"23" грудня 2015 р. справа № 808/2457/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю представника позивача Грушко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №808/2457/15
за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства "Ассоль"
до Запорізької митниці ДФС
про скасування рішення,-
встановив:
У травні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112020000/2015/000012/2 від 17 квітня 2015 року.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №808/2457/15 адміністративний позов задоволено.
Постанова суду мотивована тим, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №808/2457/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач, зокрема, зазначає, що дії митниці стосовно прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству України, оскільки декларантом-позивачем не надано необхідні відповідачу документи в повному обсязі. Поряд з цим митний орган посилається в апеляційній скарзі на правовідносини, що виникли між ним та ТОВ "Кліон" за митною декларацією №112050000/2015/008524 від 02 червня 2015 року.
Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що на обґрунтування заявленої митної вартості імпортованого товару за першим методом ним було надано всі необхідні документи. Крім того, позивач зазначив, що в апеляційній скарзі відповідача містяться посилання на сторонні митні декларації, сторонній товар.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У відповідності до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Каток", Російська Федерація, було укладено контракт №070-К від 07.07.2014, відповідно до умов якого постачальник - ТОВ "Каток" продає, а покупець - ПМВКП "Ассоль" оплачує наступний товар: запчастини до інженерної техніки в кількості та асортименті, що уточнюється в обумовлених сторонами специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. Товар купується на умовах FCA - м. Челябінськ, згідно Інкотермс - 2010. На виконання умов даного контракту позивачем на митну територію України імпортовано товар: запчастини для трактора Т-170, Т-10 та бульдозера Б-170, Б-10.
Для здійснення митного оформлення товару 15 квітня 2015 року позивачем до митного посту "Дніпрорудний" Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112020000/2015/000840, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 19174,69 гривень, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що документи, які надані для оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності:
- згідно контракту від 07.07.2015 №070-к (пункт 1.1 та п.3.4 товар придбається та постачається) на умовах FCA м. Челябінськ, згідно Інкотермс 2010, тоді як у інвойсах від 08.04.20115 №№87, 88, зазначено умови поставки FCA без зазначення редакції офіційних правил Міжнародної торгівельної палати для тлумачення торгівельних термінів (які періодично зазнають змін), що суперечить умовам контракту;
- у товаротранспортному документі від 09.04.2015 №306010, який свідчить про укладення договору про перевезення, у графі 24 відсутній штамп одержувача;
- у інвойсах від 08.04.2015 №№87, 88 відсутня дата специфікації, за якою відбувається поставка товару, що не дає змогу однозначно ідентифікувати інвойс;
- у інвойсах від 08.04.2015 №87, 88 в таблицях значна кількість незаповнених реквізитів (наприклад, "к платежно-расчетному документу от", "цифровой код страны происхождения").
У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
17 квітня 2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: товарні накладні від 08.04.2015 №№86, 87; лист Запорізької ТПП від 17.04.2015 №ОИ-191; комерційні пропозиції ТОВ "Завод тракторних запчастин" від 14.11.2014, від 24.11.2014; комерційна пропозиція ТОВ "Каток" від 02.03.2015 б/н; довіреність ТОВ "Каток" на гр.ОСОБА_2; повідомлення ПМВКП "Ассоль" від 17.04.2015 №ВЕД-574.
В ході проведення аналізу наданих позивачем митному органу додаткових документів відповідачем встановлено:
- у поданому висновку Запорізької ТПП відсутнє джерело цінової інформації;
- в інформації щодо підстав торгівельної операції в товарних накладних від 08.04.2015 №№86, 87 зазначено - "контракт №070-к від 07.07.2014 Спец №№6, 7 FCA м. Челябінськ" в той час в рахунках фактурах від 08.04.2015 №86,87 зазначено відомості про "контракт №070-к від 07.07.2014 Сп. №№6, 7 FCA м. Челябінськ";
- в комерційних пропозиціях ТОВ "Завод тракторних запчастин" від 14.11.14, від 24.11.2014 №б/н, ціна товарів чинна на 24.11.2014 при умовах здійснення 100% передоплати за товар, в той час документально проведення 100% передплати за товар в митницю не надано;
- декларантом не надані бухгалтерські документи в повному обсязі, а саме: первинні документи перевізника товару, картки рахунки руху коштів на рахунках продавця, перевізника та покупця товару.
Також відповідач зазначив, що заявлена митна вартість може бути визнана митницею лише за умови надання додаткових документів в повному обсязі.
17 квітня 2015 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112020000/2015/000012/2, та визначено митну вартість із застосуванням резервного методу.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями МК України.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112020000/2015/000840 від 15 квітня 2015 року були подані всі документи, передбачені ч 2 ст. 53 МК України. При цьому митним органом не було висловлено зауважень щодо достовірності поданих документів, відповідності числових значень складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товари.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, з огляду на що дії митниці по витребуванню додаткових документів є протиправними.
Таким чином, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі не створює для позивача негативних наслідків.
Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що "митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації".
Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах є протиправним.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі посилається, зокрема, на правовідносини між митним органом та ТОВ "Кліон" з приводу митного оформлення товарів останнім, що не відноситься до змісту спірних правовідносин у даній адміністративній справі.
За таких обставин, суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2015 року сплату судового збору відповідачем за подання апеляційної скарги було відстрочено до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції у справі №808/2457/15, судовий збір в сумі 80 гривень 39 копійок (1218 грн.*0,06*1,1) підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.
Керуючись ст. ст. 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі №808/2457/15 залишити без змін.
Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 80 гривень 39 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко