23 грудня 2015 рокусправа № 804/5362/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2 (дов.від 20.06.2015 р.), ОСОБА_3 (дов.від 18.11.2015 р.)
відповідача: - ОСОБА_4 (дов.від 04.11.2015 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі № 804/5362/15
за позовом Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця"
до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
"16" квітня 2015 р. Дочірнє підприємство "Санаторій "Славутич" ОСОБА_6 ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" звернулось до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 №0002102203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 925 грн. ( в т.ч. 51 950 грн. - основний платіж, 25 975 грн. - штрафна санкція).
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо виявлених порушень.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі № 804/5362/15 в задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.
Судом встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано за результатами виконання укладених угод про надання послуг (ремонтно-будівельні роботи). На підставі дослідження наданих сторонами документів, та враховуючи приписи чинного податкового законодавства, суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи, а саме акт прийняття виконаних робіт не може підтвердити реальність надання обумовлених угодами робіт та послуг, через відсутність необхідних реквізитів в бланку акта. Крім того суд вказує на відсутність іншої необхідної проектно-кошторисної документації, яка б свідчила про реальний характер укладеної угоди. Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не доведено реального здійснення укладених угод, а отже правомірності сформованих за наслідками вказаних угод податкового кредиту.
Не погодившись з постановою суду, Дочірнім підприємством "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі № 804/5362/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу встанови та дослідив обставини по справі, що призвело до невірного вирішення справи по суті. скаржник вказує на те, що необхідні первинні документи в повному обсягу підтверджують факт придбання реально наданих послуг та виконаних робіт.
Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Санаторій «Славутич ім. Б.В. Пашковського» з питань господарських відносин з ТОВ «Авальбудсервіс» за серпень 2014 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1405/04-16-22-01-32365106 від 19.11.2014 р., яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме порушення п. 198.1., п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за серпень 2014 року на загальну суму 51 949,50 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 №0002102203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 925 грн. ( в т.ч. 51 950 грн. - основний платіж, 25 975 грн. - штрафна санкція).
Не погодившись з позицією податкового органу вважаючи висновки відповідача протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси платника податків, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував на те, що позивачем не доведено реальності здійснення угод щодо придбання послуг з благоустрою території.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів не може вважати вмотивованими та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджено матеріалами справи, спірну суму податкового кредиту позивачем підприємством сформовано за результатами господарських відносин з ТОВ «Авальбудсервіс» з приводу виконання угод про надання послуг.
Так, 26.08.2014 року між ДП «Санаторій «Славутич ім. Б.В. Пашковського» (Замовник) та ТОВ «Авальбудсервіс» (Виконавець) укладено угоди про надання послуг №0816 та №0818, відповідно до умов яких, виконавець виконує, а замовник доручає, приймає та зобов'язується оплатити визначені умовами угоди послуги ( благоустрій території біля клубу-їдальні та корпуса №1 ДП Санаторій «Славутич ім. Б.В. Пашковського» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» в м. Верхньодніпровську.
Згідно до умов угоди №0816 від 26.08.2014 року виконавець виконує послуги з благоустрою території, відповідно до угоди № 0818 від 26.08.2014 року заміну покрівлі контори ДП Санаторій «Славутич ім. Б.В. Пашковського» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» в м. Верхньодніпровську.
На виконання укладених договорів та відповідно до наданих актів прийому виконаних робіт позивачем придбано робіт на загальну суму 590 000 грн. у т.ч. ПДВ - 98 333,33 грн. Сума сплаченого податку віднесено підприємством до складу податкового кредиту за серпень 2014 року.
За результатами перевірки, податковий орган дійшов висновку, що надані документи не містять необхідних реквізитів, що унеможливлює їх визначення як первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Крім того, відповідачем на підставі наявної податкової інформації щодо контрагента позивача, встановлено, що ТОВ «Авальбудсервіс» не має достатньо основних фондів та трудових ресурсів для виконання укладених угод стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій. За таких обставин відповідач дійшов висновку про не підтвердження реального характеру здійснення господарських операцій й відповідно протиправне формування податкового кредиту за результатами даних угод.
Дослідивши обставини по справі, а також документи надані представником позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим такі висновки податкового органу з наступних підстав.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).
Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).
Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).
Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.
З пояснень представника позивача, які підтверджені матеріалами справи, вбачається, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано за результатами придбання робіт з благоустрою території та заміни покрівлі.
Фактичне виконання таких робіт підтверджується наступними первинними документами: видаткові і податкові накладні, акти виконаних будівельних робіт, рахунки на оплату постачальника, договірні ціни, локальні смети та довідки про вартість виконаних будівле них робіт та затрати, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем виконаних ТОВ «Авальбудсервіс» будівельних робіт.
Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання підрядних робіт, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.
Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Авальбудсервіс» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.
На момент укладення та реалізації договорів контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Також з матеріалів справи вбачається наявність у вказаного контрагента позивача ліцензії Державної архітектурно - будівельної інспекції на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, діючих на момент виконання придбаних робіт.
Використання позивачем виконаних робіт у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, і більш того, підтверджується актом перевірки (а.с. 10-11).
Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.
Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.
Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.
Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з ТЛОВ «Авальбудсервіс» договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.
Дії позивача та його контрагента вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Авальбудсервіс», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.
Посилання податкового органу, підтримані судом першої інстанції, на недоліки первинної документації, колегія суддів не вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов'язкові реквізити.
В силу п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.
При цьому жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту надання послуг/виконання робіт, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг.
А з системного аналізу норм Податкового кодексу України вбачається, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ.
Отже, встановлення факту здійснення господарської операції, передує встановлення всіх обставин, яким належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у їх сукупності.
Факт реального виконання придбаних робіт, крім первинних документів, підтверджено показами свідків, заслуханих судом першої інстанції, а також фото матеріалами.
Доводи відповідача щодо неможливості встановити зміст та обсяг господарських операцій з актів приймання виконаних будівельних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки досліджені судом апеляційної інстанції акти, що містились в матеріалах справи, свідчать про належне зазначення всіх етапів заміни покрівлі та благоустрою території санаторію з вказівкою на об'єми виконання кожного етапу робіт кількість виконаних робіт тощо.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає доведеним реальний характер придбання робіт підприємством та відповідно правомірним формування податкового кредиту за даними угодами. Висновки податкового органу та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення на думку колегії суддів є необґрунтованим та протиправним. Згідно до встановлених обставин по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень, на якого покладається тягар доведення правомірності прийняття рішення в разі його оскарження, не доведено наявності законодавчо визначених підстав для прийняття спірного повідомлення-рішення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі № 804/5362/15 - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 р. у справі № 804/5362/15 - скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "Санаторій "Славутич" імені ОСОБА_5 закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 №0002102203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 925 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко