Справа № 2 - А -413/2007 р.
22 листопада 2007 року Таращанський районний суд Київської області
в складі.
головуючого, судді Бойка М. Г.
при секретарі. Островершенко О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення , -
Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просив суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, яка передбачена Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" незаконною та стягнути з відповідача недоплачені кошти на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1670 гривень.
Обґрунтовуючи заявлений позов позивач зазначив, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. За 2007 рік він отримав вказану допомогу в розмірі 90 гривень, що є значно нижчою, ніж це передбачено ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС", якою передбачено, що інвалідам 3-ої групи (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Він (позивач) звертався до відповідача із заявою в якій просив провести донарахування та виплату недоотриманих коштів за 2007 рік, проте йому в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено, про що була дана письмова відповідь від 04.09.2007 року і саме з даного часу він довідався про порушення свого права.
В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просить суд стягнути на свою користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2006, 2007 роки в розмірі 3000 гривень.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотивуючи тим, що дійсно ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" передбачені виплати на оздоровлення, на які вказує позивач. Проте, відповідно до ст. 62 вищезазначеного Закону, передбачено порядок таких виплат, які визначаються Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими органами державної виконавчої та місцевої влади. Даний порядок починаючи з 2005 року визначено постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", де встановлено щорічну допомогу на оздоровлення інвалідам 3-ої групи в розмірі 90 гривень, які за 2007 рік були виплачені позивачу. Крім того виходячи з того, що згідно із п. 37 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" дію абзацу другого частини четвертої статті 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено і вказану норму даного Закону не було визнано неконституційною, то вимога позивача провести виплату грошової допомоги за 2006 рік, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати є безпідставною. Щодо рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-РП, яким було визнано неконституційним п.3О ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то вказане рішення не можливо застосовувати в даному випадку, оскільки допомога на оздоровлення за 2007 рік позивачу була виплачена 28.04.2007 року, тобто до ухвалення вказаного рішення.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 3-ої групи (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС). Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивач, як інвалід 3-ої групи, має право на виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
28.04.2007 року відповідач виплатив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 90 грн. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач вважаючи, що дана
постанова, яка встановлює конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 3-ої групи (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС) в такому розмірі, суперечить вимогам ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, просить суд стягнути з відповідача на свою користь недоплачені кошти на оздоровлення за 2006-2007 роки в розмірі 3000 гривень.
Указані обставини встановлено з пояснень сторін, матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.
Враховуючи дані обставини суд вважає, що вищезазначені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки з моменту прийняття постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору в частині виплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року з послідуючими змінами та доповненнями. Таким чином, посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та її застосування при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення є безпідставним. Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Коституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, враховуючи наведене, Управління праці та соціального захисту населення повинно було виплачувати позивачці щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими Законами України правове регулювання суспільних відносин. Отже зупинення Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" дії ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційну гарантію забезпечення належних умов їх існування. Крім того рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-РП було визнано неконституційним п. 30 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст. 82 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" з 01 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 350 гривень на місяць, з 01 липня 2006 року - 375 гривень на місяць та з 01 грудня 2006 року - 400 гривень на місяць.
Відповідно до ст. 76 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік" з 01 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено 400 гривень на місяць, з 01 квітня 2007 року - 420 гривень на місяць, з 01 липня 2007 року - 440 гривень на місяць та з 01 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.
З огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі: 375 грн. х 4 = 1500 грн. за 2006 рік та 420 грн. х 4 = 1680 грн. за 2007 рік.
Враховуючи, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2006, 2007 роки в розмірі 180 грн. (90 грн. + 90 грн.), на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі (1500 грн. + 1680 грн. - 180 грн.) = 3000 грн.
Відповідно до п.3Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 30, 00 грн..
Керуючись ст. ст. 6, 9, 17, 89, 90, 158-163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 48, 62, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік." ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік.", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-РП, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 3000 (три тисячі) гривень.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 30, 00 грн..
постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.