11 січня 2016 року
Справа № 808/61/16
м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Матяш О.В., розглянувши адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,
06.01.2016 позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відповідно до ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу, яка встановлює обов'язкові вимоги до позовної заяви.
Відповідно до ч.3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Виходячи з вищенаведеного, позовна заява не відповідає вимогам ст. 106 КАС України, а саме: до позову не додано документу про сплату судового збору.
За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Одночасно цей Закон визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа об'єктів справляння та судового збору та встановлення пільг щодо слати судового збору. Так, вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір, наведено у ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у статті 5 цього Закону.
Суддя звертає увагу позивача на те, що він не має пільг щодо сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір». З таких підстав позивач зобов'язаний додати до позову документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі, а відповідно до пп.1 п. 3 ч. 2 вказаної статті, ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Позивач просить стягнути з відповідача 124264,14 гривень фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, тому 1,5 відсотка ціни позову складають 1863,96 (124264,14 : 100 х 1,5) гривень.
Всупереч вимогам ч.3 ст.106 КАС України позивач не додав до позову документу про сплату судового збору в зазначеному розмірі. Між тим, додав клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Дослідивши зміст вказаного клопотання та додані до нього докази, суддя вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір»).
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, понесені ними у зв'язку з розглядом справи та її вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.10 КАС України, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суддя зазначає, що позивачем не надано жодного доказу відсутності на його рахунках грошових коштів, а тому матеріали позовної заяви не дають можливості задовольнити вказане клопотання та звільнити позивача від сплати судового збору за подання даного позову.
Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху.
Керуючись ст.ст.106, 108 КАС України, суддя
в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - залишити без руху, надавши позивачу термін до 28 січня 2016 року (з урахуванням строку на пересилання поштою) для усунення недоліків заяви.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду документу про сплату судового збору у розмірі 1863,96 гривень.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Матяш