Справа №2-4-18/10 23.09.2010 23.09.2010 23.09.2010
Провадження №22ц-6395/10
23 вересня 2010 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Данилової О.О.
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Величковській В.С.,
за участю представника порзивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2 та третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_4
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2010 року по цивільній справі за позовом
ОСОБА_4
до виконавчого комітету Миколаївської міської ради
про визнання права користування житловим приміщення
та зустрічним позовом про виселення
У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Фонду комунальної власності ( третя особа - ОСОБА_5А.) про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою №11 по вул.Адміральскій, 17-а у м.Миколаєві.
Позивач зазначав, що у липні 1989 року за домовленістю з мешканкою спірної квартири ОСОБА_5 та у зв'язку з її тимчасовим виїздом поселився туди як піднаймач. З цього часу постійно проживає в квартирі, утримує її, сплачує комунальні платежі на послуги.
Посилаючись на те, що іншого житла не має, тривалий час відкрито та безперервно проживає в квартирі, позивач просив визнати за ним право користування жилим приміщенням.
Ухвалою суду Фонд комунальної власності як неналежного відповідача, замінено на виконавчий комітет Миколаївської міської ради.
У листопаді 2007 року виконком Миколаївської міської ради звернувся з зустрічним позовом про виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення. Відповідач посилався на те, що незалежно від строку проживання піднаймачі не набувають самостійного право користування житлом, а рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 1017 від 25 травня 2007 року квартиру визнано службовим приміщенням та видано ордер на її заселення ОСОБА_6 та її доньці ОСОБА_7
До участі у справі як третіх осіб залучено ТОВ ЖЕК «Забота», ОСОБА_6, ОСОБА_7
Доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 також просив визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Миколаївської міської ради № 1017 від 25 травня 2007 року.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права користування жилим приміщенням та визнання незаконним рішення виконкому міської ради відмовлено. Зустрічний позов задоволено. ОСОБА_4 виселено з квартири без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги і відмовити у задоволенні зустрічного позову. Апелянт посилався на те, що суд помилково визначив відповідача у справі, невірно застосував норми житлового законодавства щодо дійсних підстав набуття ним права користування жилим приміщення, а також безпідставно відмовив у визнанні незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 1982 року в спірній квартирі проживали та були зареєстровані ОСОБА_5 з трьома неповнолітніми дітьми. У листопаді 1986 року ОСОБА_5 з дітьми знято з реєстраційного обліку (виписано) у зв'язку з переїздом до Росії.
За твердженням ОСОБА_5 у зв'язку з бронюванням житла на квартиру видавалось охоронне свідоцтво, яке діяло до розпаду СРСР (а.с.399).
У листопаді 1986 року з дозволу наймача ОСОБА_5 на період її відсутності в квартиру поселився ОСОБА_4 Умовою проживання позивача в квартирі було догляд за житлом та оплата комунальних платежів ( а.с.399).
Договір піднайму в передбаченій законом формі не укладався.
З цього часу ОСОБА_4 проживав у спірній квартирі, утримував житло, сплачував комунальні платежі за розрахунковими книжками, які оформлені на ім'я ОСОБА_5А.(а.с.45-215).
Місцем постійного проживання позивача зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_1.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що, незважаючи на порушення порядку здачі житлових приміщень у піднайм, домовленість між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за змістом та умовами проживання останнього, позивач набув статус піднаймача жилого приміщення.
І хоча це твердження є суперечливим, а відсутність письмового та зареєстрованого договору піднайму свідчить про статус позивача як тимчасового мешканця, але основний висновок суду, що позивач не набув самостійного права на проживання в квартирі та підлягає виселенню відповідно до статті 99 ЖК України відповідає обставинам справи та вимогам житлового законодавства.
Посилання апелянта на те, що право на постійне проживання в квартирі він набув за правилами статті 65 ЖК, колегія суддів не може прийняти до уваги.
За змістом статті 65 ЖК право користування житлом, рівне з іншими членами сім'ї наймача, набувають особи, які вселились в якості членів сім'ї наймача та в установленому законом порядку.
Жодних доказів про наявність цих умов ОСОБА_4 суду не надав.
Більш того, за свідченням ОСОБА_5 позивач ніколи не був членом її сім'ї і поселився в квартиру на час їх відсутності та після їх від'їзду в район Крайньої Півночі.
Оскільки ОСОБА_4 не набув самостійного права користування спірною квартирою, не може вважатись порушенням його прав дії відповідача щодо надання житлу статусу службового приміщення і видачі ордеру іншим особам.
До того ж, колегія суддів не встановила і таких порушень норм процесуального законодавства, які призвели до невірного вирішення спору. Виконком Миколаївської міської ради залучено до участі у справі, як орган, який надає житлові приміщення та рішення якого оскаржується.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 21 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: