13 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Журавель В.І., Хопти С.Ф.,
Черненко В.А., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_3 на постанову відділу державної виконавчої служби Високопільського районного управління юстиції Херсонської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Високопільського районного суду Херсонської області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2015 року,
У травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 18 березня 2010 року, що набрало законної сили 29 березня 2010 року, з нього на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 37 302 грн 51 коп.
Також зазначив, шо 5 травня 2015 року в приміщенні відділу державної виконавчої служби Високопільського районного управління юстиції Херсонської області (далі - ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області) він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження і йому стало відомо, що в 2010 році за заявою ПАТ «Універсал Банк» відкрито виконавче провадження про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором у сумі розмірі 37 302 грн 51 коп. та судових витрат у розмірі 403 грн 03 коп. Проте він не отримував жодної постанови про відкриття вищевказаного провадження, вона відсутня в матеріалах зведеного виконавчого провадження, як і докази її направлення йому та отримання. Також на підставі даного провадження ВДВС Високопільського РУЮ постановою від 17травня 2010 рокунакладено арешт на все його майно, однак таку постанову він також не отримував, вона відсутня в матеріалах зведеного виконавчого провадження.
Ураховуючи те, що про існування вищевказаного виконавчого провадження, та постанову про арешт його майна йому стало відомо лише 5 травня 2015 року, ОСОБА_3 просив суд: поновити строк для подання скарги на постанову ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 травня 2010 року; визнати незаконним дії ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області щодо прийняття постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 17 травня 2010 року, скасувати постанову та зняти арешт з його майна.
Ухвалою Високопільського районного суду Херсонської області від 28 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2015 року, у поновленні строку звернення до суду зі скаргою ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що заявник пропустив строк звернення до суду зі скаргою без поважних причин, доказів поважності причини пропущення строку не надав.
Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що державний виконавець довів, що ОСОБА_3 добровільно виконував рішення суду та перерахував частину коштів на депозитний рахунок виконавчої служби, тобто знав про виконавче провадження.
Проте повністю погодитись із таким висновком судів не можна, тому що суди дійшли його з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 17травня 2010 року до реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі постанови ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження внесено запис про заборону відчуження всього майна скаржника.
Згідно з копією акта № 1 про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 16 січня 2015 року та акта від 17 січня 2014 року виконавче провадження № 136 та № 135 з примусового виконання виконавчих листів № 2-311/10 від 18 березня 2010 року Високопільського районного суду Херсонської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу за кредитним договором у розмірі 37 302 грн 51 коп., державного мита в розмірі 373 грн 03 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн були знищені у зв'язку із закінченням строків їх зберігання.
Відповідно до виписки ГУ ДКУ у Херсонській області 10 серпня 2010 року на депозитний рахунок ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області від скаржника надійшли грошові кошти в розмірі 471 грн 81 коп., які були розподілені та перераховані ПАТ «Універсал Банк» на підставі розпорядження державного виконавця від 12 серпня 2010 року, що також підтверджується платіжним дорученням від 18 серпня 2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області знаходилось два виконавчих провадження № 135 та № 136, які не зведені в одне виконавче провадження.
Згідно зі ст. 385 ЦПК України встановлено строк для звернення із скаргою до суду: .
Згідно зі ст. 385 ЦПК України встановлено строк для звернення із скаргою до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Проте суди не встановили, на виконання якого з двох виконавчих проваджень була прийнята постанова від 17 травня 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. При цьому пропущений строк звернення із скаргою до суду.
Крім того, у п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що строки звернення заявника зі скаргою до суду є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Згідно зі ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Отже, відмовивши в поновленні строку, районний суд, разом з тим, правового висновку з цього не зробив і відповідних правових наслідків не застосував. Крім того, не врахував таке.
Платіжне доручення про сплату грошових коштів за виконавчим провадженням № 135 не є доказом того, що боржник знав про існування виконавчого провадження № 136, оскільки доказів надіслання боржнику постанов та такого ознайомлення ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області не надав.
Отже, суди у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315, 383 ЦПК України зазначених вимог закону та обставин справи не врахували, доводів заявника належним чином не перевірили та дійшли передчасного висновку про відмову в поновленні строку звернення до суду зі скаргою.
При цьому апеляційний суд, погодившись з ухвалою суду першої інстанції про відмову в поновленні строку звернення до суду зі скаргою, одночасно зазначив і про те, що скарга є необґрунтованою, а дії ВДВС Високопільського РУЮ Херсонської області правомірними, тобто зазначив дві підстави, дійшов висновків, яких районний суд не робив, не скасувавши ухвалу суду.
Оскільки судами порушені нормиматеріального тапроцесуального права, ухвали суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнитичастково.
Ухвалу Високопільського районного суду Херсонської області від 28 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 2 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: В.І. Журавель
С.Ф.Хопта
В.А.Черненко
С.П.Штелик