17 листопада 2015 року м.Житомир справа № 806/2950/15
категорія 8.3.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю: представників позивача та представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (далі - ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод") звернулось до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ) від 22.07.2015 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розміром 3159513,00 грн, у тому числі: 2527610,00 грн - основний платіж та 631903,00 грн - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки акту перевірки є безпідставними, а прийняте за його наслідками податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню в оспорюваній частині. Зокрема, вважає, що контролюючий орган помилково дійшов висновку про завищення ТОВ"Новоград-Волинський каменедробильний завод" собівартості реалізованої продукції на вартість запчастин, використаних на ремонт дробильного обладнання, оскільки Товариством у перевіряємий період здійснювалось технічне обслуговування указаного обладнання на підставі відповідних графіків. На переконання позивача, нарахування контролюючим органом амортизації за методом, зазначеному у акті, суперечить положенням Податкового кодексу України. Крім того, вважає безпідставними твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, оскільки придбання у вказаних контрагентів запасних частин підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Також, вказує на те, що витрати з придбання у ФОП ОСОБА_3 послуг по переробці щебеневої продукції підтверджені відповідними первинними документами, а відсутність у вказаного контрагента дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, не може спростувати факту виконання таких робіт та понесених Товариством витрат з їх придбання. Вказує, що надання ФОП ОСОБА_4 послуг у сфері інформаційних та комп'ютерних систем та ФОП ОСОБА_5 консультаційних послуг підтверджено актами приймання-передачі послуг, що повністю спростовує доводи відповідача про завищення Товариством адміністративних витрат.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (том 1 а.с. 239-244).
Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Встановлено, що у період з 09.07.2015 по 10.07.2015 посадовими особами Новоград-Волинської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, викладених у запереченні ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" за вих. № 44 від 03.07.2015 до акта планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 за № 673/22-00/37808240, за результатами якої складено акт № 754/22-00/37808240 від 13.07.2015 (том 1 а.с. 14-42).
Указаним актом зафіксовано порушення ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" п.135.2 та п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.11, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті донараховано податок на прибуток на загальну суму 2554505,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 41097,00 грн, за 2013 рік - на 78717,00 грн та за 2014 рік - на 2434691,00 грн.
За результатами розгляду акту № 754/22-00/37808240 від 13.07.2015, 22.07.2015 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток розміром 3193131,00 грн, у тому числі: 2554505,00 грн - основний платіж та 638626,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с. 43).
Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розміром 3159513,00 грн, у тому числі: 2527610,00 грн - основний платіж та 631903,00 грн - штрафні (фінансові) санкції, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Із акту № 754/22-00/37808240 від 13.07.2015 прослідковується, що однією із підстав, які мали наслідком прийняття оспорюваного рішення, став висновок контролюючого органу про завищення Товариством собівартості реалізованої продукції на вартість послуг по переробці гранітної маси, придбаних у ФОП ОСОБА_3 без наявності в останньої дозвільних документів на виконання робіт з підвищеною небезпекою та на устаткуванні підвищеної небезпеки на загальну суму 274806,00 грн, в тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 147414,00 грн та за 2013 рік - 127392,00 грн.
Проте, такі твердження контролюючого органу суд вважає безпідставними та зазначає наступне.
Насамперед слід відзначити, що ТОВ "Моноліт - КВ" змінено назву на ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод". Указана обставина не заперечується сторонами.
Встановлено, що 01.10.2012 між ФОП ОСОБА_3 (Підрядник) та ТОВ "Моноліт - КВ" укладено договір підряду, за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи за завданням Замовника, визначені у пункті 2.1 Договору, щодо виготовлення наступної продукції із матеріалів та на обладнання Замовника: готову продукцію - щебінь гранітний кубовидний з лящадністю до 15% фракцій 10-15 мм, 5-10 мм, щебінь гранітний із зниженою лящадністю (до 38%) фракцій 10-15 мм, 5-10 мм, 5-20 мм, а Замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити виконану Підрядником роботу з виготовлення даної продукції (том 1 а.с. 126-127).
На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем долучено до матеріалів справи заявки на виготовлення щебеневої продукції (том 1 а.с. 134, 136, 138, 140) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 31.05.2013 (том 1 а.с. 129), № ОУ-0000013 від 30.04.2013 (том 1 а.с. 130), № ОУ-0000012 від 31.03.2013 (том 1 а.с. 131), № ОУ-0000005 від 28.02.2013 (том 1 а.с. 132), № ОУ-0000002 від 31.01.2013 (том 1 а.с. 133), № ОУ-0000015 від 31.12.2012 (том 1 а.с. 135), № ОУ-0000011 від 30.11.2012 (том 1 а.с. 137), № ОУ-0000003 від 31.10.2012 (том 1 а.с. 139).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення господарських правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу
Пунктом 138.1.1 п. 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:
- собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
- витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.
Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Разом з цим, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно зі частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).
Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" послуг з переробки гранітної маси у ФОП ОСОБА_3, суд дійшов висновку, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Указані акти містять найменування Замовника та Виконавця, обсяг виконаних послуг (кількість переробленої сировини), підписи сторін та відбиток печатки Замовника та дають змогу визначити, скільки сировини перероблено, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вимогам чинного законодавства.
Зі змісту акту прослідковується, що єдиною підставою для невизнання відповідачем витрат, понесених Товариством за наслідками господарської операції з ФОП ОСОБА_3, - є відсутність у останньої дозволів на виконання робіт з підвищеною небезпекою та на устаткуванні підвищеної небезпеки, а також будь-яких документів, які б підтверджували проходження працівниками ФОП ОСОБА_3 інструктажів та навчання по охороні праці, які б слугували допуском до виконання робіт, згідно укладеного договору.
Так, у ході судового розгляду справи з'ясовано, що ФОП ОСОБА_3 для виконання робіт, передбачених договором підряду від 01.10.2012, було залучено ряд працівників - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 З указаними особами ФОП ОСОБА_3 були укладені трудові договори, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 147-178).
Встановлені обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" та ФОП ОСОБА_3
З приводу відсутності у контрагента позивача дозвільних документів, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.
На переконання суду, порушення ФОП ОСОБА_3 вимог Закону України "Про охорону праці", не спростовує факту виконання контрагентом послуг по переробці гранітної маси та не позбавляє ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" права на віднесення до складу витрат витрат, пов'язаних із придбанням таких послуг.
З огляду на викладене, висновки контролюючого органу про порушення ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що має наслідком безпідставне включення до складу собівартості реалізованої продукції вартості послуг по переробці гранітної маси на загальну суму 274806,00 грн, які придбано у перевіреному періоді у ФОП ОСОБА_3, - є помилковими.
Також, у акті перевірки відповідач стверджує про безпідставне завищення Товариством собівартості реалізованої продукції на вартість запчастин, використаних на ремонт дробильного обладнання, в тому числі орендованого (у період 2012-2013 роки) понад 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, на загальну суму 10854469,00 грн, у тому числі: за 4 квартал 2012 року - на 68307,00 грн, за 2013 рік - на 266884,00 грн та за 2014 рік - на 10519278,00 грн. І, на переконання контролюючого органу, основні засоби, на ремонт та поліпшення яких використовувались придбані ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" запасні частини, відносяться до 4 групи основних засобів - машини і обладнання, а тому витрати, пов'язані з ремонтом дробильного обладнання повинні амортизуватися відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України.
На переконання відповідача, Товариством здійснювався саме ремонт дробильного обладнання, оскільки згідно графіків спеціальною комісією здійснювалась заміна запчастин.
Однак, такі твердження відповідача спростовані наступним.
Основні засади технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничодобувної промисловості України визначає Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 N 281 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 за N 733/8054.
За змістом пунктів 2.2, 2.3 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні.
Ремонт - комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта.
Згідно пунктів 3.1, 3.2 розділу 3 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасного виявлення й усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення.
Технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.
Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, технічне обслуговування устаткування передбачає: перевірку технічного стану, виконання робіт для підтримки його належного зовнішнього вигляду, заправку експлуатаційними рідинами, усунення виявлених несправностей. Прибиральні роботи проводяться в міру потреби, але обов'язково перед технічним обслуговуванням.
Перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, наведений у додатку 1.
