Головуючий у 1 інстанції - Міхєєва І.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
16 грудня 2015 року справа №265/4566/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретар судового засідання - Челахова О.О., за участю прокурора - Бакшаєвої В.В., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року у справі № 265/4566/15-а за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, Департамент освіти й науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,-
10 липня 2015 року Прокурор м. Маріуполя звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності школи щодо невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» у сумі 7 673,50 грн.(а.с. 1-5).
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Позовні вимоги задоволені частково. Визнано дії неправомірними та зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з відрахуванням проведених виплат. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено (а.с. 56-61).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року у справі № 265/4566/15-а, прийняти нову постанову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що у ОСОБА_2 не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно вимог ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» оскільки на момент закінчення навчального закладу йому не виповнилось 18 років, а ця допомога має виплачуватись з 18 по 23 роки (а.с. 63-66).
ОСОБА_2, представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.
09 грудня 2015 року та 15 грудня 2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи за відсутності представника школи (а.с. 83, 116).
10 грудня 2015 року від другого відповідача надійшли письмові пояснення по справі, а саме щодо строку звернення прокурора до суду із даним позовом (а.с. 91-95).
11 грудня 2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності (а.с. 96).
Цього ж, 11 грудня 2015 року, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ліцею (а.с. 97).
Прокурор в судовому засідання просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що суд першої інстанції прийняв постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої - без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6), має статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі рішення виконавчого комітету Єнакієвської міської ради від 16 вересня 2009 року № 562 (а. с. 7).
15 лютого 2010 року ОСОБА_2 зараховано до 5-го класу школи-інтернат № 1 міста Маріуполя (а.с. 8), з якої 28 серпня 2014 року його відраховано до продовження навчання до Соледарського професійного ліцею як випускника (а.с. 9).
На підставі наказу № 244/к від 07 серпня 2014 року «Про виплату випускної допомоги випускникам», зокрема, ОСОБА_2 виплачено випускну допомогу в сумі 42,50 грн. (а.с. 10).
Відповідач перерахував відповідну суду допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 1021 від 18 серпня 2014 року (а.с. 11).
Відповідно до відомістю школи про отримання випускної допомоги, ОСОБА_2 отримав 42,50 грн. у серпні 2014 року (а.с. 14).
Відповідно до Витягу із Наказу Соледарського професійного ліцею від 01 вересня 2014 року ОСОБА_2 останнього зараховано до Соледарського професійного ліцею на повне державне утримання, як дитину-сироту та дитину позбавлену батьківського піклування (а.с. 98).
Під час перевірки школи у травні 2015 року прокурором виявлено не донарахування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 7 673,50 грн. у відповідності до положень ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року N 2342-IV, у зв'язку з чим 10 липня 2015 року в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.
Приймаючи спірну постанову (а.с. 56-61), суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строки звернення до суду з зазначеним позовом та розглянув позов по суті, задовольнивши частково позовні вимоги та зобов'язавши першого відповідача виплатити ОСОБА_2 належну його одноразову грошову допомогу, виходив з того, що Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має більшу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів, відтак, до спірних правовідносин мають застосуватись саме норми закону та відповідач повинен сплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, з чим суд апеляційної інстанції погоджується, з наступних підстав.
Абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (далі - Закон № 2342-IV) передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.
Відповідно до ст. 3, 4 Закону № 2342-IV основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 2342-IV держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (ч.2 ст.9 Закону № 2342-IV). Як вбачається з ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-IV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Таким чином, держава здійснює повне забезпечення, зокрема, дітей, позбавлених батьківського піклування. Випускники загальноосвітніх навчальних закладів із числа цих дітей та за рахунок навчального закладу забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
При цьому, ч.7 ст.8 Закону № 2342-IV встановлює обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші.
Як встановлено ст. 1 ст.9 Закону № 2342-IV до випускників закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування відносяться особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.
Отже апелянт не заперечує, що до його зазначеного закладу ОСОБА_2 є випускником, що підтверджується наказом відповідача № 121 від 28.08.2014 року( а.с.9)
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік», прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років з 01 січня 2014 року становив 1 286,00 грн. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм, ОСОБА_2 при випуску з Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради повинен був отримати одноразову грошову допомогу не менше чим 7 716 ,00 грн.
Посилання апелянта на положення п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05 квітня 1994 року № 226 (далі - Постанова № 226) суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1 п. 13 Постанови № 226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.
Разом з тим, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону № 2342-IV Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за Постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови Кабінету Міністрів України прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а саме одноразова грошова допомога підлягає виплаті ОСОБА_2 у розмірі, визначеному цим Законом.
Відповідно до ст.25 Закону № 2342-IV порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.
Статтею 39-9 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України. Норми ст.ст. 25, 39-9 Закону № 2342-IV регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.
Колегія суддів вважає, що одноразова грошова допомога ОСОБА_2 була виплачена у заниженому розмірі та не відповідала вимогам Закону, чим порушено його права.
Доводи апеляційної скарги, що одноразова грошова допомога виплачується при працевлаштуванні після закінчення навчального закладу, суперечать вимогам ст.8 Закону № 2342-IV.
Таким чином, суд вважає, що висновки апелянта є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2015 року у справі № 265/4566/15-а за позовом Прокурора м. Маріуполя в інтересах ОСОБА_2 до Маріупольської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради, Департамент освіти й науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа - Соледарський професійний ліцей про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу - залишити без змін.
Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 16 грудня 2015 року.
Повний текст ухвали виготовлено 21 грудня 2015 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі
Судді: Т.Г.Арабей
ОСОБА_3
ОСОБА_4