Апеляційний суд Житомирської області
Справа №286/1747/15-ц Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 47 Доповідач Миніч Т. І.
13 січня 2016 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря
судового засідання Ковальської Я.В.
з участю відповідачки
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 грудня 2015 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа: Овруцька міська рада Житомирської області про визнання відмови щодо узгодження меж земельної ділянки безпідставною, -
встановив:
У травні 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, який в подальшому уточнили. Просили визнати за ними право на приватизацію земельних ділянок площею 0,0020 га., 0,0162 га., 0,0025га. та 0,0142 га. загальною площею 0,0349 га. по АДРЕСА_1 без погодження меж цих ділянок із суміжним землекористувачем ОСОБА_3 При цьому посилалися на те, що є співвласниками житлового будинку за вказаною адресою та відповідно до розміру часток у будинку мають право на приватизацію земельної ділянки біля нього. Проте, відповідачка безпідставно відмовляється підписувати акт погодження меж земельних ділянок.
Рішенням Овруцького райсуду від 10 грудня 2015 року позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи. Вважає, що суд мав зупинити провадження в даній справі до розгляду іншої справи, що розглядається судом. На думку апелянта, суд безпідставно розглянув справу в її відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що сторони в даній справі є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1. При цьому кожна із частин будинку виділена в натурі, є самостійним об"єктом права власності і спору з приводу користування будинком не виникає.
Зокрема, ОСОБА_4 1/3 частина будинку належить на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.11.1988 року (а.с.17-18).
Належна колишньому подружжю ОСОБА_5 1/3 частина будинку рішенням суду розподілена між ними у розмірах 247/1000 та 87/1000 ідеальних частин із зазначенням конкретних приміщень (а.с.12-14).
Відповідачка ОСОБА_3 також є власником 1/3 частини цього ж будинку.
Належний сторонам спільний будинок розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,0763га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що сторонами не заперечується та підтверджується копією кадастрового плану і плану розподілу.
З матеріалів справи вбачається, що у 2007 році відповідачка ОСОБА_3 використала своє право на приватизацію належної їй частини земельної ділянки. Зокрема, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 травня 2007 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0259 га. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.89).
Частка приватизованої відповідачкою землі відповідає розміру її частки у праві власності на будинок (0,0763 га.:3=0,0254га.).
До складу належної відповідачці на праві власності земельної ділянки включені ділянки площами: 0,0084 га., 0,0041 га., 0,0056 га. та 0,0233 га. - спільний двір (а.с.89 зворотній бік).
Тобто, приватизована відповідачкою частка у спільному дворі становить 0,0078 га.(0,0233 га.: 3).
Порядок користування спільною земельною ділянкою між позивачами погоджений нотаріально посвідченою заявою від 05.12.2014 року (а.с.18).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що права позивачів підлягають захисту. При цьому судом враховано наступне.
Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах визначених ст.121 ЗК України.
Згідно з п.п.«г»,«е» ч.1 ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов"язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; зокрема захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.
Судом встановлено, що з метою реалізації наданого законом права на приватизацію землі позивачі звернулися до Овруцької міської ради і рішенням №283 від 11 вересня 2008 року одержали дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок (а.с.91,112).
Землевпорядною організацією було визначено межі земельних ділянок, які мають право приватизувати позивачі, та складено акт встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, виготовлено план розподілу землі та кадастровий план з каталогом координат зовнішніх меж землекористування (а.с.149,153).
Згідно з ч.2 ст.198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами і є обов'язковою передумовою виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною технічної документації, необхідної для отримання права власності на земельну ділянку.
Проте відповідачка відмовилася погодити межі земельної ділянки, визначені в акті встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (а.с.22-24). Таку відмову погоджувати відповідачка обумовлює існуванням спору з приводу користування спільним двором.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно вважав зазначену відмову протиправною, зважаючи на наступне.
Загальний розмір земельної ділянки, на який претендують позивачі, становить 0,0349 га. До її складу включені ділянки площами: 0,0020 га., 0,0025 га, та 0,0142 га.- під будівлями, та 0,0162га.- рілля (а.с.154).
Тобто, приватизацією не зачіпається спільний двір площею 0,0233 га., з приводу якого існує спір щодо порядку користування ним.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення спору з приводу користування спільним двором на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Обставини справи судом з'ясовані повно та всебічно. Зібраним у справі доказам дана належна оцінка. Будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
Оскаржуване рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,308,313-315 ЦПК, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: