Справа №2-4010/2000
23 жовтня 2007 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Литовки В.В.,
при секретарі - Ткаченко Т.Д.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення межі, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про встановлення межі , яка розділяє земельні ділянки НОМЕР_1 та АДРЕСА_1 з врахуванням належності йому колодязя .
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала й суду пояснила, що їй на праві свідоцтва про право на спадщину належить житловий будинок АДРЕСА_1. їй також належить земельна ділянка на підставі державного акту у розмірі 0, 0987га на якій розташований будинок. Вона та позивач на праві приватної власності мають колодязь, який розташований на межі з позивачем . Колодязь був збудований у 1962 році. 1\2 частина колодязя належить їй, а друга частина позивачу. Межа з паркану між їхніми земельними ділянками вважає наведена вірно та давно, що до покупки будинку позивачем.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги й суду пояснив, що йому на праві особистої власності належить житловий будинок. На межі з відповідачкою розташований колодязь, який він вважає належить йому на праві приватної власності, але колодязем безпідставно користується відповідачка і він безпідставно включений БТІ в план відповідачки . Просить суд установити межу, яка розділяла земельні дільниці з урахуванням, щоб колодязь був на території його земельної ділянки. Хоча межовий паркан установлений був ще до того, як він став власником будинку, та стоїть до цього часу.
Представник третьої особи, Беліиьківської селищної ради, у судовому засіданні пояснив , що позов ОСОБА_1 безпідставний і він його не визнає, так як колодязь є власністю як позивача так і відповідача, він знаходиться на межі і ним користується позивач та відповідач. Комісія селищної ради прийшла до висновку, що межа між земельними ділянками сторін по справі наведена вірно, та давно. Земельні ділянки позивача та відповідача по розмірах відповідають державним актам, виданими належним органом.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши доказу, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 27.02.1988 р. ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купив жилий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами у АДРЕСА_2 в том числі колодязь, а.с-4-6
На підставі рішення виконкому Біленьківської селищної Ради від 27.06.2001 р. ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 1054 га., за адресою АДРЕСА_2. а.с-7.
На підставі рішення виконкому Біленьківської селищної Ради від 16.09.2005 р. ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0, 0987 га., за адресою АДРЕСА_1. а.с-21, 24.
На підставі свідоцтва про право на спадщину по закону від 25.01.2005 р. виданого Третьої Краматорською державною нотаріальною конторою, житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами та будівлями в тому числі колодязь, розташованого в м. Краматорську вул.. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 а.с-26, 30
Державні акти сторонами по справі оскаржені не були.
Комісією депутатів Біленьківської селищної Ради було встановлено що межа між земельними ділянками сторін по справі наведена правильної порушень не виявлено, а.с-8, 10, 11.
У відповідності зі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку й право постійного користування земельною ділянкою засвідчує державними актами.
Ст. 106 ЗК України передбачає, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадку, коли вони зниклим, перемістились або стали невиразними.
Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
У судовому засіданні встановлено, що межа між земельними ділянками позивача та відповідача не зникла, не перемістилась, та не стала невиразною.
Згідно зі ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Згідно зі ст.158 ЗК України , виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.
Як видно з документів на право власності, як позивач, так і відповідачка мають у власності один і той же колодязь, який розташований на межі.
Ст.108 ЗК України, передбачає, власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його угоди.
При таких обставинах вимоги ОСОБА_1 про встановлення твердої межі - перенесення забору, з врахуванням щоб колодязь був на території його земельної ділянки, безпідставні, тому що межі визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, та органами місцевого самоврядування, окрім цього, ділянка позивача по розмірах відповідає державному акту, виданий ОСОБА_1 належним органом, а колодязь находиться у спільній власності позивача та відповідача, тому в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 106, 107, 108, 125, 126, 158 ЗК України, ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення межі відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження .
Заява про апеляційне оскарження дійсного рішення може бути подане протягом десяти днів від дня його проголошення.