Головуючий у 1 інстанції - Каліуш О.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
13 січня 2016 року справа № 233/5463/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Чебанова О.О., суддів Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2015 року у справі № 233/5463/15-а (головуючий у І інстанції Каліуш О.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області про визнання дій неправомірними,-
ОСОБА_2 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області, в якому просив: визнати неправомірними дії щодо нарахування Управлінням пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області з 01.02.2015 по 31.08.2015 сум податку на доходи фізичних осіб на розмір його пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як компенсацію за ушкодження здоров'ю або втрату працездатності; зобов'язати відповідача видати розпорядження про перерахунок його пенсії без утримання сум податку на доходи фізичних осіб з 01.02.2015 по 31.08.2015; стягнути з відповідача суми податку на доходи фізичних осіб, які були утримані з розміру його пенсії з 01.02.2015 по 31.08.2015 (а.с. 1-3).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2015 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача ОСОБА_3 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 68).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 листопада 2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Управління державної казначейської служби України у м. Костянтинівці Донецької області (а.с. 85).
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2015 року у справі № 233/5463/15-а відмовлено у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с. 94-97).
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено на неврахування судом першої інстанції істотної обставини у справі, а саме того, що пенсія позивача за своєю суттю є відшкодування шкоди позивачу, завданої наслідками Чорнобильської катастрофи, а відтак, вона звільняється від оподаткування.
На цих підставах просить суд скасувати постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2015 року у справі № 233/5463/15-а та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 105-107).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 належить (віднесений) до 1 категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 052618 від 23.07.1997, є інвалідом ІІ групи, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області як одержувач пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 4,6).
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 січня 2015 року, розмір пенсії позивача склав 8731,12 грн. (а.с. 5), враховуючи, що розмір пенсії перевищує три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2015 року управлінням, як податковим агентом, утримано в період з лютого по серпень 2015 року податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір.
Не погодившись із утриманням з пенсії податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 15 % позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що управління діяло в межах та у спосіб, визначених законодавством, а тому утримання з пенсії позивача у період з 01 лютого 2015 року по 31 серпня 20115 року податку на доходи фізичних осіб є правомірним та таким, що не суперечить чинному законодавству.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким внесено ряд змін до норм Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та до норм Бюджетного кодексу України.
Відповідно до ст.1 ПКУ в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До загальнодержавних податків (ст. 9 ПКУ) належить податок на доходи фізичних осіб.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до норм, встановлених ПКУ, починаючи з 01 січня 2015 року, платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (п.п.162.1.1,162.1.3 п.162.1 ст.162 ПКУ).
Згідно з п.п.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 КПУ об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи, що визначені пунктом 162.1 статі 163 ПКУ, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Пунктом 164.1 статті 164 ПКУ передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Пунктом 167.1 статті 167 ПКУ визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
При цьому, з 01 січня 2015 року згідно ст.8 Закону України “Про Державний бюджет на 2015 рік” від 28 грудня 2014 року № 80-VIII розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у розмір 1 218 гривень на місяць.
Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку здійснюються податковим агентом.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року, податкові агенти при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3 654,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1 218,00 грн. х 3), зобов'язані утримати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків. Якщо сума нарахування більше 12 180,00 грн (мінімальна заробітна плата 1 218,00 грн. х 10) ставка податку становитиме 15 та 20 відсотків.
Статтею 64 Бюджетного кодексу України (із змінами та доповненнями) передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.
Отже, з 01 січня 2015 року органи Пенсійного фонду України визначені податковими агентами при нарахуванні та виплаті пенсії. Положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року, і не визнані такими, що не відповідають Конституції України, тому у відповідача відсутні правові підстави не застосовувати норму закону, яка є чинною та такою, що не визнана не конституційною.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що управління правомірно утримувало з позивача 15% пенсії на податок з доходу фізичних осіб.
Щодо доводів апелянта що основна частка пенсії із заробітку та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю відноситься до суми відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи в контексті п.165.13 ст.165 ПК України, та не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п.п.5,7 роз'яснень Пленуму Вищого адміністративного суду, викладених в постанові № 4 від 16 березня 2012 року “Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 49 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюються пенсії у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення.
Отже, отримання пенсії та отримання компенсації за шкоду є не тотожними поняттями та мають різне правове навантаження.
Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2015 року у справі № 233/5463/15-а - залишити без задоволення.
Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 листопада 2015 року у справі № 233/5463/15-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя О.О. Чебанов
Судді І.В. Сіваченко
ОСОБА_4