Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
Від "18" січня 2016 р. Справа № 906/45/16
Суддя Костриця О.О. розглянувши матеріали
за заявою Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область)
про визнання банкрутом
15.01.2016 відділом діловодної служби Господарського суду Житомирської області була зареєстрована заява голови ліквідаційної комісії Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область) від 30.12.2015 про порушення справи про визнання банкрутом Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка згідно відмітки поштового відділення була направлена до суду 14.01.2015.
Згідно ч.4 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч.2 ст.41 ГПК України), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Частиною 1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі це є підставою для звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.
Водночас, згідно приписів абз.2 ч.1 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
З огляду на викладене, необхідними передумовами для звернення до суду з заявою на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником ст. ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України.
Зокрема, статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Крім загальних правил щодо порядку припинення юридичних осіб, передбачених статтею 105 Цивільного кодексу України, цей Кодекс встановлює і спеціальні правила порядку ліквідації юридичної особи, які спрямовані на забезпечення прав та інтересів кредиторів.
Згідно з ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.
Частина 7 ст. 111 Цивільного кодексу України визначає, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
На етапі затвердження проміжного ліквідаційного балансу з'ясовуються питання про достатність чи недостатність в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів, у разі достатності яких ліквідаційною комісією здійснюється продаж майна юридичної особи.
За недостатньої вартості майна ліквідаційна комісія має діяти відповідно до правил статті 110 Цивільного кодексу України, яка приписує в цьому випадку здійснювати ліквідацію в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Слід зазначити, що тільки після виявлення всіх кредиторів та оцінки вартості наявного майна боржника у повному обсязі, у встановленому законодавством порядку, у тому числі, з урахуванням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів, а також можливе звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Отже, враховуючи вищезазначені вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи згідно з вимогами ст. 105 Цивільного кодексу України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування про ліквідацію підприємства, складання проміжного ліквідаційного балансу та оцінка вартості наявного майна боржника, тощо.
Слід зазначити, що зазначені вище норми законодавства вимагають від заявника подати докази здійснення вказаних заходів на момент звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Разом з тим, заявником не дотримано вищезазначені вимоги законодавства та не додано до заяви про порушення провадження у справі докази того, що складений ліквідаційний баланс затверджений органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Слід також зазначити, що звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" можливо лише при виявлені кредиторів, розгляду грошових вимог кредиторів, розрахунку з кредиторами, складання проміжного ліквідаційного балансу з урахуванням грошових вимог кредиторів.
В заяві Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область) про визнання банкрутом зазначено, що підприємство має кредиторську заборгованість в сумі 594543,26 грн.
З наданої до суду заяви вбачається, що ліквідаційною комісією був складений та затверджений загальними зборами учасників товариства проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 30.11.2015, з якого вбачається, що активи боржника відсутні, а кредиторська заборгованість становить 594543,26 грн. У зв'язку з зазначеним заявник вказує, про відсутність у боржника будь-якого майна за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги кредиторів.
Проте, до матеріалів заяви боржником не додано доказів здійснення заходів щодо підтвердження відсутності зареєстрованого за ним рухомого, нерухомого майна, земельних ділянок або інших активів. Зокрема, боржником не надано доказів здійснення інвентаризації майна боржника, надсилання відповідних запитів до органів, що здійснюють облік зареєстрованих прав власності на вказане майно, та отриманих відповідей від Відділу управління превентивної діяльності ГУ НП в Житомирській області, Управління Держкомзему, Інспекції держтехнагляду та Державної реєстраційної служби щодо наявності або відсутності зареєстрованого за боржником майна та земельних ділянок.
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкрутство додаються докази, які підтверджують сплату судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається з відмітки поштового відділення заява про порушення провадження у справі про банкрутство Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради була надіслана на адресу господарського суду 14.01.2016.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.
Частиною 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство - 10 розмірів мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищезазначене, судовий збір, який підлягав сплаті заявником становить 13780,00 грн. (10 розмірів мінімальної заробітної плати).
Однак, як вбачається із доданого до заяви про порушення справи про банкрутство платіжного доручення №4 від 01.12.2015, заявником сплачено судовий збір у сумі 12 180,00 грн., що не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про судовий збір", а саме, не доплачено 1600,00 грн. до встановленого розміру судового збору.
Таким чином, вищезазначене платіжне доручення не може вважатись доказом, що підтверджує сплату судового збору до державного бюджету у встановленому розмірі.
Також необхідно зазначити, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом, як це встановлено ч.4 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно правової позиції, викладеної в абз.6 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)", слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (ч.4 ст. 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.
Проте, як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область), у боржника відсутнє майно та грошові кошти, що можуть в повній мірі забезпечити покриття вищезазначених витрат.
У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі (абз.7 п.12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 N01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)").
Згідно абз.3,4 ч.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, зокрема, якщо заява не відповідає змісту вимог, визначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область) про порушення справи про банкрутство в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не відповідає вимогам, зазначеним у цьому Законі, а тому підлягає поверненню без розгляду.
Згідно ч.4 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення, як це передбачено ч.3 ст.63 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
При цьому, державні службовці не мають права виконувати функції арбітражних керуючих (ліквідаторів) боржників, оскільки така підприємницька діяльність державних службовців відповідно до вимог чинного законодавства може мати відповідні ознаки корупційних дій.
Керуючись ст.63 ГПК, абз.3,4 ч.1 ст.15, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд
Повернути без розгляду заяву Комунального водоканалізаційного підприємства Городницької селищної ради (смт.Городниця, Новоград-Волинський район, Житомирська область) про порушення провадження у справі про банкрутство та додані до неї документи.
Додаток на 105 аркушах, в тому числі платіжне доручення №4 від 01.12.2015.
Суддя Костриця О.О.
1- в наряд
2-Комунальному водоканалізаційному підприємству Городницької селищної ради (реком. з повід.)