Справа № 755/8933/15-ц
"15" жовтня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаврилової О.В.,
при секретарі - Неділько Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, -
В квітні 2015 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, вимоги якого були зміненні в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 31 ЦПК України, в якому просить суд: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К3М02AW22906344 від 04.07.2007 року в сумі 29074,27 доларів США, що за курсом 23.43 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.04.2015 року складає 681 210,15грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль марки «ВАЗ», модель:210934, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий хетчбек, номер кузова/шассі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1; вилучити у ОСОБА_1 та передати позивачу вищезазначений предмет застави; зобов'язати відповідача передати позивачу комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля марки «ВАЗ», модель:210934, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий хетчбек, номер кузова/шассі: 6DT21093470022934, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1; надати позивачу право від імені відповідача на зняття та постановку на облік предмет застави - автомобіль марки «ВАЗ», модель:210934, рік випуску 2007, тип ТЗ легковий хетчбек, номер кузова/шассі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.07.2007 року між сторонами укладено договір №K3M0AW22906344, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7 011,55 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 8,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.07.2012 року. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, Відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач 04.07.207 р. уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль марки «ВАЗ», модель 210934, рік випуску - 2007, тип ТЗ: легковий хетчбек, номер кузова/шассі: НОМЕР_2, реєстраційний номер:НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 Згідно з умовами договору застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства. Оскільки відповідач зобов'язання за кредитно-заставним договором не виконує, предмет застави в заклад банку не передає, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з викладених у позові підстав та просив його задовольнити.
Відповідач та його представники в судове засідання не з'явилися, представники відповідача надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити з підстав спливу строків позовної давності, подали заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності та письмові заперечення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема є договори та інші правочини.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принципи повернення, строковості та платності означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк із відповідною платою за його користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, 04.07.2007 року між сторонами укладено кредитний договір №K3M0AW22906344 (а.с 13-14), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі через касу банку або перерахування на поточний рахунок автосалону на строк з 04.07.2007 року по 03.07.2012 р. включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 5 213,65 доларів США на наступні цілі: купівля автомобіля, 34,00грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі обмежень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2., а також у розмірі 1 797,90 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,67 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,23% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11. даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. даного договору. Періодом сплати вважати період з 4 по 9 число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позивальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 118,08 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Відповідно до п. 7.3. кредитного договору, забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля ВАЗ 210934.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики у розмірах і в порядку, що встановлені договором. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Також 04.07.2007 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна (а.с. 15-16), яким забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором №K3M0AW22906344 від 04.07.2007р., за яким в заставу передано автомобіль марки ВАЗ 210934, 2007 року випуску, легковий хечбек, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить заставодавцю на праві власності.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля марки «ВАЗ», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_1. (а.с. 17).
Пунктом 24 вищезазначеного Договору застави рухомого майна передбачено звернення стягнення на предмет застави, серед іншого, шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателя у рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором.
Крім того, у випадку порушення заставодавцем/позивачальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором, або даним договором застави, заставодавець зобов'язаний доставити предмет застави за вказаною в договорі адресою у строк 7 днів з моменту пред'явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строк сплати якої настав.
19.03.2015р. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення від 05.03.2015р. про необхідність у термін не пізніше 30 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, погасити прострочену заборгованість в сумі 28331,03 доларів США (а.с.10-12).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до положення статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст. 19 Закону України „Про заставу", що кореспондується із положенням статті 589 Цивільного кодексу України, за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойку), необхідні витрати та утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 589 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України)
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №K3M0AW22906344 від 04.07.2007р., станом на 10.04.2015р. заборгованість відповідача складає 29 074,27 доларів США, що складається з: 5 292,07 доларів США - заборгованості за кредитом; 6 131,84 доларів США - заборгованості за відсотками; 563,53 доларів США - заборгованість з комісії та 17 086,83 доларів США - заборгованість з пені. (а.с.6-8, 47-49)
Надані позивачем розрахунки заборгованості перевірені судом та не оспорені стороною відповідача, доказів часткової або повної сплати зазначеної заборгованості за кредитним договором суду не надано, тому вимоги позову про звернення стягнення на предмет застави у передбачений договором та Законом спосіб є правомірними.
Разом з тим, представником відповідача подано до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до усіх позовних вимог, у якій представник просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності (а.с.81).
Як роз'яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення.
Дослідивши та вивчивши наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд встановив, що останнє погашення заборгованості ОСОБА_1 мало місце 09.09.2008 року.
Доказів вчинення відповідачем інших платежів, чи списання банком коштів в рахунок погашення заборгованості при настанні строків платежів суду не надано.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою виконання зобов'язання 19.03.2015р., а з даним позовом до суду в квітні 2015 року.
Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як кінцевий строк повернення кредиту - до 03.07.2012р., так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісяця з 4 по 9 число кожного.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.
Як зазначалося вище, сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 03.07.2012р.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з умовами укладеного між сторонами у справі кредитного договору (пунктами 7.1) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами з 4 по 9 число кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Як вже зазначалося вище, ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим з 10.09.2008р. у нього утворилась заборгованість за кредитним договором. У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до нього в квітні 2015 року.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежа.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від від 19.03.2014р. у справі №6-20цс14, яка у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для всіх судів України.
Зважаючи на викладене, суд убачає передбачені законом підстави для застосування в межах даного спору позовної давності у зв'язку зі спливом її строку, оскільки останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулося 09.09.2008 року, позивач звернувся до суду з позовом в квітні 2015 року, стороною відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом строків позовної давності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору слід віднести за рахунок позивача у сплаченому при подачі позову розмірі.
На підставі викладеного, ст. 251- 253, 256-258, 261, 266, 267, 525, 526, 549, 572, 589, 590, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про заставу», керуючись ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 197, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя