14.01.2016 Справа 25/164/09
Суддя Дьоміна А.В. розглянувши заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, 69001, вул. Перемоги, 50
до банкрута - Відкритого акціонерного товариства “Азовкабель”, м. Бердянськ Запорізької області, 71101, вул. Кабельників, 3, код ЄДРПОУ 00214511
про визнання кредиторських вимог в розмірі 177 491,00 грн.,
Постановою господарського суду Запорізької області від 04.03.2013. Відкрите акціонерне товариство “Азовкабель” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1
Ухвалою суду від 22.12.2014. відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_1 від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Азовкабель”. Новим ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2.
12.01.2016. до господарського суду Запорізької області звернулося Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Азовкабель” на суму 177 491,00 грн.
п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 про Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зокрема встановлено, що після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.
Заяви з такими грошовими вимогами надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду, який призначає їх до розгляду в судовому засіданні. Відповідно до Закону України “Про судовий збір” зазначені заяви оплачуються судовим збором.
Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.
Судом встановлено, що заявником - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області до заяви з грошовими вимогами до боржника не додано доказів сплати судового збору.
Звертаючись до господарського суду з заявою, РВ ФДМУ просить суд відстрочити сплату судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог до ухвалення судового рішення по справі.
Обгрунтовуючи свою заяву, РВ ФДМУ по Запорізькій області зазначає, що воно є бюджетною установою та фінансується суто за рахунок Державного бюджету України і має право використовувати кошти лише за цільовим призначенням. На теперішній час, регіональному відділенню не виділено коштів на оплату судового збору, у зв'язку з чим заявник просить суд відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.
Суд відзначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір”.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, що діє з 01.09.2015 року), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство - 2 розміри мінімальної заробітної плати.
Згідно із ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За приписами наведеної норми, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, котрі свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Отже, у розумінні приписів зазначеної норми закону відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, тобто лише у разі скрутного фінансового становища скаржника, що необхідно довести останньому.
Виходячи з положень вищевказаного Закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан заявника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази, згідно з приписами ст. 36 ГПК України.
Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Заявником жодних доказів в підтвердження скрутного фінансового становища до заяви не додано.
При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та з відсутністю у ньому коштів, призначених саме для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).
Наведені заявником обставини, за переконанням суду, не мають характеру виключних, а тому не підпадають під дію статті 8 Закону України “Про судовий збір”.
З огляду на зазначене, клопотання заявника про відстрочення сплату судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до банкрута відхиляється судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмового повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.
Керуючись ст. ст. 23, 24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.
Повідомити заявника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя, 69001, вул. Перемоги, 50 про наступні недоліки заяви з вимогами до боржника: не додано доказів сплати судового збору.
Встановити строк усунення недоліків - до 27.01.2015.
Копію ухвали направити заявнику, ліквідатору.
Суддя А.В. Дьоміна