Провадження №2/485/4/16
05 січня 2016 року Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Лисенко М.Є.,
при секретарі - Бондаренко С.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
за участю представника позивача - ОСОБА_2,
з участю відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку особистою власністю, усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання спільної сумісної власності на житловий будинок, визнання права власності на 1/2 частини будинку в порядку поділу спільного майна подружжя,
02 липня 2015 року ОСОБА_1В, звернулася до суду зі вказаним вище позовом. Позивач, зазначала, що 22 листопада 2006 року під час перебування в шлюбі з відповідачем для потреб сім'ї за власні кошти придбала житловий будинок №7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка. Правовстановлюючий документ на даний об'єкт і право власності оформлено на її ім'я. В будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_3, та їх діти. За останні роки відносини з відповідачем погіршилися, який почав вчиняти сварки і бійки на очах неповнолітніх дітей. Шлюб між сторонами рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області 18 листопада 2014 року розірвано. На теперішній час вона разом з дітьми проживає в будинку своїх батьків, а відповідач в будинку проживає сам та добровільно не бажає з нього виселитися та знятися з обліку.
Просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок №7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка. Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком як власнику, шляхом виселення відповідача з цього будинку. Та зняття ОСОБА_3О, з реєстрації за місцем проживання з житлового будинку №7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка. А також стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.
08 липня 2015 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання спільною сумісною власністю на житловий будинок №7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка. Визнання за ним право власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя. Оскільки протягом всього часу в житловому будинку за спільні кошти подружжя проводився ремонт та заміна вікон, дверей, а також побудовано гараж, паркан, добудовано кухню та терасу. Вартість житлового будинку істотно збільшилась.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зустрічний позов не визнали.
Відповідач та представник відповідача позовні вимоги первісного позивача не визнали та підтримали позовні вимоги за зустрічним позовом.
Заслухавши показання сторін, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Вирішуючи спір між сторонами суд виходить із положень ст.ст.58-60, 212 ЦПК України, згідно з якими належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд від ображає у рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
В силу ст.ст. 60,63.68-71 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків передбачених Цивільним кодексом України.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Судом установлено, підтверджується наявними у справі доказами і не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1, та відповідач ОСОБА_3О, з 23 вересня 2000 року перебували у юридичному шлюбі, який розірвано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області 18 листопад 2014 року. (а.с.13). Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей 2001 та ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.18-19). Для потреб сім'ї під час спільного сумісного проживання 22 листопада 2006 року придбано житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, який знаходиться по вулиці Ватутіна,7 в м. Снігурівка Миколаївської області за ціною 20 000 грн., який зареєстрований на ім'я позивача. Який збудований згідно технічного паспорту на житловий будинок. (а.с.9-12)
Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
На підтвердження свого позову ОСОБА_1, надала нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу від 22 листопада 2006 року у якому позивач виступав покупцем за кошти, що є його особистою приватною власністю - п.1.4 договору. Про придбання житлового будинку у період зареєстрованого шлюбу за суму та на умовах за його розсудом, за кошти, які придбані нею особисто, є її особистою приватною власністю. Про що зазначив відповідач у письмовій заяві на ім'я нотаріуса. Справжність підпису ОСОБА_3О, засвідчено нотаріально, номер у реєстрі 1441. Ці обставини підтвердила приватний нотаріус ОСОБА_5, за допиту свідком у судовому засіданні. Свідки ОСОБА_6М, ОСОБА_7О, як учасники посвідчених угод купівлі-продажу показали, що кошти на купівлю житлового будинку ОСОБА_1В, надав її батько ОСОБА_6, який продав належне йому нежитлове приміщення телемайстерні за 20000 гривень. Зазначене підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів про нотаріальне посвідчення договору купівлі продажі від 22 листопада 2006 року за № 1731984 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1В, віл 04 грудня 2006 року за № 15561582.(а.с.36-37).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, особисто. Ствердження позивачкою факту належності їй на праві особистої приватної власності житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудженнями, який знаходиться по вулиці Ватутіна,7 в м. Снігурівка Миколаївської області за ціною 20 000 грн, який зареєстрований на її ім'я підтверджено дослідженими судом доказами, у тому числі і письмовою нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3О, які відповідач не спростував.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.
У зв'язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання за нею право особистої приватної власності на житловий будинок № 7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка є обґрунтованим і таким що підлягає задоволенню.
Суд визнає, що придбаний за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка, за особисті кошти позивача є її приватною особистою власністю.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач посиланням на вимоги норм даної статті просить усунути перешкоди в користуванні житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка. Шляхом виселення її колишнього чоловіка ОСОБА_3, відповідача по справі та зняття його з реєстрації місця проживання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, тим, що шлюб з відповідачем розірвано, він не є членом сім'ї, натомість останній проживає в будинку який є її приватною особистою власністю, користується меблями, побутовими приладами та комунальними послугами. Проживання відповідача у будинку є безпідставним і дуже небезпечним для неї та дітей і суперечить її інтересам. Тоді як власник та її діти повинні проживати в будинку її батьків. Добровільно звільнити належний їй житловий будинок відповідач не бажає. Крім того в травні 2015 року перебуваючи в стані сп'яніння в громадському місці, примушував йти з ним, а коли відмовилась наніс тілесні ушкодження.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що позивач, не надав суду доказів та підстав для його виселення. Він не чинить позивачу перешкод у проживанні та користуванні житловим будинком. Після розірвання шлюбу позивач забрала дітей та добровільно повернулася проживати до батьків. Власного житла він не має, крім того позивач має ключі від дверей житлового будинку, що забезпечує їх вільне відмикання та прохід до нього. Протягом всього часу він сплачує комунальні послуги і доглядає за будинком та не чинить її перешкоди у користуванні житловим будинком.
За положеннями ст. ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основними підставами виселення відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України є систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичне порушення правил спів життя роблять неможливими для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Посилання лише на те що позивач є власником житлового приміщення не може бути єдиною підставою для виселення.
Відповідно до положень ст. 3 ЦПК України, кожна особа може звернутись до суду на захист свого порушеного права. Оскільки ж судом не встановлено порушення прав позивача діями відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не підлягають задоволенні позовні вимоги позивача про зняття відповідача з реєстрації місця проживання, що розташований по вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка, оскільки до компетенції суду вони не входять.
Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом зазначеної норми особисте майно дружини, чоловіка може бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за наявності сукупності таких умов, які істотність збільшення вартості майна, збільшення такої вартості саме за час шлюбу, а також наявності спільних трудових чи грошових затрат обох з подружжя або затрат другого з подружжя.
На підтвердження зустрічного позову про визнання спільною сумісною власністю на житловий будинок №7 по вулиці Ватутіна в м. Снігурівка. Визнання за відповідачем право власності на 1/2 частину будинку в порядку поділу спільного майна подружжя. Оскільки протягом всього часу в житловому будинку за спільні кошти проводився ремонт та заміна вікон, дверей, а також побудовано гараж, паркан, добудовано кухню та терасу. І вартість житлового будинку істотно збільшилась.
ОСОБА_3, суду не надав належних та допустимих доказів, лише посилався на покази свідків.
За клопотання відповідача суд допитав в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які стверджували що в житловому будинку вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка, за спільні кошти подружжя та їх батьків проводився ремонт та заміна вікон, дверей. Зазначене не заперечував первісний позивач та допитані свідками батько позивача ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_11 стверджували, що істотна вартість будинку не збільшилась, ремонті роботи у вказаному житловому будинку проводилися за кошти кожної із сторін, разом з тим загальна вартість житлового будинку на теперішній час їм не відома.
Суд відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України роз'яснив, відповідачу право на призначення судово - будівельної експертизи, для встановлення чи відбулося збільшення вартості спірного будинку, чи є таке збільшення його вартості істотним.
За клопотанням відповідача суд ухвалою призначив в даній справі судово - будівельну експертизу. Оскільки відповідач не забезпечив прибуття експерта і не надав йому безперешкодний доступ до об'єкта, не забезпечив належних умов для роботи на місці в присутності сторін. А також не надав технічний паспорт на житловий дубинок перелік виконаних будівельних робіт з наданням рахунків, накладних на матеріали використані при ремонті, які у нього відсутні і передплату експертних робіт не провів. Ухвалою суду про призначення судово - будівельної експертизи в даній справі скасовано.
Як вбачається з пояснень сторін та свідків це спірне майно є приналежністю та складовими частинами (ст.ст. 186,187 ЦК України житлового будинку № 7 вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1
Суд визнає позовні вимоги відповідача такими, що не знайшли свого підтвердження та залишає їх без задоволення.
За таких обставин належним способом захисту прав ОСОБА_3О, в разі наявності відповідних доказів придбання спірного майна подружжям, є пред'явлення позову до власника вказаного житлового будинку про стягнення відповідної компенсації, тому що при переході права на річ приналежність слідує за головною річчю, а складові частини речі не підлягають відокремленню.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 487 гривень 20 копійок пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідачу відповідно до ст.88 ЦПК України суд відмовляє у задоволенні позову щодо відшкодуванні судових витрат оскільки йому у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 3,4,5,10,11,15,57,60,208,209,213-215,218ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку особистою власністю, усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом зняття з реєстрації задовольнити - частково.
Визнати, що придбаний за час шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по вулиці Ватутіна №7 в м. Снігурівка є її приватною особистою власністю.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 487 гривень 20 копійок за розгляд справи в суді.
ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1 про визнання спільної сумісної власності на житловий будинок, визнання права власності на 1/2 частини будинку в порядку поділу спільного майна подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.