Справа №2-1917 2007 рік
08 листопада 2007 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: Головуючого судді Каліуш О.В., при секретарі Кащенко В.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кузнецова М. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна, третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення морального збитку,
З 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 працювала прибиральницею службових приміщень ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна. Наказом № 56-к від 25.06.2007 року була звільнена за п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що з нею був укладений трудовий договір на невизначений строк. Крім того, звільнення було проведено в останній день її хвороби. Діями відповідача їй спричинена моральна шкода, бо були порушені її сімейні плани, втрачені нормальних життєві зв'язки, позбавлена можливості реалізувати бажання і звички, що викликало сильні душевні страждання, тому просить стягнути з відповідача 2000 гривен в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надала суду копію наказу № 36 к від 19 квітня 2007 року про прийняття на роботу; копію наказу № 56 к від 25.06.2007 року про звільнення з роботи; довідку про середній заробіток; довідку Горлівського МЦЗ; копію трудової книжки, листки непрацездатності.
Представник відповідача Кузнецов М. М. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав повністю, пояснивши, що позивач знала про те, що укладає строковий трудовий договір, тому звільнення позивача по закінченню строку трудового договору є правомірним.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, заперечень проти позовних вимог ОСОБА_1 не надавав.
Допитана в якості свідка майстер АБК шахти ім. Ю.О. Гагаріна ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що особисто повідомляла ОСОБА_1 про те, що з нею буде укладений строковий трудовий договір. На ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна прийняття на роботу строком на 2 місяці відбувається як прийняття з іспитовим строком. Позивач належним чином не виконувала свої трудові обов'язки, тому трудовий договір з нею подовжений не був.
Свідок ОСОБА_7 - інспектор відділу кадрів ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна у судовому засіданні пояснила, що на момент прийняття ОСОБА_1 на роботу посада прибиральниці службових приміщень була вакантною, ОСОБА_1 прийшла з заявою про прийняття на роботу, в якій чітко було зазначено „тимчасово на 2 місяці". Після оформлення документів, ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про прийняття на роботу. Позивач була звільнена в останній день лікарняного листа, який є датою розрахунку, по закінченню строку трудового договору.
Свідок ОСОБА_8 - начальник відділу кадрів ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 укладався строковий трудовий договір за рішенням керівництва підприємства. ОСОБА_1 заяву про продовження трудового договору не надавала, тому була звільнена по закінчення строку трудового договору останнім днем лікарняного листа.
Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до 4.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть біти встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 при прийнятті на роботу не виявляла бажання укладати строковий трудовий договір, про що свідчить її заява про прийняття на роботу. Крім того, ОСОБА_1 належним чином з наказом про прийняття на роботу ознайомлена не була, на що вказує рукописна дописка в наказі № 36 к від 19 квітня 2007 року про прийняття на роботу „тимчасово на 2 місяці". З пояснень представника відповідача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що при прийнятті ОСОБА_1 на роботу посада прибиральниці службових приміщень ДП шахті ім. Ю.О. Гагаріна була вакантною.
2
Пленум ВСУ в п.9 постанови від 06.11.1992 року № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що укладення трудового договору на визначений строк за відсутності умов, визначених ч.2 ст. 23 КЗпП України є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Встановивши у судовому засіданні, що між ДП шахті ім. Ю.О. Гагаріна та ОСОБА_1 був укладений трудовий договір на невизначений строк, суд вважає, що звільнення позивача проведено з порушенням трудового законодавства.
При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 стосовно того, що ОСОБА_1 знала про те, що укладає строковий договір та не заперечувала проти цього, оскільки вказані доводи спростовуються встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами справи.
Згідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Нарахування виплат за вимушений прогул суд провадить шляхом множення середньоденного заробітку, який дорівнює 12, 20 гривен ( визначений шляхом ділення середньої заробітної плати за два останні календарні місяці на число робочих днів: 268, 48 гривен : 22 робочих дня = 12, 20 гривен) на число робочих днів за період вимушеного прогулу (з 26.06.2007 року по 08.11.2007 року - 97 днів). Таким чином, розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складе: 12, 20 гривен х 97 робочих днів = 1183 гривні 40 копійок.
Також суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на підставі ст. 237-1 КЗпП України моральної шкоди за мотивів доведеності факту спричинення такої шкоди. Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, суд враховує характер та ступінь душевних страждань ОСОБА_1, яких остання зазнала у зв'язку із незаконним звільненням та виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню відповідачем ДП шахта ім. Ю.О. Гагаріна у розмірі 750 гривен.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ч.2 ст. 23, 235, 237-1 КЗпП України, п.9 Постанови Плетуну ВСУ № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року, ст. ст. 209, 214-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в якості прибиральниці службових приміщень Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна.
Стягнути з Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26 червня 2007 року по 08 листопада 2007 року у розмірі 1183 (одна тисяча сто вісімдесят три) гривні 40 копійок.
Стягнути з Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 750 (сімсот п'ятдесят) гривен.
Рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Державного підприємства шахта ім. Ю.О. Гагаріна судовий збір на користь держави у розмірі 51 гривні, а також витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь УДК у м. Донецьку (рахунок 31216259700004, отримувач УДК у м. Донецьку, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецької області) у розмірі ЗО гривен.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі в Поденний строк з дняпроголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягам 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.