"12" січня 2016 р. м. Київ К/800/58498/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Калініні О.С.
за участю представника відповідача - Галики О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро»
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014
та постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2014
у справі № 826/6697/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0020150226 від 08.05.2014.
Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, з огляду на законність та обґрунтованість прийнятих судових рішень.
Крім того, представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Каховка Протеїн Агро» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів за листопад 2012 року, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року, складено акт № 87/26-59-15-02-27 від 17.04.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації (з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок) за листопад 2012 року в сумі 1 194 111 грн., за березень 2013 року в сумі 485 381 грн., за квітень 2013 року в сумі 387 503 грн., за грудень 2013 року в сумі 2 778 750 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 08.05.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0020150226 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 845 745 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 2 422 872,50 грн.
Матеріалами справи встановлено, що у періоді, що перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з такими контрагентами: ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Агроюг і К», ТОВ «Кий Агро», ТОВ «Айсберг Прайм».
Так, між позивачем і ТОВ «Кий Агро» укладено договори поставки: № 105 ПС/12 від 26.12.2012, № 102 ПС/12 від 26.12.2012, № 18 пс/13 від 15.03.2013, які аналогічні за своїм змістом та предметом. Відповідно до договорів предметом їх є продаж сої урожаю 2012 року, кількість, якість та ціна якого, визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Між позивачем і ТОВ «Агроюг і К» було укладено договір поставки № 102 ПС/12 від 30.09.2013, предметом якого є продаж (поставка) сої урожаю 2013 року, кількість, якість та ціна якого визначаються у Додатках, які є невід'ємною частиною договору.
Між позивачем і ТОВ «Айсберг Прайм» укладені договори поставки № 164 ПС/13 від 20.11.2013, № 167 ПС/13 від 25.11.2013, які є аналогічні за своїм змістом та предметом.
Також, позивачем у ТОВ «Техно-Торг» у 2012 році було придбано ноутбук та аксесуари до нього на суму 15 373,60 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинною документацією, яка мала бути складена при виконанні договорів постачання є товарно-транспортні (залізничні) накладні, сертифікати про наявність токсичних елементів, мікотоксинів, пестицидів та радіонуклідів; в рахунках-фактури та товарно-транспортних накладних наявні дефекти; позивачем не надано доказів, які б підтверджували поставлення ноутбука на баланс.
Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 11 зазначеного Кодексу на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до Податкового кодексу України:
- податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198);
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. п. 200.1, 200.4 ст. 200).
З огляду на викладене, вимоги Кодексу щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно із Кодексом поніс фактичні витрати по сплаті податку.
Проте, суд в кожному конкретному випадку має перевіряти факт надмірної сплати податку на додану вартість платником, який підлягає встановленню в судовому процесі як юридичний факт, оскільки з ним Кодекс пов'язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування.
По даній справі судами першої та апеляційної інстанцій, при визнанні спірного податкового повідомлення-рішення правомірним, та відповідно, відсутності права у позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, не досліджено та не здійснено аналізу платіжних доручень, податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальникам та продавцю, відповідно, в ціні придбаних товарів; не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі, яких позивачем сформовано спірну суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за перевіряємий період.
При цьому слід врахувати, що відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.
Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Протеїн Агро» задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 та постанову Оружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2014 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний