Номер провадження: 22-ц/785/4416/15
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Вадовська Л. М.
17.12.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Плавич Н.Д.,
при секретарі - Коноваленко Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року, -
Позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувшись 11 листопада 2014 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4. укладено кредитний договір №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року, за яким надано на споживчі цілі кредит в іноземній валюті в сумі 86275,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування коштами на строк по 27 липня 2023 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року. Посилаючись на невиконання умов кредитного договору, не здійснення згідно графіку погашення кредиту щомісячних платежів на погашення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 за кредитним договором заборгованість станом на 21 жовтня 2014 року в загальній сумі 120057,67 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ 1554816,70 грн., та судові витрати (а.с.2-4).
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов не визнали (а.с.47-52, 57, 69).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в загальній сумі 1554816,70 грн., розподілено судові витрати (а.с.88-91).
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду мотивовано неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Підставою виникнення зобов'язальних відносин, зокрема, є договір (ч.2 ст.509 ЦК України). Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, визначених статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (ч.1 ст.546 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч.1 ст.553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України).
Встановлено, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (після зміни найменування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року, за яким надано на споживчі цілі (на купівлю житла на вторинному ринку) кредит в іноземній валюті в сумі 86275,00 доларів США зі сплатою 13% річних за користування коштами на строк по 27 липня 2023 року. За умовами договору погашення кредиту та сплата процентів за користування коштами підлягали здійсненню позичальником згідно графіку погашення кредиту, що є додатком до договору, шляхом, зокрема, здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів (ануїтетних платежів) (п.1.3); кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадку невиконання позичальником умов договору (п.6.5); сторони погодили, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням договору позичальник засвідчив, що йому зрозуміло та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника (п.8.3); сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору розглядатиметься як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України незалежно від встановлених договором строків виконання зобов'язань вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених цим договором платежів (п.8.4); до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (статті 257, 259 ЦК України) (п.12.5) (а.с.10-14, 15-20).
Таким чином, на підставі укладеного кредитного договору №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 виникли кредитні правовідносини, передбачені статтею 1054 ЦК України, відповідно до яких банк (кредитодавець) надав грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти.
В порядку забезпечення кредитних зобов'язань між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року, за яким ОСОБА_5 зобов'язався перед банком відповідати по борговим зобов'язанням ОСОБА_4, а саме повернути кредит в розмірі 86275,00 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, відшкодувати можливі збитки, виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (п.1.2); самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником своїх зобов'язань перед банком (п.1.4) (а.с.21-22).
Кредитні кошти ОСОБА_4 отримано 30 липня 2007 року, що підтверджено заявою від 27 липня 2007 року на видачу готівки та валютним меморіальним ордером №2 від 30 липня 2007 року (а.с.23, 24).
Згідно розрахунку за кредитним договором №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року заборгованість станом на 21 жовтня 2014 року складала за кредитом - 36278,04 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 10903,71 доларів США, за процентами -17207,56 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за процентами - 17130,04 доларів США, пеня - 66572,07 доларів США, а всього заборгованість 120057,67 доларів США, еквівалентних по курсу НБУ 1554816,70 грн. (а.с.6-9).
ОСОБА_4 порушила визначені статтею 526 ЦК України загальні умови виконання зобов'язання, статтю 1054 ЦК України, кредитний договір №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року, допустивши заборгованість по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування коштами, надавши тим самим банку право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати плати за кредит. Оскільки кредитні зобов'язання забезпечено порукою, то факт порушення забезпеченого порукою зобов'язання надало банку право звернення вимоги про стягнення кредитної заборгованості в солідарному порядку з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5
Вимогу від 3 вересня 2014 року про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено позичальнику ОСОБА_4. 3 вересня 2014 року, поручителю ОСОБА_5 3 вересня 2014 року та отримано ними відповідно 8 вересня 2014 року, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення, оригінали яких витребувано в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за клопотанням представника ОСОБА_4 та досліджено апеляційним судом в судовому засіданні 12 грудня 2015 року (а.с.25, 25, 12-128).
Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред'явлено до суду про стягнення кредитної заборгованості з позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_5 11 листопада 2014 року (а.с.2-4).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, визначився зі спірними правовідносинами та нормами матеріального права, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки та стягнення в порядку солідарної відповідальності з позичальника ОСОБА_4 і поручителя ОСОБА_5 кредитної заборгованості в загальній сумі 1554816,70 грн., еквівалентних 120057,67 доларів США.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет) визначено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти як засобу платежу в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на визначення грошових зобов'язань в іноземній валюті.
Відповідно до частини 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Частиною 3 статті 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Основним нормативним актом, яким банки користуються при здійсненні своєї діяльності, є Закон України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон), частина 1 статті 19 якого визначає, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Визначені в статті 47 Закону банківські операції здійснюються банком з відповідним дозвільним режимом їх здійснення, а саме: банківські операції, які здійснюються банком на підставі банківської ліцензії; операції, які можуть здійснюватися банком за умови отримання письмового дозволу НБУ. Операції з валютними цінностями, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 47 Закону як один з видів банківських операцій, здійснюються банками на підставі банківської ліцензії та дозволу на здійснення такого виду операцій.
Банківська ліцензія - це документ, який видається НБУ в порядку та на умовах, визначених Законом, на підставі банківської ліцензії банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність (ст.2 Закону). Дозвіл НБУ - це документ, який видає НБУ в порядку та на умовах, визначених Законом, на підставі дозволу банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону (п.1.2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій).
В порядку перевірки доводів апеляційної скарги встановлено, що на момент укладення кредитного договору №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року та надання кредиту в іноземній валюті ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» мав банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону, та дозвіл на право здійснення банківських операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону (а.с.129-154).
Положеннями статті 1 Декрету надання кредитів в іноземній валюті віднесено до валютних операцій, на здійснення валютних операцій статтею 5 Декрету передбачено видання НБУ індивідуальних та генеральних ліцензій. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, то ця обставина з огляду на відсильний характер норми Декрету не поширює режим індивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язані з наданням резидентам (банкам та іншим фінансовим установам) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо валютних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Наявність у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на момент укладення кредитного договору №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій вказує на законність надання ОСОБА_4 кредитних коштів в іноземній валюті як то доларах США.
Відповідно до положень статті 44 Закону України «Про Національний банк України» НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. На виконання вказаних повноважень НБУ прийнято Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою НБУ №483 від 14 жовтня 2004 року (далі Положення). Відповідно до пункту 1.5 Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).
В пункті 8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою правління НБУ №200 від 30 травня 2007 року, передбачено, що фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій НБУ на здійснення валютних операцій.
Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за цим кредитом не потребувала наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною із сторін кредитного договору. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі банківської ліцензії та дозволу мав право здійснювати операції, визначені пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність», а саме мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті. Доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відсутність у банку права кредитування в іноземній валюті безпідставні.
Кредитний договір недійсним не визнано. За умовами кредитного договору сторони погодили, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник, що підписанням договору позичальник засвідчив зрозумілість ним та власну згоду, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника (п.8.3). Договір поруки є забезпечувальним, відтак, поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях позичальника як боржника.
Таким чином, посилання ОСОБА_4, ОСОБА_5 на зміну курсу валюти кредиту не приймається, оскільки ця обставина не є підставою для відмови в позові.
Кредит надано на споживчі цілі як то на купівлю житла на вторинному ринку, а саме квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, посилання ОСОБА_4, ОСОБА_5 на те, що за кредитні кошти придбано житло, не є підставою для відмови в позові, оскільки отримані в кредит грошові кошти підлягали в обов'язковому порядку використанню за цільовим призначенням, а саме на купівлю обумовленого кредитним договором житла, в зворотному ж випадку нецільове використання коштів мало б негативні наслідки для позичальника.
Кредитний договір виконувався, строк кредитування з 27 липня 2007 року по 27 липня 2023 року, прострочення платежів стало допускатися з лютого 2009 року. Заборгованість розраховано станом на 21 жовтня 2014 року, при цьому нарахування пені проведено з 14 листопада 2011 року, вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань направлено позичальнику та поручителю 3 вересня 2014 року, отримано ними 8 вересня 2014 року, позов до суду пред'явлено 11 листопада 2014 року.
Таким чином, визначені частинами 1, 4 статті 559 ЦК України підстави для припинення поруки ОСОБА_5 відсутні.
Вимогу від 3 вересня 2014 року про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направлено позичальнику ОСОБА_4. 3 вересня 2014 року, поручителю ОСОБА_5 3 вересня 2014 року та отримано ними відповідно 8 вересня 2014 року, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення, оригінали яких витребувано в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за клопотанням представника ОСОБА_4 та досліджено апеляційним судом в судовому засіданні 12 грудня 2015 року (а.с.25, 25, 12-128).
Таким чином, доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про не надіслання вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань безпідставні.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).
За умовами кредитного договору №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (після зміни найменування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 як сторони договору домовились, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконання цього Договору, застосовується загальний строк позовної давності у три роки (ст.ст.257, 259 ЦК України) (п.12.5) (а.с.10-14).
Таким чином, за домовленістю сторін кредитного договору визначену пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовну давність в один рік для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) збільшено до трьох років, що відповідає положенням статтями 259 ЦК України.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/83361/74/78960 від 27 липня 2007 року пеню нараховано за період з 14 листопада 2011 року по 21 жовтня 2014 року, оскільки позов до суду пред'явлено 11 листопада 2014 року, то з огляду на збільшення сторонами кредитного договору позовної давності до трьох років в тому числі й до вимог про стягнення пені, розрахунок пені проведено в межах строку позовної давності.
Позовна давність до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам за користування кредитом встановлена законом (ст.257 ЦК України) та кредитним договором (п.12.5) тривалістю у три роки.
Погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом підлягало здійсненню щомісячними платежами. Правові висновки Верховного Суду України судову практику орієнтують на те, що за зобов'язаннями зі щомісячними платежами перебіг строку позовної давності обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу (постанови верховного Суду України від 19 листопада 2014 року в справі №6-160цс14, від 3 червня 2015 року в справі №6-31цс15).
В порядку перевірки доводів ОСОБА_4, ОСОБА_5 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проведено розрахунок заборгованості за кредитом і процентами в межах трирічного строку позовної давності та визначено, що заборгованість станом на 21 жовтня 2014 року в межах загальної позовної давності складає за кредитом - 36278,04 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 10903,71 доларів США, за процентами -17207,56 доларів США, в тому числі прострочена заборгованість за процентами - 17130,04 доларів США (а.с.170-171,173-176).
Таким чином, розрахунок заборгованості по тілу кредиту та процентам також проведено в межах строку позовної давності.
Доводи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості поза межами строку позовної давності безпідставні.
Крім того, навіть якби пред'явлену кредитну заборгованість було розраховано поза межами строку позовної давності, то, зважаючи на встановлені в справі обставини, суд апеляційної інстанції у будь-якому разі не мав би правових підстав для застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.
Так, положеннями частин 3, 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Матеріали справи не містять заяв ОСОБА_4, ОСОБА_5 про застосування позовної давності, які були б ними зроблені в суді першої інстанції до винесення рішення, відтак, дана обставина виключає застосування строку позовної давності в суді апеляційної інстанції.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази мають бути належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися га припущеннях.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» довів заявлені ним позовні вимоги, натомість ОСОБА_4, ОСОБА_5 не довели належне виконання ними зобов'язань перед банком, відсутність кредитної заборгованості, права банку вимагати дострокового виконання грошового зобов'язання тощо.
Правові підстави для ухвалення апеляційною інстанцією нового рішення про відмову в позові відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 березня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Н.Д.Плавич