печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4958/13-к
21 березня 2013 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Козлов Р.Ю., при секретарі Марченко Я.М., за участі прокурора Капелюшного О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гулицького С. та начальника відділу прокуратури м. Києва з організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Сьоми Н., щодо невнесення відомостей до ЄРДР,-
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність начальника управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України С. Гулицького та начальника відділу прокуратури м. Києва з організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Н. Сьоми, щодо невнесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення.
В обґрунтування доводів та вимог скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 05.02.2013 року він звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою, в якій просив внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ст.ст. 365, 366 КК України.
Однак, всупереч положенням ст.ст. 60, 214 КПК України зазначена заява не була зареєстрована в ЄРДР та листом від 08.02.2013 року направлена за належністю до прокуратури м. Києва. Однак, після отримання уповноваженою особою прокуратури м. Києва заяви від 05.02.2013 року, заявнику у порядку Закону України «Про звернення громадян» надана відповідь про недоцільність реєстрації в ЄРДР його заяви.
Посилаючись на вищезазначені обставини та положення ст.ст. 214, 303, 307 КПК України, скаржник просить визнати бездіяльність незаконною та зобов'язати начальника управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гулицького С. та начальника відділу прокуратури м. Києва з організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Сьоми Н. внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення вищезазначеними особами.
Скаржник у судовому засіданні подану скаргу підтримав.
Прокурор ГПУ проти задоволення скарги заперечував.
За вказаних обставин, виходячи з принципу диспозитивності кримінального провадження, слідчим суддею визнано можливим проводити розгляд скарги у відсутність осіб дії яких оскаржуються.
Заслухавши думку скаржника та прокурора, вивчивши скаргу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом на підставі доводів скарги встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 05.02.2013 про вчинення кримінального правопорушення Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ст.ст. 365, 366 КК України.
Разом з тим, 08.02.2013 року скаржнику було направлено лист за підписом заступника начальника управління Головного слідчого управління Гулицького С., згідно якого його заява про вчинення кримінального правопорушення направлена за належністю до прокуратури м. Києва.
Листом № 09/1-8112-11 від 20.02.2013 за підписом начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні Сьоми Н. заявника повідомлено, що його заява від 05.02.2013 року розглянута на підставі Закону України "Про звернення громадян".
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
У відповідності до положень ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, реєстрація кримінальних правопорушень шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а також реєстрація осіб, які їх вчинили, слідчим (прокурором), під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, не суперечить положенням ст.ст. 214,218 КПК України.
Також, згідно з п. 3.6 наказу Генерального прокурора України №125 від 03 грудня 2012 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення», заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли до прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для здійснення досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня. Рішення про передачу таких заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення для внесення до ЄРДР слідчими прокуратур АРК, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, приймаються керівниками органу прокуратури.
Таким чином, дії начальника управління Головного слідчого управління ГПУ Гулицького С. щодо направлення заяви ОСОБА_1 до прокуратури м. Києва за територіальним принципом не суперечать вищезазначеним положенням закону та наказу Генерального прокурора України №125 від 03.12.2012, а відтак слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги в цій частині.
Також не підлягає задоволенню скарга ОСОБА_1 в часині оскарження бездіяльності начальника відділу прокуратури м. Києва з організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Сьоми Н., з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Незважаючи на те, що заява ОСОБА_1 яка надійшла до прокуратури м. Києва, названа ним як «заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення», остання за своїм змістом та суттю не є повідомленням про злочин, а лише містить міркування заявника щодо фальсифікації на його думку доказів у кримінальній справі № 07-5659, порушеної щодо ОСОБА_9, належність та допустимість яких може бути оцінена в ході розгляду кримінальної справи по суті.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307,309 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника управління Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Гулицького С. та начальника відділу прокуратури м. Києва з організації участі прокурорів у кримінальному судочинстві Сьоми Н., щодо невнесення відомостей до ЄРДР - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя