09 грудня 2015 року м.Київ К/800/47433/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Черешня Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, третя особа - Товариство з додаткової відповідальністю «Завод АДВІС», про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, в якому просила зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01 липня 2013 року, перерахувати та виплатити за невиплачені місяці 2013-2014 року пенсію за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала про неправомірність припинення відповідачем виплати їй пенсії на пільгових умовах, оскільки записами в трудовій книжці та поданим роботодавцем пактом документів підтверджено період її роботи з 27 грудня 1978 року по 12 травня 1987 року на посаді пресувальника на гарячому штампуванні третього розряду в автоматичному цеху Акціонерної компанії АДВІС.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2014 року позов задоволено; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо припинення виплати ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов'язано відповідача поновити виплату ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 01 липня 2013 року та виплатити невиплачені кошти пенсії на пільгових умовах.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стаж роботи позивача на посаді пресувальника на гарячому штампуванні третього розряду в автоматичному цеху Акціонерної компанії АДВІС за період з 27 грудня 1978 року по 12 травня 1987 підтверджена записами в трудовій книжці.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року до участі у справі залучено Товариство з додаткової відповідальністю «Завод АДВІС» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року повністю задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому; постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2014 року скасовано та прийнято нову; в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
При винесенні рішення суд апеляційної інстанції виходив із встановлених обставин щодо невідповідності наведених у трудовій книжці відомостей про роботу у спірний період первинним документам, наявним на підприємстві.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року скасувати, постанову Хмельницького міськрайонного суду від 26 березня 2014 року залишити в силі.
Управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційного суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 24 листопада 2004 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з врахуванням роботи на посаді пресувальника на гарячому штампуванні третього розряду в автоматичному цеху Акціонерної компанії АДВІС з 27 грудня 1978 року по 12 травня 1987 року.
Рішенням відповідача від 11 липня 2013 року №192 виплату пільгової пенсії позивачу припинено у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих пільговий стаж роботи.
Підставою прийняття такого рішення відповідача стали результати зустрічної перевірки, проведеної у липні 2013 році працівниками УПФУ у м.Хмельницькому (акт від 05 липня 2013 року), під час якої встановлено факт недостовірності даних, зазначених у довідках, виданих позивачу ТДВ «Завод Адвіс», а саме первинні документи про роботу на підприємстві на посаді пресувальника на гарячому штампуванні третього розряду не надано, за наявними документами позивач працювала на підприємстві з 01 жовтня 1981 року по 30 березня 1998 року, проте на інших посадах.
Листом від 15 липня 2013 року відповідач повідомив позивача про те, що за результатами зустрічної перевірки, проведеної у ТЗДВ «Завод Адвіс», встановлено відсутність первинних документів (накази про прийом та звільнення з роботи, картки ф.Т-2, особові рахунки по заробітній платі), які б підтвердили права на пенсію за віком на пільгових умовах, у зв'язку з чим виплата пільгової пенсії з 01 липня 2013 року припинена.
Вважаючи дії відповідача неправомірними позивач звернулася до суду.
Відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731, встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У п.3 Порядку №637 зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.20 вищенаведеного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до п.п.23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Як встановлено у ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до п.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_4, наказом від 27 грудня 1978 року №478 вона переведена пресувальником на гарячому штампуванні третього розряду, наказом від 12 травня 1987 року № 397 переведена в цех точного сталевого лиття. У довідці від 26 жовтня 2004 року №171 про уточнюючий характер роботи зазначено, що протягом періоду з 27 грудня 1978 року по 12 травня 1987 року ОСОБА_4 працювала повний робочий день на посаді пресувальника на гарячому штампуванні.
Проте, відповідно до акту зустрічної перевірки первинних документів у ТЗДВ «Адвіс» встановлено відсутність первинних документів (накази про прийом та звільнення з роботи, картки ф. Т-2, особові рахунки по заробітній платі), які б підтвердили право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, у довідці від 25 липня 2014 року №91, виданої Товариством з додатковою відповідальністю «Завод АДВІС» зазначено, що гр.ОСОБА_4 у період з 27 грудня 1978 року по 12 травня 1987 року за професією пресувальника на гарячому штампуванні у ТДВ «Завод АДВІС» не працювала. Усі записи у трудовій книжці про стаж роботи на підприємстві не відповідають дійсності. Згідно особистої картки форми № П-2, наказів та прийом, переведення та звільнення ОСОБА_4 працювала на підприємстві з 01 жовтня 1981 року по 30 березня 1998 року комірником, сортувальником литва, вахтером (сторожем), свердлувальником, розподілювачем робіт, табельником, модельником виплавних моделей, прибиральником виробничих приміщень.
Так, з особової картки форми №П-2, наказів на прийом, переведення та звільнення вбачається, що згідно з наказом від 17 серпня 1981 року №851 позивач прийнята на посаду у транспортноскладський цех на склад №3 комірником; наказом від 19 жовтня 1981 року №500 переведена у ЦТСЛ №2 на термообрубну дільницю сортувальником литва; наказом від 25 липня 1983 року №350 переведена у відділ кадрів та технічного навчання вахтером (сторожем); наказом від 17 жовтня 1984 року №396 переведена у механічний цех № 1 перекваліфікантом свердлувальника; наказом від 25 грудня 1984 року №313-К присвоєна кваліфікація свердлувальника 2 розряду; наказом від 26 грудня 1986 року №550 переведена у відділ кадрів та технічного навчання розподілювачем робіт 2 розряду; наказом від 07 вересня 1987 року №280-К переведена табельником у цьому ж відділі; наказом від 03 липня 1989 року №246 переведена у ТГСЦ розподілювачем робіт 4 розряду; наказом від 30 жовтня 1994 року №415 переведена у ЦТСЛ №1 на модельну дільницю модельником виплавних моделей; наказом від 14 листопада 1994 року №444 переведена у цех малих серій прибиральником виробничих приміщень; наказом від 30 березня 1998 року №123 звільнена на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штатів). Крім цього, накази за № 478 від 27 грудня 1978 року та за № 397 від 12 травня 1987 року, вказані у трудовій книжці та довідці уточнюючого характеру роботи від 26 жовтня 2004 року №171, відносно ОСОБА_4 надані не були; у книзі «записи про переведення за 1978 рік прошитий останній наказ від 27 грудня 1978 року № 453, наказу № 478 немає, у книгах «Переводи» та «Звільнення» за 1987 рік виявлені накази за 12 травня 1987 року №№ 184 -189 відносно інших осіб, та є наказ № 397 від 29 вересня 1987 року про звільнення іншої особи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком №1 у зв'язку з виявленою невідповідністю відомостей, зазначених у трудовій книжці ОСОБА_4 та уточнюючій довідці, первинним документам та наявності інформації щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді