"16" грудня 2015 р. справа № 808/3199/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чередниченко В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю представника позивача Самсонової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці ДФС
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 р. у справі №808/3199/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький автомобілебудівний завод"
до Запорізької митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
встановив:
У червні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000064/1 від 27.03.2015 року;
- картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00131.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 р. позов задоволено.
Постанова мотивована тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є неправомірними, оскільки ненадання декларантом запитуваних додаткових документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач посилається порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин по справі.
Відповідач, зокрема, зазначив, що при перевірці правильності визначення митної вартості товарів, згідно вимог ст.53 МК України орган Міністерства доходів і зборів України дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення товарів не містять всіх
даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять наступну розбіжність - в інвойсі від 01.02.2015р. №TJAUK55341F01 відсутнє посилання на специфікацію. Тому 27.03.2015 о 15:43 год. декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявлені ним митної вартості товару, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.
27.03.2015 о 16:07 год. було отримано повідомлення від декларанта ПАТ «ЗАЗ» Артеменко М.К. щодо надання додаткових документів а саме: 1) експортної декларації; 2) сертифікату походження товарів, а також зазначено, що інші документи надати не можливо у зв'язку з їх відсутністю.
Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що заявлені неповні відомості про митну вартість товару відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України. Декларант відмовився від надання додаткових документів які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МК України. Згідно вимог ч. 4 ст. 57 МК України проведено процедуру консультацій (про що повідомлено декларант) в електронному вигляді 27.03.15 о 17:16) між органом доходів і зборів декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої прийнято рішення про застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України).
Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача порти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 02.03.2007 між позивачем та GM Daewoo Auto & Techology Company, Корея був укладений контракт №410/25480917/72036 на поставку визначених комплектуючих автомобілів «Ланос», згідно специфікацій до контракту, що є невід'ємною його частиною. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB-Корейський порт, Південна Корея, згідно Інкотермс 2010.
Згідно додатку до контракту №410/25480917/72036 від 20.11.2014 №95 Gim Korea Company, Корея поставлено на адресу позивача комплектуючі для автомобіля ЗАЗ тип Т, згідно наведеної специфікації, на загальну суму 138 650,94 грн.
Для розмитнення зазначеного товару відповідачу була подана декларація ІМ40ДЕ №112050000/2015/004513 від 27.03.2015 та декларація митної вартості за формою ДМВ-1, згідно яких позивачем було заявлено митну вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у розмірі 138 650,94 грн.
Разом з декларацією були подані копії документів, а саме: декларація митної вартості від 27.03.2015р.; Контракт №410/25480914/72036 від 02.03.2007р. із додатком №95 від 20.11.2014р.; залізнична накладна від 19.03.2015р.; коносамент №953016591; рахунок-фактура №TJAUKTJAUK41F01 від 01.02.2015р.; довідка про транспортні витрати №338 від 10.03.2015р.; страховий сертифікат №501.14.000046-6 від 01.02.2015р.; сертифікат відповідності UA1.009.0122622-14 від 05.11.2014р. та інші документи відповідно до гр.44 ВМД.
27.03.2015р. відповідачем було надіслано електронним повідомленням письмову вимогу про необхідність надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; копію митної декларації держави-відправлення; інші документи для підтвердження заявленої у декларанта митної вартості товарів за власним бажанням декларанта.
Зазначена вимога обґрунтована тим, що згідно вимог ст.53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товарів не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжність, а саме в інвойсі від 01.02.2015 №TJAUK55341F01 відсутнє посилання на специфікацію. Дана розбіжність, на думку митного органу, не дає змогу однозначно ідентифікувати дану партію товару.
27.03.2015р. позивачем відповідачу було надано додаткові документи, а саме: експортна декларація № 41047-15-4003914 від 27.02.2015р.; сертифікат походження товарів №001-15-0081417 від 04.02.2015р. та повідомлено, що інші документи надати не можливо у зв'язку з їх відсутністю.
27.03.2015р. відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000064/1, за яким корегування митної вартості здійснено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а), з розрахунку: товар 1 - 1163,56 USD за штуку (МД від 03.09.2014 №112050000/2014/019880), товар 5 - 13,03 USD за 1 кг (МД №112050000/2014/019880).
Відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00131, відповідно до якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено, у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару. Роз'яснено, що для забезпечення можливості митного оформлення товарів необхідно подати нову митну декларацію, враховуючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 27.03.2015р. №112050000/2015/000064/1, скоригувати митну вартість перераховану за офіційним курсом НБУ на день оформлення митної декларації та дотриманням ст. 263 МК України.
За висновком суду першої інстанції, оскаржені позивачем картка відмови 112050000/2015/00131 та рішення №112050000/2015/000064/1 від 27.03.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем були надані всі документи, необхідні для оформлення митної вартості товарів за основним методом, а вимога відповідача про надання додаткових документів є необґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, з наступних підстав.
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ).
Згідно з ч.2 статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Згідно даних декларації ІМ40ДЕ №112050000/2015/004513 від 27.03.2015р. та декларації митної вартості за формою ДМВ-1 митну вартість товару було заявлено у розмірі 138650,94 грн., яку було визначено декларантом за першим методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Згідно додатку до контракту №410/25480917/72036 від 20.11.2014 №95 GM Korea Company, Корея поставлено на адресу позивача комплектуючі для автомобіля ЗАЗ тип Т, згідно наведеної специфікації, на загальну суму 138650,94 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, інвойс від 01.02.2015р. № TJAUK55341F01, що викликав сумнів у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, складається з титульного аркушу та деталізованого листа, в якому перераховані найменування, кількість, вартість, вага, країна походження та постачальник щодо кожної деталі.
В деталізованому листі (додатку до інвойсу) зазначено, що придбані позивачем деталі були відвантажені згідно контракту №410/25480914/72036 від 02.03.2007р. Додаток 95.
У п.1 Додатку №95 від 20.11.2014р. зазначена специфікація деталей, що були придбані позивачем.
Крім того, в рішенні відповідача про коригування митної вартості №112050000/2015/000064/1 від 27.03.2015, відповідач самостійно підтверджує надання позивачем деталізованого листа до інвойсу, а саме в гр.18 під кодом 7014 зазначено номер інвойсу.
Отже, висновок відповідача, що зазначений інвойс не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, є необґрунтованим та безпідставним.
Судом також встановлено, що на підтвердження митної вартості товару позивачем було надано всі документи, передбачені ст.53 МК України, та додаткові документи, а саме: декларація митної вартості від 27.03.2015р.; контракт №410/25480914/72036 від 02.03.2007р. із додатком №95 від 20.11.2014р.; залізнична накладна від 19.03.2015р.; коносамент № 953016591; рахунок-фактура № TJAUKTJAUK41F01 від 01.02.2015р.; довідка про транспортні витрати №338 від 10.03.2015р.; страховий сертифікат №501.14.000046-6 від 01.02.2015р.; сертифікат відповідності UA1.009.0122622-14 від 05.11.2014р.; експортна декларація № 41047-15-4003914 від 27.02.2015р.; сертифікат походження товарів №001-15-0081417 від 04.02.2015р., відповідно до яких вартість товару була визначена у розмірі 138650,94 грн.
Відповідно до ч.3, 4 ст.53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність обставин, визначених ч.3 ст.53 МК України, для витребування додаткових документів, з огляду на що дії митниці по витребуванню додаткових документів є протиправними.
Таким чином, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі не створює для позивача негативних наслідків.
Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».
Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що оскаржене рішення та картка відмови відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч.2 ст.88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 року задоволено клопотання відповідача було задоволено частково та відстрочено йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду від 16.07.2015 р. до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду апеляційної скарги відповідачем не було сплачено судовий в сумі 80,39 грн. (1218 грн.*0,06*1,1).
Отже, судовий збір сумі 80,39 грн. підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2015 р. у справі №808/3199/15 залишити без змін.
Стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; рахунок отримувача: 31217206781004; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в сумі 80 грн. 39 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: В.Є. Чередниченко