказу, службового відрядження та письмовими поясненнями керівника позивача (а.с. 74-76).
Щодо зазначення в преамбулі ОСОБА_4 з боку ОСОБА_4 в.о. директора Семенів, господарським судом прийнято до уваги письмові пояснення позивача з цього приводу, який вказує на те, що таке зазначення було технічною помилкою, оскільки на момент, коли сторони мали на меті укласти договір відповідального зберігання 09.07.2015 р. т.в.о. директора виконував Семенів. Проте, оскільки сторони досягли згоди щодо укладення Договору 21.07.2015 р., підпис антом було вказано ОСОБА_5, який на той час виконував відповідні обов'язки. Саме ОСОБА_5 як повноважна особа відповідача підписав ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору та на його підпис поставлена печатка підприємства ОСОБА_4.
Підпис - це реквізит, яким завершується складання договору; підпис підтверджує, що зміст договору відповідає дійсній волі сторін.
Посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених в установчих документах підприємства (установи, організації). У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника установи та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.
Відбиток печатки завіряє підпис відповідальної особи на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, фіксують факти витрати грошових коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, а також у випадках, передбачених нормативно-правовими актами (трудові книжки, титульні списки тощо). Крім того, відбиток печатки проставляється на статутах (положеннях) організацій, штатних розписах, договорах, посвідченнях, дорученнях тощо.
Отже, ОСОБА_5 як повноважна особа підприємства відповідача підписав Договір та Додаток до Договору, засвідчивши факт передання майна на відповідальне зберігання.
З метою встановлення факту підписання ОСОБА_5 Договору та Додатку до Договору, у судовому засіданні 22.12.2015 р. господарським судом задоволено клопотання відповідача та викликано в засідання суду директора відповідача ОСОБА_5 для дачі пояснень із зазначеного питання; відповідача у справі зобов'язано забезпечити явку директора підприємства ОСОБА_5 в засідання суду 13.01.2016 р. (а.с. 68-69).
Однак, відповідач вимог суду не виконав, явку директора підприємства не забезпечив, інших доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав.
При цьому, господарським судом враховано, що п.п. 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 року № 1893, особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Перевірка наявності печаток, штампів і бланків здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків комісія проводить службове розслідування, результати якого оформляються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації. У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.
Однак, відповідачем доказів звернення до органів внутрішніх справ з приводу втрати печатки підприємства до суду не подано, отже, господарський суд дійшов висновку, що підпис та печатка державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на Договорі та на Додатку № 1 до Договору вчинені повноважною особою.
За умовами укладеного сторонами Договору, обов'язок повернути ОСОБА_3 майно повністю або частинами зі зберігання виникає у ОСОБА_4 за першою вимогою ОСОБА_3 не пізніше 1 (одного) дня з дня одержання такої вимоги (пп. 2.1.11 Договору).
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ОСОБА_4 з вимогами про повернення майна.
Так, 24.07.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 48, в якому просив відвантажити (повернути) майно, яке знаходиться у ОСОБА_4 на підставі Договору у кількості 933,770 т. (а.с. 18).
21.08.2015 р. ОСОБА_3 вдруге направлено на адресу ОСОБА_4 лист - розпорядження за № 59 та запропоновано відповідачу виконати умови Договору шляхом повернення майна (а.с. 20 - 22).
27.08.2015 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 61, за змістом якого повідомив ОСОБА_4 про свій намір здійснити вивезення свого майна в кількості 933,770 т., починаючи з 31.08.2015 р. та запропонував відповідачу з 31.08.2015 р. надати вільний доступ до майна ОСОБА_3. Позивач також наголосив на тому, що всупереч умов Договору, не отримував від відповідача будь-яких письмових повідомлень та застережень щодо повідомлення відповідачем ОСОБА_3 про закінчення терміну зберігання майна (а.с. 23-23-25).
Однак, стверджує позивач, відповідачем всі звернення позивача було проігноровано, жодних дій, спрямованих на повернення ОСОБА_3 належного йому майна не вчинено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд виходив з наступного.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 942 Цивільного кодексу України зобов'язує ОСОБА_4 вжити усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства для забезпечення схоронності речі.
Приписи ст. 949 Цивільного кодексу України зобов'язують зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. ОСОБА_4 зобов'язаний передати плоди та доходи, які ним були одержані від речі.
