Апеляційний суд Житомирської області
Справа №274/3316/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія : ст. 81 КК України Доповідач ОСОБА_2
12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю : прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2015 року,
Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 29 листопада 2011 року ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 306, ч.4 70 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Засуджений ОСОБА_8 , який відбуває покарання у Райківській виправній колонії Житомирської області (№73) звернувся до суду з письмовою заявою про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.
Ухвалою районного суду від 15 вересня 2015 року відмовлено в задоволенні вказаної заяви.
В ухвалі суду зазначено, що засуджений ОСОБА_8 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, а тому його заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив переглянути справу щодо нього. Вказує на те, що суд відмовляючи у задоволенні його заява про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання послався на характеристику з місця відбування покарання, яка не відповідає дійсності.
На ухвалу суду засуджений ОСОБА_8 подав доповнення до своєї апеляційної скарги, а захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.У зазначених процесуальних документах апелянти просять скасувати ухвалу районного суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання.Посилаються на те, що під час розгляду справи судом було доведено, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, однак вказані обставини суд залишив поза увагою.Апелянти також зазначають, що суд встановивши порядок дослідження доказів по справі, відповідно до якого мав дослідити вирок суду щодо ОСОБА_8 , порушив вимоги закону, вказаний документ не дослідив.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_7 про задоволення апеляційних скарг засудженого і захисника, прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений став на шлях виправлення. Свідченням цього, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання.
Як видно з матеріалів справи і про це зазначено в ухвалі суду засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходиться з 01.07.2011 року. Під час утримання в УВП (№8) м. Житомира характеризувався посередньо, порушень вимог режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відальності не притягувався. Стягнень та заохочень не мав.
З 10.03.2012 року ОСОБА_8 відбував покарання в Коростенській виправній колонії Житомирської області (№71). За час відбування покарання характеризувався посередньо, вимог режиму тримання не допускав, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Стягнень та заохочень не мав.
З 23.01.2014 року відбуває покарання в Райківській виправній колонії (№73). За час відбування покарання вимоги режиму тримання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Заохочень не має.
У відношенні до представників адміністрації колонії тактовний, не відвертий.
На виробництві колонії не працевлаштований по незалежним від нього обставинам. Участі в неоплатних роботах по благоустрою та поліпшенню житлово-побутових умов не приймає. Інтересу до свого загально освітнього рівня не проявляє. Над підвищенням свого професійного рівня не працює. Заходи виховного та профілактичного характеру відвідує, реагує на них під наглядом. Не завжди враховує думку колективу засуджених, намагається побудувати безконфліктні стосунки з оточуючими. Дружні стосунки підтримує лише з деякими засудженими. Серед засуджених авторитетом не користується.В самодіяльних організаціях участі не приймає.Займається за програмою диференційованого-виховного впливу “Духовне відродження“.
Свій зовнішній вигляд, спальне місце та форму одягу утримує у неохайному вигляді.Соціально-корисні зв'язки з рідними не підтримує. Вину у скоєних злочинах не визнав.
Встановивши зазначені обставини районний суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_8 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви засудженого.
Посилання апелянтів на те, що суд не дослідив вирок щодо ОСОБА_8 , не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального кодексу, які тягнуть за собою скасування прийнятого по справі рішення суду.
Ухвалу суду, є законна і обґрунтована, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах ОСОБА_8 і захисника., колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 376 ч.2 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2015 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді: