Справа: 11-кп/796/1890/2015 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Категорія ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач - ОСОБА_2
29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
з участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року, згідно з яким, -
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Усть-Каменогорськ Казахської PCP, росіянин, громадянин Російської Федерації, з середньою освітою, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 1) 02.03.2012 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільнений умовно-достроково 26.12.2013 року на строк 5 місяців 23 дня; 2) 22.07.2014 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської обл. за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяців; 3) 28.08.2014 року вироком Подільського районного суду м. Києва за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяців, -
- визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного за цим вироком покарання з покаранням, призначеним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2014 року ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі, -
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні повторних крадіжок чужого майна з проникненням у житло за таких обставин.
Так, 11 січня 2014 року, десь о 12 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_3 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належні ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2.000 грн., фотоапарат, вартістю 700 грн., два наручних годинники, загальною вартістю 200 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 2.900 грн.
В цей же день, 11 лютого 2014 року, десь 12 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_4 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_9 жіночу сумочку, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якій знаходились наступні речі: паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, 5 дисконтних карток та платіжна картка AT „Райфайзен Банк Аваль” з ПІН-кодом до неї, видані на ім'я потерпілої, які матеріальної цінності для неї не становлять, гроші в сумі 87 грн. В подальшому, використовуючи викрадену платіжну картку AT „Райфайзен Банк Аваль” та ПІН-код до неї, зняв у банкоматі №8417339, що по вул. Фрунзе, 109А в м. Києві, гроші в сумі 875 грн., на які нарахована комісія в сумі 43,13 грн. Після цього викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд та своїми протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 1.005,13 грн.
Крім того, 11 лютого 2014 року, десь о 15 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_5 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_10 жіночу сумочку, вартістю 150 грн., в які знаходились наступні речі: мобільний телефон Самсунг, вартістю 800 грн. з СІМ-картою НОМЕР_1 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, мобільний телефон Самсунг, вартістю 200 грн. з СІМ-картою НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, гаманець, який матеріальної цінності для потерпілої не представляє, гроші в сумі 370 грн., блокнот та дві платіжні картки AT „Київська Русь” та ключі до квартири, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 1.520 грн.
27 лютого 2014 року, десь о 17 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_6 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належний ОСОБА_11 ноутбук Lenovo IdeaPad S10-3S, s/n 604EL00097, p/n 147003090, вартістю 1.200 грн., та твердотілий зовнішній накопичувач “Му passport”, на 32 ГБ, вартістю 800 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 2.000 грн.
06 березня 2014 року, десь о 21 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_7 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємне викрав належний ОСОБА_12 ноутбук Acer, вартістю 1.200 грн., а також жіночу сумку, вартістю 200 грн., в якій знаходились гроші в сумі 300 грн. та дисконтні картки, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 1.700 грн.
19 березня 2014 року, десь о 22 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_8 , та виявивши, що у вхідних дверях квартири знаходяться ключі, відкрив замок та, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_13 матерчату жіночу сумочку, яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, в якій знаходились: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, медична довідка, видані на ім'я потерпілої, які для неї матеріальної цінності не представляють, косметика, загальною вартістю 500 грн., гроші в сумі 6.000 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_13 майнову шкоду на загальну суму 6.500 грн.
17 квітня 2014 року, десь о 16 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_9 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належні ОСОБА_14 чоловічу сумку, вартістю 100 грн. та жіночу сумку, вартістю 150 грн., в яких знаходились наступні речі: паспорт громадянина України, довідка про присвоєнні ідентифікаційного номеру, пенсійне посвідчення, посвідчення водія та картка киянина, видані на ім'я ОСОБА_14 , паспорт громадянина України та довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, видані на ім'я ОСОБА_15 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Дачія Логан, д. н. з. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію на причеп, д. н. з. НОМЕР_4 , дисконтні картки та три в'язки ключів, які матеріальної цінності для потерпілого не представляють, мобільний телефон Nokia 6030, вартістю 200 грн., з СІМ-карткою НОМЕР_5 , яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, гроші в сумі 80 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд та своїми протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_14 майнову шкоду на загальну суму 530 грн.
17 квітня 2014 року, десь о 20 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_10 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_16 шкіряну жіночу сумку, вартістю 600 грн., в якій знаходились: паспорт громадянина України, довідка про присвоєнні ідентифікаційного номеру та посвідчення водія, видані на ім'я потерпілої, які матеріальної цінності для неї не представляють, флеш-карта на 1 Гб, вартістю 60 грн., гаманець, вартістю 50 грн., 15 дисконтних карток, платіжна картка ПАТ КБ „Приватбанк”, AT „Райфайзен Банк Аваль” та AT „Юні Кредіт Банк”, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, лакова косметичка з косметикою, загальною вартістю 500 грн., навушники „Самсунг”, вартістю 150 грн., гроші в сумі 200 грн., один долар США (еквівалент в національній валюті якого становить 25 гривень, згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.04.2014 року), в'язка ключів в кількості 5 шт. та пластиковий картка-пропуск, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_16 майнову шкоду на загальну суму 1.571,25 грн.
Крім того, 17 квітня 2014 року, десь о 21 год. 15 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_11 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_17 жіночу сумку із шкірозамінника, вартістю 200 грн., в якій знаходились: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу „Хюндай Акцент”, д. н. з. НОМЕР_6 та ключі до нього, договір обов'язкового страхування власників транспортних засобів, платіжна картка AT „Райфайзен Банк Аваль” та ключі від квартири, які матеріальної цінності для потерпілої не представляють, 2 шкіряних косметички з косметикою, загальною вартістю 500 грн., гроші в сумі 1.300 грн. та мобільний телефон НТС ChaCha silver, IMEI НОМЕР_7 , вартістю 1.508 грн., з СІМ-картою НОМЕР_8 , яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд та своїми протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_17 майнову шкоду на загальну суму 3.508 грн.
07 травня 2014 року, десь о 13 год. 30 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_12 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належні ОСОБА_18 гроші в сумі 2.200 грн. та кільце із жовтого недорогоцінного металу, вартістю 500 грн., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_18 майнову шкоду на загальну суму 2.700 грн.
Крім того, 08 травня 2014 року, десь о 19 год. 00 хв., ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, підійшов до вхідних дверей у квартиру АДРЕСА_13 , та виявивши, що вхідні двері квартири не зачинені на ключ, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою протиправного заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник в дану квартиру, звідки повторно таємно викрав належну ОСОБА_19 жіночу сумочку, вартістю 200 грн., в якій знаходились: мобільний телефон Соні Еріксон, вартістю 500 грн., з СІМ-карткою НОМЕР_9 , яка матеріальної цінності для потерпілої не становить, паспорт громадянина України, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, платіжна картка ПАТ КБ „Приватбанк”, видані на ім'я потерпілої, які матеріальної цінності для неї не становлять, шкіряний гаманець, вартістю 200 грн., гроші в сумі 300 грн. та гроші в сумі 900 доларів США (еквівалент в національній валюті яких становить 10.434,42 грн. згідно з офіційним курсом НБУ станом на 08.05.2014 року), 10 дисконтних карток та ключі від квартири, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять, після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд та своїми протиправними діями спричинив потерпілій ОСОБА_19 майнову шкоду на загальну суму 11.634,42 грн.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винуватості обвинуваченого та юридичну кваліфікацію його дій, просить вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухваливши новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання з покаранням, призначеним вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10. 2014 року, остаточно визначити покарання у виді 4 років 3 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2012 року остаточно визначити покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
В обґрунтуваннях вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом при призначенні покарання не враховано той факт, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив у січні-квітні 2014 року, тобто у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2012 року, а тому суд першої інстанції безпідставно не застосував до ОСОБА_7 кримінальний закон, який підлягав застосуванню, а саме ст. 71 КК України та не визначив остаточне покарання за сукупністю вироків, внаслідок чого обвинуваченому було призначено несправедливе, внаслідок м'якості покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та обвинуваченого, які не підтримали подану у справі апеляційну скаргу та просили, відхиливши її, залишити судове рішення без змін, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєнні ним декількох повторних таємних викрадень чужого майна, з проникненням у житло, за обставин, викладених у вироку; про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, які досліджувались за згодою усіх учасників провадження, у тому числі ОСОБА_7 в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками провадження змісту фактичних обставин справи, за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і ОСОБА_7 , який повністю визнав висунуте йому обвинувачення, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.
Будь-яких порушень при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено, а тому фактичні обставини справи, доведеність винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та юридична кваліфікація його дій у відповідності до ст. 404 КПК України не може бути предметом апеляційного розгляду та колегією суддів не перевіряється.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги заступника прокурора м. Києва про незастосування судом першої інстанції кримінального закону, який підлягав застосуванню, то вони як необґрунтовані задоволенню не підлягають з таких підстав.
Дійсно, кримінальні правопорушення, за які засуджений ОСОБА_7 за цим вироком, обвинувачений вчинив у період умовно-достроково звільнення за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2012 року.
Разом з тим, до обвинуваченого, який був засуджений у подальшому вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України положення ст. 71 КК України вже були застосовані та остаточне покарання у виді позбавлення волі за сукупністю вироків було визначено у термін 4 роки 2 місяця.
Крім того, при засудженні ОСОБА_7 вироком Подільського районного суду м. Києва від 28.08.2014 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України засудженому було призначено остаточне покарання і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням раніше призначеного покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду м. Києва.
У подальшому під час ухвалення 10.10.2014 року Дніпровським районним судом м. Києва вироку щодо обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів було визначено у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі з урахуванням покарання, що було призначено попереднім вироком Подільського районного суду м. Києва.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2014 року також був врахований вироком Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року при призначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
При цьому усі зазначені судові рішення набрали законної сили та є чинними.
Таким чином, наведені обставини беззаперечно свідчать про те, що положення ст. 71 КК України вже застосовувались до обвинуваченого відповідно до вироку Білоцерківського міськрайонного суду м. Києва від 22.07.2014 року та йому було призначено покарання і за сукупністю вироків, і таке покарання у подальшому враховувалось при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч. 4 КК України послідуючими судовими рішеннями, у тому числі і останнім вироком, який оскаржується прокурором.
А тому, враховуючи, що повторне застосування кримінального закону та фактичне призначення ще одного покарання, яке вже було призначено, не допускається, апеляційні доводи заступника прокурора м. Києва в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, з огляду на те, що апелянт за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а також за сукупністю злочинів відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України пропонує призначити покарання у тих же розмірах, що визначені судом першої інстанції, апеляційна скарга в цілому не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_20 залишити без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, у той же строк, - з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
.