За змістом ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Підпунктами 2.1.4., 2.1.11. Договору визначено, що ОСОБА_4:
- забезпечує повне збереження майна, а після закінчення зберігання повертає ОСОБА_3 рівну кількість майна того самого роду і якості;
- повертає майно ОСОБА_3 повністю або частинами за першою вимогою останнього не пізніше одного дня з дня одержання такої вимоги.
За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині повернення йому майна, що передавалось на зберігання відповідачу на підставі ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору.
В ході судового розгляду справи, відповідач повідомив господарський суд про відсутність на підприємстві ОСОБА_4 майна, переданого останньому позивачем на підставі ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р., на підтвердження чого надав до суду Звіт незалежного аудитора щодо кредиторської заборгованості державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України перед товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" від 07.09.2015 р., у відповідності до якого в бухгалтерському обліку господарства майно на відповідальному зберіганні не значиться.
Беручи до уваги відсутність на підприємстві первинної бухгалтерської документації та не проведення оприбуткування майна на відповідальне зберігання матеріально відповідальними особами господарства, аудитор робить висновок, що майно позивача в кількості 933,770 т. загальною вартістю 3 469 540,00 грн., матеріально відповідальними особами та бухгалтерією відповідача на відповідальне зберігання не приймалось (а.с. 80-100).
При цьому, господарський суд звертає увагу на те, що факт фактичної відсутності у відповідача переданого йому на зберігання позивачем майна не підтверджує того, що таке майно йому взагалі не передавалося та не звільняє ОСОБА_4 від обов'язку повернути Поклажодавцеві відповідну кількість майна такого самого роду та такої самої якості.
Також, господарський суд вважає, що відсутність на підприємстві відповідача відповідної первинної бухгалтерської документації не спростовує факту передачі позивачем на зберігання відповідачу майна, визначеного у ОСОБА_4 приймання-передачі від 21.07.2015 р. до Договору.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 202 088,81 грн.
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.5. Договору, у випадку порушення ОСОБА_4 строків повернення майна, передбачених пп. 2.1.11. Договору, він оплачує Поклажодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно повернутого майна за кожен день прострочення його видачі.
Згідно наданого розрахунку (а.с. 7), позивачем нараховано пеню за період з 06.09.2015 р. по 19.10.2015 р. на суму вартості майна 3 469 540,00 грн. в розмірі 202 088,81 грн.
Господарський суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, виходячи з того, що позивачем помилково зазначено кількість днів у році та не вірно зазначено початок періоду прострочення відповідачем взятого на себе зобов'язання.
Так, відповідно пп. 2.1.11. Договору визначено, що ОСОБА_4 повертає майно ОСОБА_3 повністю або частинами за першою вимогою останнього не пізніше одного дня з дня одержання такої вимоги.
Виходячи з того, що лист позивача від 27.08.2015 р. № 61 отриманий відповідачем 05.09.2015 р., що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с. 24), та враховуючи умови Договору, датою початку нарахування пені є 07.09.2015 р.
Отже, за розрахунком господарського суду, пеня нарахована за період з 07.09.2015 р. по 19.10.2015 р. на суму 3 469 540,00 грн. складає 196 955,81 грн.
Отже, в частині стягненні пені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Заявленне у судовому засіданні 13.01.2015 р. представником відповідача усне клопотання про виклик в судове засідання аудитора, що виготовив наданий до суду відповідачем висновок задоволенню не підлягає, як таке, що не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати державне підприємство "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне, вул. Леніна, 39, код ЄДРПОУ 007229913) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +" (61010, м. Харків, провул. Ващенківський, 2, код ЄДРПОУ 31942068) наступне майно:
- ячмінь озимий "Достойний", вал, у кількості 32,700 т, оціночною вартістю 114450,00 грн.;
- ячмінь озимий "Основа", еліта, вал, у кількості 25,180 т, оціночною вартістю 100720,00 грн.;
- пшеницю озиму "Епоха Одеська", перша репродукція, вал, у кількості 194,700 т, оціночною вартістю 681450,00 т;
- пшеницю озиму "Розкішна", перша репродукція, вал, у кількості 303,680 т, оціночною вартістю 1062880,00 грн.;
- пшеницю озиму "Землячка Одеська", еліта, вал, у кількості 122,170 т, оціночною вартістю 1021360,00 грн.
Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (27241, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Чарівне, вул. Леніна, 39, код ЄДРПОУ 007229913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсервіс +"(61010, м. Харків, провул. Ващенківський, 2, код ЄДРПОУ 31942068) пеню в сумі 196 955,81грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 54 997,44 грн.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 18.01.2016 року.
Суддя Л.С. Вавренюк