Справа № 495/7553/15-ц
24 грудня 2015 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/7553/15-ц
за позовом ОСОБА_1
до Староцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області
про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
16.10.2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до Староцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі по тексту - відповідач) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.2-4).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.10.2015 року відкрито провадження по справі № 495/7553/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Староцаричанської СР про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Справу призначено до розгляду (а.с.19).
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с.27).
Представник відповідача - Староцаричанської СР, у судове засідання не з'явився, але від сільського голови на адресу суду надійшов лист, відповідно до якого заперечень по даній позовній заяві сільська рада не має, просить справу розглянути без представника сільської ради відповідно до чинного законодавства (а.с.26).
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.
У відповідності до ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 народився в селі Стара Царичанка Білгород-Дністровського району Одеської області 11.10.1966 року, що підтверджується паспортом серії КК № 008623 виданим 09.04.1998 року та виданим 24.10.1966 року свідоцтвом про народження серії І-ЯК № 355581, актовий запис № 73 (а.с.5-7).
03.06.2014 року померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у віці 75 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №379374 від 04.06.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис за № 681 (а.с.8).
Після смерті 03.06.2014 року ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1М.) залишилось спадкове майно, зокрема у вигляді земельної ділянки площею 3,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Староцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 22, ділянка № 681, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 31.01.2003 року, серії ІІІ-ОД № 058029, виданого Білгород-Дністровською райдержадміністрацією Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4795, кадастровий номер земельної ділянки 5120887200:01:002:0966 (а.с.12-15).
За життя ОСОБА_2 було складено заповіт від 20.05.2014 року, який зареєстровано в реєстрі за № 32, посвідчений секретарем Староцаричанської СР Кузьминською В.С., згідно якого з належного ОСОБА_2 майна, а саме: земельної ділянки площею 3,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Староцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № 22, ділянка № 681, вона заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний заповіт за життя ОСОБА_2 не був змінений і не скасований (а.с.10).
Між тим, після смерті 03.06.2014 року ОСОБА_2, спадкоємець за заповітом, її син - ОСОБА_1, не встиг в шестимісячний термін, що встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України, звернутися до нотаріальної контори за оформленням та отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Так, за твердженням ОСОБА_1, він не встиг у встановлений строк звернутися до нотаріуса, з поважних причин, а саме у зв ?язку із тим що, фактично прийняв у спадщину зазначену земельну ділянку, оскільки отримував орендну плату у виді натуроплати від орендаря за користування земельною ділянкою, та вважав, що відповідно до ч.2 ст.1268 ЦК України, він вже прийняв спадщину після смерті 03.06.2014 року ОСОБА_2 Крім того, позивач стверджує, що в силу постійної зайнятості на роботі, а також веденням домашнього господарства з метою отримання хоч якогось додаткового доходу, щоб утримувати власну родину в цей вкрай тяжкий та скрутний час для переважної більшості простих людей нашої країні, внаслідок скрутного матеріального становища ОСОБА_1 не мав можливості звернутися за правовою консультацією до фахівців у галузі права, щоб прийняти правильне рішення та своєчасно не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.
Згідно із листом завідуючого Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори, при зверненні до нотаріальної контори з метою оформлення та отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну, що встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України. Рекомендовано звернутися до суду.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (ст.ст. 1233, 1234 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст.1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, спадкоємцем померлої 03.06.2014 року ОСОБА_2 за заповітом являється її син - ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строку у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК.
Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі уразі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, при цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Пунктами 2.20, 2.21 ОСОБА_3 Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року встановлено наступне.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними:
- тривалу хворобу;
- перебування спадкоємця тривалий час за межами України;
- відбування покарання в місцях позбавлення волі;
- перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.
Матеріалами справи встановлено той факт, що позивач строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори пропустив з поважних причин, що документально підтверджено.
Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1, у зв'язку з чим його позовна заява до Староцаричанської СР про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1216, 1258, 1268-1269, ч.1 ст.1270, ч.3 ст.1272 Цивільного кодексу України, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, ст.ст. 3, 10, 57-60, 157, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Староцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті 03.06.2014 року його матері ОСОБА_2, строком у 3 (три) місяці після вступу рішення в законну силу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний Одеської області суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Мишко