Більш детальний перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування, розробляється окремо на кожному підприємстві, з урахуванням специфіки виробничого та технологічного процесу, та затверджується наказом по підприємству.
Додатком 1 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств визначено перелік робіт, які відносяться до технічного обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, а саме: очистка устаткування від пилу, бруду, відпрацьованого мастила та технологічних відходів; захист від корозії устаткування фарбуванням, чищення газоочисних і водостічних каналів, газопроводів, труб, котлів, димоходів, водойм, ізоляція трубопроводів; промивка та заправка мастильними матеріалами централізованих систем мащення картерних систем, підшипників та інших; змащення підшипників, тросів, вузлів тертя, зубчастих передач, редукторів, муфт; ревізія устаткування та контроль стану болтових з'єднань, муфт, гальм, опор, зубчастих передач, редукторів та інших; заміна деяких складових частин механізмів, у тому числі: фільтрувальних елементів, шлангів, пильників і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з'єднань пневматичного інструменту, заміна і зшивання приводних пасів і транспортерних стрічок, заміна роликів конвеєрів, заміна клапанів, шиберів, заслінок і інших запасних частин, канатів підіймально-транспортного устаткування, заміна важелів, заміна колосників, зміна шкіряних, гумових і інших прокладок, перестановка моторів, верстатів, трубопроводів (якщо така перестановка не є капітальними роботами); обтягання та заміна болтових з'єднань та інших деталей кріплення; регулювання гальм, заміна гальмівних колодок, гальмових шківів; відкриття вікон люків та лазів для огляду та перевірки стану механізмів, вузлів та деталей. Перевірка ступеня зносу захисної броні футерувальних плит та інших подібних елементів; перевірка транспортерних стрічок, тіл качання, напрямних роликів, приводних ременів та, при потребі, їх заміна; регулювання натягнення пружин, ремінних та ланцюгових передач, транспортерних стрічок, вулканізація пошкоджених місць; перевірка та регулювання упорів, механічних перемикачів; перевірка стану канатів (тросів), шлангів, трубопроводів та іншого, заміна дуже зношених; перевірка, підтяжка чи заміна сальників, манжет, ущільнень рознімних з'єднань; перевірка трубопроводів і заміна рукавів з'єднань систем охолодження, мащення, гідравліки, пневматики та інших; перевірка роботи та регулювання вимірювальних приладів, реєструвальної апаратури, захисних, блокувальних та сигнальних пристроїв; перевірка та заміна пальників, насадок, котлів, печей та іншого обладнання; заміна вогнетривкої кладки обертальних та інших печей; чистка та заміна контактів електрообладнання; виконання технологічних, механічних та електричних вимірювань; проведення заміни змінного устаткування, швидкозношуваних запасних частин і технологічних пристроїв, виконання найпростіших вогневих та електрозварювальних робіт; налагодження, регулювання, усунення дефектів у міжремонтні періоди та підготовка до планових ремонтів, складання вузлів з доставкою їх до місця проведення робіт.
Із наведених норм Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств передбачено перелік робіт прослідковується, що технічний огляд по суті є підтримкою працездатності або справності об'єкта устаткування і включає у себе заміну запчастин.
В силу положень пункту 3.6 розділу 3 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, технічне обслуговування устаткування виконується в планово-обов'язковому порядку відповідно до затвердженого графіка технічного обслуговування.
Так, матеріалами справи підтверджено, що згідно графіків технічного обслуговування окремих видів устаткування по дробильно-сортувальному цеху на 2014 рік та актів на заміну дробарно-розмелювального устаткування (том 1 а.с. 44-60, 195-216), Товариством було проведено заміну ряду запчастин, зокрема, роликів, пластин, бугелів, плит, футировок, підшипників, пружин, стрічок, редукторів, сит, конусів, гайок, тощо.
На переконання суду, заміна указаних запчастин була здійснена саме для підтримання працездатності дробильного обладнання підприємства, що свідчить на користь висновку про те, що Товариством у перевіреному періоді понесені витрати, пов'язані саме з технічним оглядом дробильного обладнання, а не з ремонтом такого обладнання.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 розділу 4 Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, витрати на технічне обслуговування устаткування належать до витрат на утримання та експлуатацію основних фондів.
Витрати на технічне обслуговування устаткування включають: витрати на проведення робіт з технічного обслуговування устаткування, визначених відповідно до пункту 3.5 цього Положення; вартість мастильних, обтиральних матеріалів, емульсій для охолодження, спожитих палива, електроенергії, води, пари, стиснутого повітря й інших видів носіїв енергії для надання руху верстатам, кранам, насосам, підіймачам, пресам та іншому устаткуванню, яке використовувалось для проведення технічного обслуговування; витрати на виготовлення і придбання змінного устаткування; витрати на оплату праці робітників, які виконують технічне обслуговування, відрахування на соціальні заходи; амортизаційні відрахування, нараховані на об'єкти основних фондів, які використовуються для проведення технічного обслуговування; витрати на утримання цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики та інших підрозділів, які забезпечують знімання показань вимірювальних приладів і первинне опрацювання цих показань; вартість послуг інших цехів і допоміжних виробництв.
Згідно пунктів 14, 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
Відповідно до пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Аналізуючи положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що податковий облік витрат по технічному огляду основних фондів здійснюється в залежності від напрямку використання основних засобів. Тобто, у разі якщо основний засіб використовується в операційній діяльності підприємства такі витрати включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, в іншому випадку - до складу інших витрат.
Із технічної документації дробарок, які перебувають на балансі позивача, вбачається, що остання передбачає технічних огляд, нагляд, обслуговування, тощо, для підтримання обладнання в робочому стані (том 1 а.с. 217-236).
Указані обставини свідчать на користь висновку про те, що ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" правомірно віднесло до складу витрат витрати, пов'язані із технічним обслуговуванням дробильного обладнання.
З приводу обрахунку контролюючим органом амортизаційних відрахувань, суд відзначає наступне.
Із акту перевірки слідує, що при визначенні амортизаційних відрахувань, контролюючий орган фактично нараховував амортизацію на змінні частини, які використовувались для ремонту дробильного обладнання.
Однак, суд вважає помилковим таке твердження відповідача, з огляду на наступне.
Так, судом безспірно встановлено, що придбані запчастини використовувались для технічного обслуговування дробильного обладнання.
За змістом підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Відповідно до пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення (створення) основних засобів, нематеріальних активів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності, в тому числі витрати на оплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні (створенні) основних засобів та нематеріальних активів; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання (створення) об'єкта інвестування (основного засобу, нематеріального активу) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту відповідно до положень підпункту 137.2.1 пункту 137.2 статті 137 цього Кодексу; сума переоцінки вартості основних засобів, проведеної відповідно до статті 146 цього Кодексу; вартість безоплатно отриманих об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж або об'єктів, вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України, вартість безоплатно отриманих для експлуатації підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств; вартість основних засобів, визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності".
Згідно підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).
Відповідно до підпункту 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об'єкта і подвоюється.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об'єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Згідно підпункту 145.1.9 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Згідно наказу № 62 від 01.01.2014 по ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод", амортизація основних засобів проводиться за прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів (том 1 а.с. 141-146).
Відповідач, у акті перевірки (аркуш акту 11), визначаючи суму амортизаційних відрахувань, виходив з відсоткового відношення до загальної суми нарахованих амортизаційних відрахувань, шляхом визначення пропорційного відношення вартості запчастин, використаних на ремонт дробильного обладнання та віднесеної на собівартість реалізованої продукції та витрат на збут.
Однак, такий метод нарахування амортизації не узгоджується із жодним методом, визначених підпунктом 145.1.5 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, з огляду на що, суд вважає безпідставними твердження акту перевірки у цій частині.
Також, підставою для прийняття спірного рішення став висновок відповідача про завищення ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" собівартості реалізованої продукції на вартість придбаних у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 запчастин до дробильного обладнання.Обґрунтовуючии виявлене порушення, відповідач вказав на наступне:
- у 2014 році ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" придбало у ФОП ОСОБА_1 запчастини на загальну суму 1155041,67 грн. Згідно довідки Коростенської ОДПІ, сума отриманого ФОП ОСОБА_1 доходу у 2014 році становить 289592,00 грн. Станом на 31.12.2014 у ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 1155041,67 грн. З метою дослідження реальності факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим ОУ Житомирської ОДПІ відібрано у останнього пояснення, згідно яких ОСОБА_1 про договір постачання запчастин №1/06/14 від 10.06.2014 чує вперше, ніяких фінансово-господарських операцій з ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" у 2014 році не проводив, будь-яких запчастин до дробарок на суму 1155041,67 грн не продавав, накладних на поставку запчастин не підписував та не готував;
- у 2014 році ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" придбало у ФОП ОСОБА_2 запчастини на загальну суму 1252704,00 грн. Згідно довідки Коростенської ОДПІ, сума отриманого ФОП ОСОБА_2 доходу у 2014 році становить 316500,00 грн. Станом на 31.12.2014 у ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" рахується кредиторська заборгованість по розрахунках з ФОП ОСОБА_1 в загальній сумі 1252704,00 грн. З метою дослідження реальності факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2 старшим оперуповноваженим ОУ Житомирської ОДПІ відібрано у останнього пояснення, згідно яких ОСОБА_2 про договір постачання запчастин №КП-1/04/14 від 10.04.2014 чує вперше, ніяких фінансово-господарських операцій з ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" у 2014 році не проводив, будь-яких запчастин до дробарок на суму 1252704,00 грн не продавав, накладних на поставку запчастин не підписував та не готував.
На переконання контролюючого органу, указані обставини дають підстави дійти висновку про те, що ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" не придбавало у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 жодних товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про те, що господарські операції з указаними платниками фактично не відбувались.
Проте, під час судового розгляду справи висновки відповідача були спростовані наступним.
Встановлено, що 10.04.2014 між ФОП ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №КП-1/04/14, за умовами якого Продавець зобов'язується протягом строку дії Договору передати у власність Покупцю товар (запасні частини та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та в кількості, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах (том 1, а.с. 67-68).
На підтвердження виконання умов указаного договору, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні №310 від 08.12.2014, № 300 від 02.12.2014, № 299 від 30.11.2014, № 250 від 12.11.2014, № 200 від 03.11.2014, № 190 від 16.10.2014, № 179 від 03.10.2014, № 170 від 15.09.2014, № 160 від 04.09.2014, № 153 від 15.08.2014, № 150 від 04.08.2014, № 100 від 11.07.2014, № 85 від 02.06.2014, № 60 від 05.05.2014, № 53 від 18.04.2014, відповідно до яких загальна вартість запчастин становить 1252704,00 грн (том 1 а.с. 69-83).
10.06.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Продавець) та ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №КП-1/06/14, за умовами якого Продавець зобов'язується протягом строку дії Договору передати у власність Покупцю товар (запасні частини та інше) окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та в кількості, що остаточно погоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах (том 1, а.с. 61-62).
На підтвердження виконання умов указаного договору, позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні б/н від 19.12.2014, від 30.11.2014, 18.06.2014, 10.06.2014, відповідно до яких загальна вартість запчастин становить 1155041,07 грн (том 1 а.с. 63-66). Факт отримання придбаних запчастин працівниками ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" підтверджується реєстрами виданих довіреностей (том 2 а.с. 93-104).
Внутрішній облік (придбання/переміщення/списання) на підприємстві придбаних запчастин підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по субрахункам "201" та "207" (том 2 а.с. 61-92).
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" запасних частин у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що видаткові накладні оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Указані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг кількість поставленого товару, його найменування, підписи сторін та відбиток печатки Покупця та дають змогу визначити, скільки товару придбану, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових накладних вимогам чинного законодавства.
Фактично, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій лише на підставі пояснень, відібраних у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 старшим оперуповноваженим ОУ Житомирської ОДПІ (том 2 а.с. 175, 177), відповідно до яких указані контрагенти стверджують про те, що не перебували у фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод".
З метою з'ясування істини, судом були направлені запити до контрагентів позивача з проханням повідомити чи дійсно у 2014 році ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" придбавало у них запчастини для ремонту дробильного обладнання на підставі договорів та надати відповідні первинні документи (том 1 а.с. 249, 250).
ФОП ОСОБА_2 надав письмові пояснення, у яких вказав про те, що у 2014 році в межах укладеного договору купівлі-продажу № КП-1/04/14 від 10.04.2014 реалізував ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" запчастини для кар'єрного обладнання. Нам, як продавцем, повністю виконані зобов'язання в частині передачі товару, і на даний час по ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" обліковується дебіторська заборгованість. Також, зазначив, що контролюючим органом не проводилась зустрічна перевірка з питань його господарських відносин з ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод". До пояснень ФОП ОСОБА_2 додав копії договору купівлі-продажу №КП-1/04/14 від 10.04.2014 та видаткових накладних (том 2 а.с. 1-18).
На запит суду ФОП ОСОБА_1 повідомив, що ним, у відповідності до умов договору №КП-1/06/14 від 10.06.2014, здійснювалась реалізація запасних частин до кар'єрного обладнання (підшипники, зірочки, стрічка, футировка, тощо). На даний час, повний обсяг замовленого товару передано уповноваженій особі Покупця, розрахунки за товар в повному обсязі не проведено. До пояснень ФОП ОСОБА_1 додав копії договору купівлі-продажу №КП-1/06/14 від 10.06.2014 та видаткових накладних (том 2 а.с. 19-25).
На переконання суду, указані пояснення та первинні документи, надані контрагентами, підтверджують реальність господарських операцій з придбання запчастин для дробильного обладнання.
Дійсно, матеріалами справи підтверджено, що у ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" обліковується кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (том 2 а.с. 55, 58).
Указані контрагенти направили на адресу позивача претензії з проханням перерахувати заборгованість за поставлений товар (том 2 а.с. 56, 59).
У свою чергу, ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод", за результатами розгляду претензій, уклало з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 додаткові угоди до договорів купівлі-продажу № КП-1/06/14 від 10.06.2014 та №КП-1/04/14 від 10.04.2014, якими внесли зміни до указаних договорів в частині оплати товару до 20 та 30 листопада 2015 р. (том 2 а.с. 57, 60).
У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
В контексті даного роз'яснення суд відзначає, що придбані у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 товари були використані позивачем у власній господарській діяльності для технічного обслуговування дробильного обладнання, що підтверджується графіками технічного обслуговування окремих видів устаткування по дробильно-сортувальному цеху на 2014 рік та актами на заміну дробарно-розмелювального устаткування (том 1 а.с. 44-60, 195-216), і, свідчить про реальний рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій.
Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, - не виявлено.
Доводи відповідача щодо невідображення доходу ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 у своїй податковій звітності з продажу запчастин, суд констатує, що указані платники перебувають на спрощеній системі оподаткування (том 2 а.с.179-180, 182-183), і обов'язок з відображення доходу виникає з дати надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі (стаття 292 Податкового кодексу України).
Отже, зважаючи на те, що позивач не розрахувався за придбаний у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 товар, останні не можуть відобразити дохід за його реалізацію у своїй звітності.
На переконання суду, указані обставини та належним чином оформлені первинні документи повністю спростовують висновки акту перевірки про заниження позивачем у 2014 році собівартості реалізованої продукції на вартість придбаних у ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 запчастин.
Також, однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення, став висновок відповідача про завищення ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" адміністративних витрат по послугах, придбаних у ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 660000,00 грн. Мотивуючи свою правову позицію, контролюючий орган вказує на те, що у ході перевірки не встановлено на балансі Товариства будь-яких програмних продуктів, в тому числі програмного продукту 1С. Отже, послуги, які надавались ФОП ОСОБА_4 по настроюванню та обслуговуванню продуктів програмного забезпечення, не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, та, як наслідок їх вартість безпідставно віднесена до складу адміністративних витрат. Крім того, контролюючий орган акцентує увагу на тому, що у актах виконаних робіт не зазначено кількісних та якісних характеристик наданих послуг, відсутній перелік комп'ютерної техніки та програмних продуктів, настроювання та обслуговування яких проводилось контрагентом.
Однак, із висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.
За змістом підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.
Встановлено, що 01.01.2014 ТОВ "Моноліт-КВ" (Замовник) уклало договір з ФОП ОСОБА_4 (Виконавець) № П-2/01/14 (том 1 а.с. 111-112).
