Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
06 січня 2016 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
з участю прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 28 грудня 2015 року в кримінальному провадженні № 12015180130000864, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Здолбунівської місцевої прокуратури Рівненської області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, без визначення розміру застави.
Як вбачається з клопотання прокурора, ОСОБА_7 підозрюється в тому, що 26 грудня 2015 року близько 04.00 год. в під'їзді будинку АДРЕСА_2 , під час суперечки з ОСОБА_8 , яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс останньому не менше трьох ударів предметом ззовні схожим на ніж в область грудної клітки та стегна, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаних ран задньої поверхні лівого стегна, грудної клітки на рівні міжребер'я по СКЛ, середньо-аксилярної ділянки зліва, лівобічного пневмо-гематориксу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
27 грудня 2015 року ОСОБА_7 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.
У поданій апеляційній скарзі в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню. Звертає увагу, що прокурором не доведено неможливість застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, забезпечує себе і свою сім'ю матеріально та не має на меті уникати правосуддя. Просить ухвалу суду скасувати і відмовити прокурору в клопотанні про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора про залишення ухвали слідчого судді без зміни, перевіривши матеріали клопотання та надані в розпорядження апеляційного суду матеріали кримінального провадження, обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України та роз”яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства”, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим його процесуальних обов'язків та належної поведінки.
У клопотанні прокурора про застосування щодо ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу йдеться про обґрунтовану підозру останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, і за ч. 1 ст. 187 КК України, підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, за місцем реєстрації з'являється рідко, не має роботи і джерел прибутку, що дає підстави вважати про наявність ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про що йдеться і в доводах прокурора при апеляційному розгляді справи.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність виключних, передбачених ст.183 КПК України, обставин, які свідчать про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, які випливають зі змісту ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Здолбунівського районного суду від 28 грудня 2015 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без зміни, а апеляційну скаргу в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
___________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3