Провадження № 11-кп/793/53/16 Справа № 710/2081/15-к Категорія: ст.128, ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
обвинуваченогоОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, громадянин України, українець за національністю, з середньою-спеціальною освітою, не одружений, пенсіонер, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.128 та ч.1 ст.263 КК України та якому призначено покарання:
- за ст.128 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень і виконується самостійно;
- за ч.1 ст.263 КК України - 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за проведення балістичних експертиз в сумі 859 гривень 32 копійки.
Згідно з вироком ОСОБА_7 06.08.2015року, приблизно о 06.00. годині, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_2 , під час сварки на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, тримаючи руками за шию ОСОБА_9 , не маючи умислу на нанесення тілесних ушкоджень, однак передбачаючи можливість їх настання, відштовхнув останню, внаслідок чого вона впала, вдарившись правою рукою об дерев'яну поверхню підлоги, отримавши при цьому тілесне ушкодження у вигляді розриву зв'язок ладьєвидного напівмісячного суглобу справа, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №135 А від 28.08.2015 року відноситься до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Він же, на початку 1980 року незаконно придбав, знайшовши 97 патронів калібру 5,6 мм та 2 патрони калібру 9мм, які добровільно органам державної влади не видав, а в цей же час без передбаченого законом дозволу переніс їх додому - в будинок АДРЕСА_1 , де і зберігав до 06.08.2015 року, коли під час огляду місця події в зазначеному будинку працівники міліції виявили та вилучили 97 патронів калібру 5,6 мм. та 2 патрони калібру 9 мм та які, згідно з висновком судово-балістичної експертизи №1/730 від 27.08.2015 року є: 97 патронів - боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,6 мм, спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання заводського виробництва СРСР; 2 патрони - боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 9мм., патрони до пістолету Макарова (ПМ) заводського виробництва м. Юрюзань, Росія.
Не погодившись з вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ст.128 КК України через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання суду про застосування стосовно ОСОБА_7 положень ст.69 КК України та призначення йому покарання за ст.128 КК України - штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень, з виконанням вказаного покарання самостійно. Звільнити ОСОБА_7 від покарання за ст.128 КК України як особу, якій не може бути призначене жодне з передбачених вказаною нормою покарань. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , який не заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.128 та ч.1 ст.263 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених в порядку ст.349 КПК України та ніким не оскаржується.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині не проводиться.
Згідно з вимогами ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.128 КК України необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження - карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.
Згідно з вимогами ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Відповідно до положень п.8 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст.69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Дослідженням матеріалів встановлено, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання вищевказані вимоги закону не виконані.
Суд першої інстанції, всупереч положень ст.69 КК України, без наявності як мінімум двох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, визначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, перейшов до іншого, більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції ст.128 КК України, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призвело до неправильного призначення покарання.
У той же час, судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 на час вчинення кримінального правопорушення та ухвалення вироку досяг пенсійного віку, а тому у відповідності з вимогами ст.ст. 56, 57, 61 КК України йому не можуть бути призначені покарання у виді громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі, тобто жодне з покарань, передбачених санкцією ст.128 КК України.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання не передбаченого санкцією статті 128 КК України, натомість повинен був звільнити ОСОБА_7 від покарання за вказаною статтею.
Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Згідно з вимогами п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно з вимогами п.п.1, 2 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою зміну судового рішення, є незастосування закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року необхідно змінити в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання та звільнити останнього від призначення покарання за ст.128 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ст..128 КК України - змінити.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку посилання про застосування відносно ОСОБА_7 положень ст.69 КК України та призначення йому покарання за ст.128 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень, з виконанням вказаного покарання самостійно.
Звільнити ОСОБА_7 від покарання за ст.128 КК України як особу до якої не може бути призначене жодне з передбачених вказаною нормою покарань.
В решті вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 02.10.2015 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді