Справа № 11-кп/796/338/2016 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Суддя-доповідач - ОСОБА_2
11 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
законного представника обвинуваченого ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження №42015100000000430 від 28.03.2015 року щодо ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, за апеляційною скаргою прокурора ювенальної юстиції прокуратури міста Києва ОСОБА_11 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, -
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100000000430 від 28.03.2015 року щодо ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України - повернутий прокурору прокуратури міста Києва для усунення недоліків.
Обґрунтовуючи своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки, з огляду на вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України у неповнолітньому віці, вказаний процесуальний документ, всупереч вимогам ч. 1 ст. 485 КПК України, не містить даних про з'ясування органами досудового розслідування відомостей про неповнолітню особу, зокрема стан його здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру; наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення; ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння, умови життя та виховання неповнолітнього.
Крім того, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено прізвища осіб, з якими, за висновками слідчих органів, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, а саме: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , щодо яких кримінальна справа на розгляд до суду не направлялась, а обвинувальний акт не містить даних, що у визначеному процесуальним законодавством порядку, їх вину доведено, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, що є порушенням вимог ст. 17 КПК України і по суті є недопустимим.
Також в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України долучений до обвинувального акту, не зазначено таке процесуальне рішення як складання обвинувального акту, затвердження його прокурором.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність ухвали суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних доводів прокурор зазначає, що в обвинувальному акті чітко та зрозуміло викладені фактичні обставини, які прокурор вважає встановленими під час досудового розслідування, зокрема, зазначаючи в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин справи про інших учасників вчинення правопорушення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 є вказівка про виділення справи щодо останніх в окреме провадження.
Щодо відсутності вказівки в обвинувальному акті на вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, будучи неповнолітнім, апелянт посилається на те, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування зазначено про залучення в якості законного представника матір обвинуваченого ОСОБА_9 , а також в обвинувальному акті, визнано за обставину, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно із ст. 66 КК України, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, неповнолітнім, при цьому всі інші, у відповідності до ст. 485 КПК України, обставини підлягають дослідженню на стадії судового розгляду.
В апеляційній скарзі зазначено і про те, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування, як то відсутність відомостей про складання обвинувального акту та затвердження його прокурором, а відтак вказаний процесуальний документ повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити клопотання про продовження дії попередньо визначеного ОСОБА_10 запобіжного заходу; представника потерпілого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, а при вирішення клопотання прокурора покладався на розсуд суду; пояснення обвинуваченого, його захисника та законного представника, які, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а також відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та клопотання підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування викладені в ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, які передбачені п. п.1-9 цієї частини, і, зокрема, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті ( частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
За ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Проте ці вимоги закону, як правильно зазначив суд першої інстанції, прокурором у повній мірі виконані не були.
Так, відповідно до ст. 291 КК України обвинувальний акт складається відносно конкретної особи, якій було оголошено про підозру та досудове розслідування відносно якої завершено, а відтак вказівки в обвинувальному акті про дії інших осіб, які за висновками слідчих органів також вважаються злочинними, у разі невизнання їх підозрюваними чи обвинуваченими саме у цьому кримінальному провадженні, є неприпустимими та прямим порушенням ст. ст. 110, 337 КПК України, що беззаперечно свідчить про невідповідність обвинувального акту щодо ОСОБА_10 вимогам не тільки кримінального процесуального закону, а й загальним правовим положенням презумпції невинуватості.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження обвинувальний акт по цій справі був складений лише щодо ОСОБА_10 . У даному акті, а також у приєднаному до нього реєстру матеріалів провадження фактично відсутні будь-які належні дані щодо стану кримінальних проваджень відносно інших осіб, а також будь-які відомості про наявність відповідних судових рішень, якими би вже була встановлена та доведена винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 .
За таких обставин, колегія суддів визнає правильним висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав для повернення обвинувального акту прокурору для усунення виявлених недоліків, а тому апеляційна скарга в цій частині, як необґрунтована, задоволенню не підлягає.
Разом з тим, що стосується інших посилань суду першої інстанції про необхідність включення до обвинувального акту та реєстру матеріалів кримінального провадження - відомостей про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КПК України, у неповнолітньому віці та виконання слідчими вимог ст. 485 КПК України, то виходячи із вимог ст. 291 КПК України, такі відомості не є обов'язковими та не зазначаються в обвинувальному акті, оскільки відповідно до ст. 485 КПК України повинні бути з'ясовані під час досудового розслідування та судового розгляду. Більш того, сам обвинувальний акт містить посилання на таку обставину, що пом'якшує покарання, як вчинення злочину неповнолітньою особою.
За таких обставин, в цій частині апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню шляхом зміни ухвали суду першої інстанції і виключення зазначених вказівок із судового рішення.
Крім того, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку дії визначеного ОСОБА_10 відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який спливає 13 січня 2016 року, вислухавши з цього приводу доводи прокурора, який підтримав зазначене клопотання, думку представника потерпілого про його розгляд на розсуд суду, обвинуваченого, його законного представника та адвоката, які просили відмовити у задоволенні цього клопотання, колегія суддів з огляду на тяжкість інкримінованих особі кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, на відсутність по справі будь-яких даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, а також на те, що ризики, передбачені ст. ст. 177, 178, 199 КПК України, продовжують існувати і на даний час та є триваючими, а стороною захисту не надано нових та додаткових даних, які б свідчили, що відпали підстави, які були враховані судом при продовженні строків тримання під вартою, вважає за необхідне продовжити ОСОБА_10 визначений запобіжний захід на 30 днів з моменту закінчення попередньо встановленого такого строку, тобто до 12 лютого 2016 року включно.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора ювенальної юстиції прокуратури міста Києва ОСОБА_11 - задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100000000430 від 28.03.2015 року щодо ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України - повернутий прокурору прокуратури міста Києва для усунення недоліків - змінити, виключивши з неї вказівки про необхідність зазначення в обвинувальному акті відомостей про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у неповнолітньому віці та виконання слідчими вимог ст. 485 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 задовольнити частково. Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів, тобто до 12 лютого 2016 року включно.
В решті ухвалу - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4