20.02.2014 Сторони уклали додаткову угоду до договору №П-2/01/14, якою в преамбулі та в тексті Договору ТОВ "Моноліт-КВ" в усіх відмінках замінили на ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (том 1 а.с. 113)
Згідно пункту 1.1. договору № П-2/01/14 від 01.01.2014, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору на умовах визначених цим договором надавати Замовнику послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах.
Вартість послуг становить 55000,00 грн за місяць та фіксується в актах про надання послуг (пункт 3.1 договору № П-2/01/14 від 01.01.2014).
На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором, позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2014, 28.11.2014, 31.10.2014, 30.09.2014, 29.08.2014, 31.07.2014, 30.06.2014, 30.05.2014, 30.04.2014, 31.03.2014, 28.02.2014, 31.01.2014 (том 1 а.с. 114-125).
Згідно зазначених актів, ФОП ОСОБА_4 було надано ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" послуги по відновленню баз даних програмного продукту 1С (том 1 а.с. 114, 118, 120, 122, 124), послуги по профілактиці програмного продукту та перевірці цілісності системи, послуги по відновленню працездатності програмних продуктів після збоїв, послуги по настроюванні й обслуговуванні програмних продуктів на комп'ютерах, послуги по навчанню співробітників Замовника правильної технології роботи з програмних продуктів.
Суд вважає помилковими доводи відповідача про відсутність на балансі у позивача програмних продуктів, з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що програмний продукт 1С обліковується ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" на позабалансовому рахунку 08 "Місця зберігання бланків суворої звітності" (том 2 а.с. 105). Крім того, підтвердженням використання Товариством указаного програмного продукту є систематизований бухгалтерських облік, впроваджена система аналізу і звітності, використання систем обліку і звітності, електронних ключів, тощо.
Згідно договору обслуговування банківського рахунку №4965785 від 27.02.2014, ПАТ "Укрсиббанк" підключено ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" до системи "StarAccess" для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих у Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між Сторонами (том 2 а.с. 108-114).
Також, із матеріалів справи прослідковується, що ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" використовує у своїй діяльності програмний продукт "М.Е.DOC" (том 2 а.с. 115, 116).
На переконання суду, придбання позивачем послуг у ФОП ОСОБА_4 обумовлено необхідністю підтримання у робочому стані як комп'ютерної техніки, так і програмних продуктів.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи звіти до актів виконаних робіт, з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_4 у мережі інтернет були розміщені оголошення щодо виробничих потужностей, готової продукції, можливість реалізації готової продукції на експорт, сертифікати відповідності, контактна інформація Товариства. Вказані звіти містять перелік сайтів, на яких була розміщена дана інформація (том 2 а.с. 120-122).
Щодо доводів відповідача про відсутність у актах здачі-приймання наданих послуг кількісних та якісних характеристик наданих послуг, суд вважає за необхідне зазначити, що інформаційна технологія - це сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, об'єднаних в технологічний ланцюжок, що забезпечує збір, обробку, зберігання, поширення (транспортування) і відображення інформації з метою зниження трудомісткості процесів використання інформації. Під інформаційною технологією розуміється сукупність методів і технічних засобів збору, організації, зберігання, обробки, передачі і представлення інформації, що розширює знання людей і що розвиває їх можливості по управлінню технічними і соціальними процесами. Комп'ютерна мережа - це з'єднання двох або більше за комп'ютери для рішення наступних задач: обмін інформацією; загальне використання програмного забезпечення; загальне використання обладнання (принтери, модеми, диски т.п.).
Із наведених визначень можливо дійти висновку що самі по собі послуги у сфері інформаційних технологій та комп'ютерних систем не можуть мати кількісного та якісного показника.
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" послуг у ФОП ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що акти здачі-приймання наданих послуг оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Указані акти містять найменування Замовника та Виконавця, підписи сторін та відбиток печатки Замовника та дають змогу визначити, яка послуга надана, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
З огляду на що, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно у перевіреному періоді віднесено до складу адміністративних витрат вартість послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_4
Також, у акті перевірки контролюючий орган вказує про безпідставне віднесення Товариством до складу адміністративних витрат вартості придбаних інформаційно-консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_16 При цьому, відповідач вказує, що ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" не надано фактичного підтвердження придбаних послуг на загальну суму 400000,00 грн, в актах виконаних робіт не зазначено кількісних та якісних характеристик наданих послуг, відсутній опис та перелік заходів, які проводились контрагентом.
Суд вважає помилковими такі твердження контролюючого органу та зазначає наступне.
Встановлено, що 01.01.2014 ТОВ "Моноліт-КВ" (Замовник) уклало договір з ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) № П-1/01/14 (том 1 а.с. 84-85).
20.02.2014 Сторони уклали додаткову угоду до договору №П-1/01/14, якою в преамбулі та в тексті Договору ТОВ "Моноліт-КВ" в усіх відмінках замінили на ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" (том 1 а.с. 86)
Згідно пункту 1.1. договору № П-1/01/14 від 01.01.2014, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору на умовах визначених цим договором надавати Замовнику консультаційні послуги, управлінську та організаційну підтримку з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю, інші послуги.
Вартість послуг становить 50000,00 грн за місяць та фіксується в актах про надання послуг (пункт 3.1 договору № П-1/01/14 від 01.01.2014).
На підтвердження факту отримання послуг за вказаним договором, позивачем долучено до матеріалів справи копії звітів про надання послуг (том 1 а.с. 87-98) актів здачі-приймання наданих послуг від 31.12.2014, 29.11.2014, 31.10.2014, 30.09.2014, 29.08.2014, 31.07.2014, 30.06.2014, 30.05.2014, 30.04.2014, 31.03.2014, 28.02.2014, 31.01.2014 (том 1 а.с. 87-110).
Крім звітів та актів, Товариством на підтвердження реальності виконання умов договору ФОП ОСОБА_5, надано підготовлені останнім наступні документи: аналітичну довідку, технічну характеристику вагонів, маркетингові дослідження ринку збуту щебеневої (гранітної) продукції з природного каменю в Україні, аналіз фінансового стану ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" за 7 місяців 2014 року, документи для проведення атестації робочих місць; розроблені проекти графіків планово-попереджувального обслуговування електрообладнання та електроустановок, комплексного плану заходів підвищення рівня охорони праці, запобіганню виробничому травматизму і професійних захворювань на 2015 рік, графіка технічного обслуговування окремих видів обладнання по ДСЦ на 2015 рік, графіка технічного обслуговування окремих видів обладнання по Metso на 2015 рік, визначено потребу в придбання ТМЦ на жовтень 2014 року, проект бюджету на 2015 рік (том 2 а.с. 123-165).
З приводу відсутності деталізації послуги у актах здачі-приймання наданих послуг, суд зазначає наступне.
Слід відзначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "Новоград-Волинський каменедробильний завод" послуг у ФОП ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що акти здачі-приймання наданих послуг оформлені, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Указані акти містять найменування Замовника та Виконавця, підписи сторін та відбиток печатки Замовника та дають змогу визначити, яка послуга надана, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
Суд зауважує, що в акті перевірки контролюючий орган не спростовує того, що отримані консультаційні послуги мали економічний ефект, зокрема, Товариством проведено ряд переговорів із потенційними покупцями, за наслідками яких були укладені договори на поставку продукції, зокрема з ТОВ "ДСВ Транс", ТОВ "Транс Експрес", ТОВ "Нерудна компанія "Альянс", ТОВ "ЕкспоСтрой", ТОВ "Велес", ТОВ "Удар".
На переконання суду, саме комплекс наданих послуг ФОП ОСОБА_5 мав наслідком поставки товарів указаним контрагентам, а тому відповідач безпідставно підтвердив реальність операцій лише за місяці, в яких Товариством були укладені договори на поставку продукції контрагентам.
З огляду на що, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно у перевіреному періоді віднесено до складу адміністративних витрат вартість послуг, придбаних у ФОП ОСОБА_5
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд відзначає, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення в оспорюваній частині.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22.07.2015 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розміром 3159513,00 грн не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 22.07.2015 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств розміром 3159513,00 грн, у тому числі: 2527610,00 грн - основний платіж та 631903,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Новоград-Волинський каменедробильний завод" 487,20 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 24 листопада 2015 р.